Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 серпня 2025 р. № 520/3801/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79000 ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вулиця Митрополита Андрея, 10, Львів, Львівська область, Україна, 79000 код ЄДРПОУ 13814885) № 963300183752 від 04.02.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вулиця Митрополита Андрея, 10, Львів, Львівська область, Україна, 79000 код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2025 року ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області № 04-48/53 від 27.01.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, яка становить 158970,50 грн (в тому числі посадовий оклад 113550,00 грн, доплата за вислугу років (40%) 45420 грн, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 04.02.2025 №963300183752 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного і грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує права позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Мельникову Р.В..
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Ухвалою суду від 29.08.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залучення другого відповідача відмовлено.
Представником відповідача до суду подано відзив, в якому він зазначив, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу.
Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч.4 ст. 142 Закону - 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Ст.135 Закону - 1402 передбачає, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється в залежності від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року. Починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн. Оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2025 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб залишено без змін прийнято рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки від 27.01.2025 року №04-48/53 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, так як на даний час підстави для перерахунку у зв?язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні.
Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Указом Президента України від 11 травня 2004 року №514/2004 на посаду судді Старобешівського районного суду Донецької області призначено ОСОБА_1 .
Постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року №2008-VI на посаду судді Старобешівського районного суду Донецької області безстроково обрано ОСОБА_1 .
Указом Президента України від 7 квітня 2015 року № 203/2015 суддю Старобешівського районного суду Донецької області ОСОБА_1 , обраного безстроково переведно на роботу на посаді судді Київського районного суду міста Харкова.
На підставі постанови Верховної Ради України від 5 липня 2016 року №1433-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Київського районного суду від 20 липня 2016 року №08-40/30 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з зв'язку з звільненням у відставку з 15 липня 2016 року.
На дату відрахування зі штату суду , відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 26 липня 2017 року № 07-07/123/2017 стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 21 рік 07 місяців 03 дні.
Наявність стажу підтверджено рішенням Вищої ради юстиції від 2 березня 2016 року № 556/0/15-16, його тривалість - 21 рік 07 місяців 03 дні підтверджено розрахунком № 07-07/123/2017.
На підставі заяви від 18 вересня 2017 року вх.№7939, ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання в розмірі 80% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді на підставі частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. На час призначення розмір довічного грошового утримання складав 17 206 гривень.
28 січня 2020 року на підставі заяви про перерахунок, рішенням УПФУ в Московському районі міста Харкова з 01.01.2020 було збільшено розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 17 206 до 35313,66 гривень.
На підставі заяви позивача ТУ ДСА України в Харківській області видало довідку № 04-48/53 від 27.01.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , яка становить 158970,00 грн., в тому числі посадовий оклад 113550,00 грн, доплата за вислугу років 45420,00 грн. 29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про здійснення перерахунку та виплату з 1 січня 2025 року ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області № 04-48/53 від 27.01.2025, виданої на підставі штатного розпису та особливих рахунків, постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у судовій справі №240/44080/21.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви про перерахунок довічного утримання передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 963300183752 від 04.02.2025 у перерахунку відмовленою з посиланням на відсутність у 2025 році підстав для перерахунку у зв'язку зі зміною розмірів суддівської винагороди.
Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Так, організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, здійснюється у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначення прожитковому мінімуму, правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема -працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, з 01.01.2025 у розмірі 3028 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 року законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для врахування судом першої інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
При цьому, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, мають перевагу над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів, та підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції у даній справі.
За наведеного правового регулювання, змісту та обсягу фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені вище у цій постанові мотиви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зазначена позиція суду також узгоджується з висновками викладеними у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №520/3589/25.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79000 ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.