Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 серпня 2025 р. №520/20889/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) від 15.03.2024 №204450007310, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-I;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012) №204450007310 від 27.03.2024 та №248/03-16 від 17.04.2024 №204450007310, якими відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), як пенсіонеру, який після призначення пенсії по інвалідності набув не менш як 24 місяці страхового стажу, починаючи з 09 березня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) при переведенні на пенсію за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 03.03.1983, починаючи з 09 березня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наказом №150-ІІІ від 10.02.1983 року позивача відраховано із інституту з 1 курсу денного навчання 03.03.1983 року за академічну неуспішність. Тобто, позивач не набув повного навчального періоду або окремих його етапів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначив, оскільки страховий стаж позивача складає 30 років, то права на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у позивача немає. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Отже, період навчання до 01 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на підставі вищезазначених документів, а після 01 січня 2004 року лише за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464. Позивачем надана архівна довідка від 12.02.2024 №66-04-44/92 видана НТУ «Харківський політехнічний інститут» згідно якої позивач зарахований на 1 курс денного навчання згідно наказу №743-ІІІ від 24.07.1981 року. Наказом №150-ІІІ від 10.02.1983 року позивача відраховано із інституту з 1 курсу денного навчання 03.03.1983 року за академічну неуспішність. Тобто, як вважає ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивач не набув повного навчального періоду або окремих його етапів. Отже, відповідно до п. 8 постанови № 637 відсутні правові підстави для зарахування до загального стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 03.03.1983. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не вчиняло жодних дій відносно позивача. Просив відмовити у позові.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Так, 09.03.2024 позивач звернувся із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ЗУ №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), як пенсіонеру, який після призначення пенсії по інвалідності набув не менш як 24 місяці страхового стажу.
Рішенням від 15.03.2024 №204450007310 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки за наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальний стаж складає 30 років 08 місяців 01 день замість необхідного 31 рік.
У зв'язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 20.03.2024 вдруге звернувся через вебпортал ПФУ із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ЗУ №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), як пенсіонеру, який після призначення пенсії по інвалідності набув не менш як 24 місяці страхового стажу.
Рішенням №204450007310 від 27.03.2024 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачеві у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку відсутністю необхідного загального страхового стажу - 31 рік. Страховий стаж склав 30 років 1 місяць 29 днів.
Позивач втретє звернувся із заявою від 09.04.2024, і повторно просив перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ЗУ №1058-IV.
Рішенням №248/03-16 від 17.04.2024 №204450007310 за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Запорізькій області повторно відмовило позивачеві у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку відсутністю необхідного загального страхового стажу - 31 рік. Страховий стаж склав 29 років 7 місяців 24 дні.
В рішенні ГУПФУ в Запорізькій обл. №248/03-16 від 17.04.2024 №204450007310 зазначило, що до уваги не взято довідку від 12.02.2024 №66.04.44/92, яка видана Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут», оскільки в довідці не зазначено отримання кваліфікації.
Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями суб'єків владних повноважень та вважаючи, що останніми протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 03.03.1983, що мало наслідком безпідставні відмови у переведенні позивачу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно вимог частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Означена норма Закону №1788 кореспондується з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі по тексту - Порядок №637), відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до абзаців першого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Частиною першою статті 44 Закону №1058 передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Спірний в межах заявлених позовних вимог є період навчання позивача з 01.09.1981 по 03.03.1983 у Національному технічному університеті «Харківській політехнічний інститут».
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивач 01.09.1981 розпочав навчання, а 03.03.1983 був відрахований за академічну неуспішність.
Окрім того, пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Таким чином, час навчання у навчальних закладах підтверджується, зокрема, довідками.
За приписами п.2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, які узгоджуються з нормами п.2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист від 29.07.1993 року №58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
В матеріалах справи міститься копія архівної довідки Національного технічного університету «ХПІ» від 12.02.2024 №660444/92. Вказаний документ належним чином підтверджує факт проходження позивачем відповідного навчання.
Крім того, копією трудової книжки НОМЕР_2 також підтверджується факт проходження позивачем навчання.
На підставі вказаного, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до його стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 03.03.1983.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача (ГУ ПФУ в Запорізькій області у рішенні від 17.04.2024 № 20445007310) про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до стажу позивача, у зв'язку з відсутністю інформації про присвоєння кваліфікації, оскільки відсутність відповідних даних відбулось не з вини позивача, право якого не може бути поставлено в залежність від певної форми документації, яка застосовується в навчальних закладах.
Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 554/3179/17.
Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1981 по 03.03.1983 має бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію віком.
Додатково суд зазначає, що наявність сумнівів у територіального органу ПФУ щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду навчання у повному обсязі до страхового стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Відтак, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду навчання до його страхового стажу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до його стажу спірний період, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1981 по 03.03.1983 та здійснити перехід на пенсію за віком з відповідним перерахунком пенсії.
Щодо дати, з якої слід здійснити перехід на пенсію за віком, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Оскільки, звертаючись із заявою про перехід на пенсію за віком позивачем подано необхідні документи для підтвердження спірного періоду навчання, який не було зараховано відповідачем до страхового стажу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача здійснити переведення позивача на пенсію за віком з урахуванням спірного періоду навчання з 09.03.2024 та провести відповідний перерахунок пенсії, враховуючи вже виплачені суми пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1981 по 03.03.1983, оскільки даний період навчання підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача в не зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, що дає право на призначення йому пенсії за віком, є протиправними.
Щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, суд виходить із наступного.
Позивач звернувся із заявою про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, надавши територіальному органу Пенсійного фонду наступні документи, що підтверджують страховий стаж.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав законної сили з 01.01.2004.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-ІV закріплено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону №1058-IV.
Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України.
Згідно із статтею 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
За частиною 1 статті 44 Закону №№1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Пунктом 4.1, 4.3 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший.
Отже умовами для призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) досягнення віку 60 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 31 років (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року).
Відтак, позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, надавши перелік документів, що підтверджують страховий стаж.
Однак, отримав три рішення про відмову у здійсненні переходу на пенсію за віком, у зв'язку із недостатністю страхового стажу.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №204450007310, рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №204450007310 від 27.03.2024 та №248/03-16 від 17.04.2024 №204450007310 та №248/03-16 від 17.04.2024 №204450007310, якими відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням досліджених обставин справи, з метою уникнення повторного звернення до суду із аналогічними вимогами, суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (як органу, який приймав останнє у часі рішення) перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із урахуванням зарахованих судом до страхового стажу вищевказаних періодів навчання ОСОБА_1 , та висновків суду викладених у рішенні.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести на пенсію за віком та зарахувати спірний стаж, оскільки останній не приймав жодних управлінських рішень стосовно позивача.
Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), як пенсіонеру, який після призначення пенсії по інвалідності набув не менш як 24 місяці страхового стажу, оскільки вони звернені на майбутнє. Станом на момент винесення даного рішення позивача ще не було переведено на пенсію за віком, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022,код ЄДРПОУ14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №204450007310, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №204450007310 від 27.03.2024 та №248/03-16 від 17.04.2024 №204450007310, якими відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоду його навчання з 01.09.1981 по 03.03.1983, починаючи з 09 березня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09 березня 2024 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із урахуванням зарахованих судом до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 03.03.1983, та висновків суду викладених у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко