Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
01.09.2025 р. справа №520/19289/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 76% до 70% при перерахунку пенсії з 01.02.2023 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №306 від 24.04.2024 року, станом на 01.01.2023 року; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 76% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, виданої Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №306 від 24.04.2024 року, станом на 01.01.2023 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши 06.08.2025р. відзив, де наполягав на відсутності підстав для перерахунку пенсії та наголошував на правильному обчисленні розміру пенсії та виплаті пенсії у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковується в ГУ ПФУ в Харківській області як пенсіонер по лінії Міністерства з надзвичайних ситуацій України, станом на 01.12.2017р. отримував від означеного суб»єкта владних повноважень пенсію у порядку Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 76% грошового забезпечення, яка обчислена за складовими грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 р.
Після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2021р. по справі №520/10583/21 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 при перерахунку пенсії з показника 76% до показника 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перерахунок та виплату розміру пенсії із збереженням показника 76% грошового забезпечення; та провести виплату різниці, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, що полягає у не вчиненні дій з перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з новою довідкою про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії №299 від 12.05.2021 року станом на 05.03.2019 року, із зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 в розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, включених до нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії №299 від 12.05.2021 року станом на 05.03.2019 року, із зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області; та здійснити виплату ОСОБА_1 суми перерахунку недоплаченої частини пенсії починаючи з 01.04.2019 року.
На виконання рішення суду після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 76% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. у справі №520/31191/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2023 ОСОБА_1 з грошового забезпечення зазначеного в довідці Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №306 від 24.04.2024 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №306 від 24.04.2024 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.
Суб»єктом владних повноважень було виконано вказане рішення суду, пенсію заявника було перераховано, однак із обмеженням показника відсоткового значення розміру пенсії в 70% грошового забезпечення.
Тому станом на 01.02.2023р. обчислений суб»єктом владних повноважень основний розмір пенсії заявника становив - 17.380,65 грн. як 70% суми грошового забезпечення - 24.829,50 грн.
Отже, реально вчинене управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення пенсії заявника у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.02.2023р. було вчинено під час виконання суб"єктом владних повноважень рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. у справі №520/31191/24, тобто оскаржено до суду у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Заявником перед органом публічної адміністрації було порушено питання стосовно обчислення пенсії у розмірі 76% грошового забезпечення.
За згаданим зверненням листом від 16.06.2025р. №2000-0203-8/92139 пенсійним органом було вчинено відмову. Зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. у справі №520/31191/24 зобов'язань щодо виплати пенсії з урахуванням 76% від суми грошового забезпечення на головне управління не покладено.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу застосування показника відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення у "70%", заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" приписи Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі перерахунку пенсії за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці (тобто власної винагороди за службу) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем (тобто винагороди за службу третьої сторонньої особи).
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. по справі №160/25269/21 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Суд повторює, що перерахунок пенсії передбачений виключно ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ і здійснюється або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) зростанням видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника, або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника.
Вирішуючи спір за епізодом управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу застосування під час перерахунку пенсії з 01.02.2023р. показника відсоткового значення розміру пенсії заявника у 70% грошового забезпечення замість показника у 76% грошового забезпечення, суд зазначає, що унаслідок проведення системного аналізу приписів загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії (а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), так і спеціальних актів права (до яких належать, зокрема: Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу, у відсотках від заробітку (грошового забезпечення, винагороди за службу).
До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу також можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника.
Але при цьому, юридичне значення має не такий умовний відсоток іншого показника складового елементу структури заробітку, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності. Саме за допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, котра підлягає захисту за правовим режимом згідно з ст.22 Конституції України.
Таким чином, за загальним правилом у подальших процедурах перерахунку розміру вже призначеної пенсії (обчислення нового розміру пенсії) владний суб'єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.
Виключенням із даного випадку є або істотна (на рівні докорінної) зміна умов пенсійного забезпечення, або істотна (на рівні докорінної) зміна умов оплати праці діючих публічних службовців, або істотна (на рівні докорінної) зміна умов проходження публічної служби.
У такому разі відсоток заробітку (винагороди за працю/службу, заробітної плати, грошового забезпечення тощо) як компонент алгоритму/механізму обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди діючим публічним службовцям повинен використовуватись органом публічної адміністрації з положень діючої/чинної на момент перерахунку пенсії норми закону, адже одночасне поєднання двох компонентів процедури обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії (а саме: показника умовного відсоткового значення за одним законом, а показника поточного заробітку за іншим законом) не відповідає меті справедливого соціального захисту людини та створює явну і очевидну дискримінацію громадян однієї категорії за ознакою - часу призначення пенсії.
Показник відсоткового значення розміру пенсії у спірних правовідносинах визначений ст.13 Закону України №2262-ХІІ.
За відсутності означених вище виключних випадків цей показник підлягає застосуванню у процедурі призначення пенсії вперше за ст.43 Закону України №2262-ХІІ.
У той же час, у спірних правовідносинах суб"єкт владних повноважень під час обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії заявника з 01.02.2023р. діяв у порядку ст.63 Закону України №2262-ХІІ, а тому не мав правових підстав для застосування поточної чинної редакції ст.13 Закону України №2262-ХІІ.
Розв»язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах відповідачем було реалізовано управлінську функцію у спосіб вчинення волевиявлення з приводу зменшення відсоткового значення розміру пенсії заявника під час перерахунку пенсії - 01.02.2023р. із значення 76% грошового забезпечення до значення 70% грошового забезпечення.
З викладених вище міркувань таке волевиявлення належить кваліфікувати у якості протиправної дії із обтяженням суб"єкта владних повноважень обов"язком належного виконання управлінської функції.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 968,96 грн, проте позивачем було сплачено 1211,20 грн.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення показника відсоткового значення пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. у справі №520/31191/24 з 01.02.2023р. з 76% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. у справі №520/31191/24 з 01.02.2023р. із збереженням показника відсоткового значення розміру пенсії у 76% грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під»їзд) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко