Справа № 500/3574/25
29 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мандзія О.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "Клініка професора С.Хміля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства "Клініка професора С.Хміля" (далі - відповідач, підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 94180,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2024 звітному році не дотримав нормативу працевлаштування інвалідів в кількості 1 особа, у зв'язку з чим за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 91481,39 грн та пені в розмірі 2698,66 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 2024 році, за підрахунками підприємства, середньооблікова чисельність штатних працівників становила 6,27 особи, що менше 8 осіб - порогового значення, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Після одержання повідомлення Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про нарахування адміністративно-господарських санкцій від 19.03.2025 року №228/04-98, підприємством було проведено звірку даних поданих у звітності та з'ясовано, що при поданні звітності Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, у рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» була допущена помилка, а саме завищено кількість таких осіб та вказано 10 осіб. Як наслідок, 25.03.2025 року подано уточнюючі податкові розрахунки за 2-12 місяці 2024 року (у 1 місяці було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю), про що 27.03.2025 письмово повідомлено Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Ухвалою суду від 14.08.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що приватне підприємство "Клініка професора С.Хміля" 24.01.2007 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Тернопільському обласному відділенні фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, як суб'єкт, який в своїй діяльності використовує найману працю.
Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі 04.03.20225, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік приватному підприємству "Клініка професора С.Хміля" відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 182962,79 грн та за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 91481,39 грн.
У зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 59 днів, відповідачу нараховано пеню в сумі 2698,66 грн.
Адміністративно-господарські санкції в розмірі 91481,39 грн та пеня в розмірі 2698,66грн відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон № 875-ХІІ).
Особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації (ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ).
Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.2, 4, 14 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Таким чином, Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.
Враховуючи оновлений правовий інструментарій визначений Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 № 2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 10.03.2023 № 14-2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 457/39513 та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 456/39512, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.
Згідно з ч.15-17 ст.19 Закону № 875-ХІІ, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, для усіх роботодавців на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Як встановлено судом, підприємством при поданні Звітів за 2024 рік допущено помилки, зокрема в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також у розділі щодо нарахованого єдиного внеску. Зокрема, у рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» було завищено показник - зазначено 10 осіб.
У зв'язку з виявленими помилками, підприємством 25.03.2025 року подано уточнюючі податкові розрахунки за 2-12 місяці 2024 року (у 1 місяці було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю), у яких уточнено середньооблікову чисельність штатних працівників шляхом внесення вірної чисельності у розділі «Зміст доповнення».
Про виявлення помилки та подання уточнюючих звітів (податкових розрахунків) за 2024 рік відповідач письмово повідомив Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що підтверджується листом від 27.03.2025 № 4 (а.с 31).
Разом з тим, 13 червня 2025 року позивач сформував розрахунок пені за невиконання нормативу робочих місць станом на вказану дату та звернувся до суду з адміністративним позовом.
Незважаючи на суттєві зміни ст.19 Закону № 875-ХІІ щодо виключення обов'язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені визначений ст.20 Закону № 875-ХІІ залишився без змін.
Згідно з ч.1 ст.20 Законом № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ).
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Отже, аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини дає можливість дійти висновку, що в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації, фізичних особи, які використовують найману працю, зобов'язані сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Згідно з ч.1, 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст.20 Закону № 875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи був обов'язок у підприємства, яке використовує найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
На підставі Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік, зокрема Додатків 5 (а.с 91-146), та наказів з питань трудових відносин за 2024 рік по підприємству (а.с 154-178, 183-184) судом встановлено таке.
Середньооблікова щомісячна кількість штатних працівників, які працювали на основному місці роботи у 2024 році становила:
- лютий 2024 року, 3 особи: ОСОБА_1 (наказ №30 від 07.06.2023), ОСОБА_2 (наказ №1 від 03.01.2024 та звільнена згідно наказу №16 від 07.02.2024), ОСОБА_3 (наказ № 17 від 13.02.2024);
- березень 2024 руку, 5 осіб: ОСОБА_4 (наказ №23 від 18.03.2024); ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 ( наказ №21 від 04.03.2024); ОСОБА_6 ( наказ №22 від 15.03.2024);
- квітень 2024 року, 7 осіб: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 (наказ №29 від 12.04.2024) ОСОБА_8 (наказ №31 від 12.04.2024);
- травень 2024 року, 7 осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 . Звільнено ОСОБА_9 (наказ №31 від 12.04.2024);
- червень 2024 року, 8 осіб: ОСОБА_1 ОСОБА_10 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_11 (наказ № 36 від 03.06.2024).
- липень 2024 року, 8 осіб: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_11 ;
- серпень 2024 року, 8 осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 (наказ №42 від 30.07.2024). Звільнено ОСОБА_6 (наказ №46 від 31.07.2024). ОСОБА_3 надано відпустку у зв'язку з вагітністю і пологами (наказ №44 від 30.07.2024);
- вересень 2024 року, 7 осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 ОСОБА_8 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ;
- жовтень 2025 року, 7 осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 ОСОБА_8 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ОСОБА_8 надано відпустку у зв'язку з вагітністю і пологами (наказ №58 від 16.10.2024). Звільнено ОСОБА_13 ( наказ №59 від 21.10.2024);.
- листопад 2024 року, 7 осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ОСОБА_14 ( наказ №63 від 18.11.2024);
- грудень 2024 року, 7 осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_14 .
Суд вважає, що позивачем безпідставно не було враховано те, що у 2024 року облікова кількість штатних працівників підприємства, які працювали на основному місці роботи не перевищувала 8 осіб, що підтверджується уточнюючими Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік (а.с 91-146), зокрема Додатками 5 (Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби) вказаної звітності (а.с 107, 126, 145).
Також дані відомості були відомі Тернопільському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно листа підприємства від 27.03.2025 (а.с 31).
Суд погоджується з доводами відповідача, що уточнююча звітність за 2024 рік була своєчасно подана підприємством у порядок і спосіб встановлений законом, а тому така інформація повинна була бути врахована позивачем при поданні даного позову 13.06.2025.
Більше того, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю жодним чином не спростовано докази та розрахунки представника відповідача про середньооблікову кількість штатних працівників підприємства, які працювали на основному місці роботи менше 8 осіб (а.с. 31-32).
Як вже зазначалося вище, частинами 1, 4 ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6. Наказу Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за N 1442/1 1722 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», не включаються до облікової кількості штатних працівників прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.
Також, на підставі наказів з питань трудових відносин за 2024 рік (а.с. 154-178, 183-184), судом встановлено, що працівники ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 прийняті на роботу за сумісництвом, а тому у відповідності до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 вищенаведеної Інструкції не повинні були включатись до облікової кількості штатних працівників.
Виходячи із наведеного вище, суд виснує, що середньооблікова чисельність штатних працівників в приватному підприємстві "Клініка професора С.Хміля" в 2024 році становила менше 8 працівників, а тому відповідач не мав обов'язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
На підставі викладеного у сукупності суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та відсутність підстав для їх задоволення.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій та стягнення пені, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.
Виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "Клініка професора С.Хміля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46021, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14032334);
відповідач: - Приватне підприємство "Клініка професора С.Хміля" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Андрея Шептицького, 1Б, прим.23,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46008, код ЄДРПОУ/РНОКПП 34826670);
Головуючий суддя Мандзій О.П.