Справа № 500/3610/25
29 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:
визнати протиправним дії уповноважених посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 :
- грошового забезпечення за період з 14.03.2022 по 31.05.2023 без урахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 -2023 роки, нарахованої та виплаченої у період з 14.03.2022 по 31.05.2023, виходячи з розміру грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, нарахованої та виплаченої у період з 14.03.2022 по 31.05.2023, виходячи з розміру грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язати уповноважених посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та уповноважених посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум:
- грошове забезпечення за період з 14.03.2022 по 31.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ від 02.12.2021, та встановленого на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-ІХ від 03.11.2022, шляхом його множення на відповідні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, а також надбавки за вислугу років;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 -2023 роки, нарахованої та виплаченої у період з 14.03.2022 по 31.05.2023, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ від 02.12.2021, та встановленого на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-ІХ від 03.11.2022, шляхом його множення на відповідні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, нараховану та виплачену у період з 14.03.2022 по 31.05.2023, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та встановленого на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-ІХ від 03.11.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, достатній для усунення її недоліків (із зазначенням способу їх усунення) до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.
Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.06.2025 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску за період з 19.07.2022, зокрема копією грошового атестату, виданого при звільненні з військової служби, або ж зменшити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви заначено, що у зв'язку з тим, що грошовий атестат був наданий лише для ознайомлення 19.02.2024 та не містив інформації про порядок обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, позивач звернувся із запитом до військової частини та 19.04.2025 отримав відповідь у вигляді довідки (картки особового рахунку працівника) про нараховане грошове забезпечення за спірний період, а отже з моменту отримання цих відомостей позивач набув документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум.
Суд враховує, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідачів документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Ухвалою суду від 29.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду здійснити при дослідженні, наданих сторонами, письмових доказів. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 надати всі матеріали, що стосуються предмета позову, у тому числі, ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо, крім тих, які вже долучені до позову.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 подано до суду відзиви. Заперечуючи проти позову, Військова частина НОМЕР_2 послалась, зокрема, на те, що позивач був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 19.02.2024 наказом №53. Як факт, так і момент звернення з адвокатським запитом у квітні 2025 не доводить факт того, що протягом часу, який минув до цього, існували об'єктивні та непереборні обставини, що не залежали від волі заявника і не дозволяли реалізувати право на звернення до суду, а не мало місце нічим не виправдане зволікання з реалізацією такого права. Крім того, в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2024 № 53 поряд з підставами звільнення позивача з військової служби, датою виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вказано також розмір належних позивачу при звільненні видів грошового забезпечення за кожним з видів. Впродовж 2022 та 2023 років позивачу було відомо про розмір його посадового окладу, грошового забезпечення та інших додаткових виплат, які нараховувались та виплачувались йому під час проходження ним військової служби у військовій частини НОМЕР_1 .
У відповіді на відзив позивач відзначив, що з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2024 №53, можна зрозуміти, що позивачу виплачуються грошові кошти по відповідних складових грошового забезпечення у відсотковому співвідношенні до посадового окладу. Зазначений наказ не містить відомостей щодо року, прожитковий мінімуму якого враховується при обчислені належних виплат. Виходячи зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2024 №53, таке порушенням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", як використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 замість належного, для обчислення сум грошового забезпечення, не є очевидним та не викликають розумного сумніву, задля усунення якого позивач зобов'язаний вчиняти додаткові дії, зокрема, звернутись із запитом про надання Довідки (картки особового рахунку працівника) про нараховане грошове забезпечення за спірний період.
Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, суд зазначає наступне.
Положення ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст.233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, слід вказати, що ч.1 ст.233 КЗпП України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а ч.2 ст.233 КЗпП України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Однак, п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
У пункті 77 цієї постанови Верховного Суду вказано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 30.03.2023) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
На час проходження військової служби позивачем у військовій частині та на даний час механізм фінансового забезпечення військових частин регулюється Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104, далі - Правила).
Відповідно до пп.4.3 п.4 Правил начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
За змістом пп.11.1 п.11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з положеннями пп.11.2 п.11 Правил на грошовому атестаті зазначаються, серед іншого, розмір окладу за військовим званням і виплачена сума, тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума, розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума, виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виплачена грошова допомога на оздоровлення, виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У пп.11.3 п.11 Правил визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий - залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Отже, у день звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат, й відтоді бере початок відлік строку звернення до суду у такій категорії спорів із вимогами за період з 19.07.2022.
Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2024 №53 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Водночас позивач стверджує, що грошовий атестат був наданий лише для ознайомлення 19.02.2024 та не містив інформації про порядок обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, у зв'язку з чим останній звернувся із запитом до військової частини та 19.04.2025 отримав відповідь у вигляді довідки (картки особового рахунку працівника) про нараховане грошове забезпечення за спірний період, а отже з моменту отримання цих відомостей позивач набув документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум.
Дослідження змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду дає підстави для висновку, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, унеможливили своєчасне звернення до суду.
Разом з тим, на виконання ухвали суду від 30.06.2025 відповідачами не надано докази ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Безпідставними є посилання Військової частини НОМЕР_2 на те, що в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2024 № 53 поряд з підставами звільнення позивача з військової служби, датою виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вказано також розмір належних позивачу при звільненні видів грошового забезпечення за кожним з видів. Оскільки зазначений наказ не містить відомостей щодо року, прожитковий мінімуму якого враховується при обчислені належних виплат.
Отже початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог про нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом отримання довідки (картки особового рахунку працівника) - 19.04.2025.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом до адміністративного суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню, що свідчить про необхідність продовження розгляду справи в силу вимог ч.14 ст.171 КАС України.
Керуючись ст.121, 171, 241, 248 КАС України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
Визнати поважними підстави пропуску та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Продовжити розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29 серпня 2025 року.
Суддя Мандзій О.П.