Справа № 500/5108/25
29 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб'юк П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.08.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття 12 серпня 2025 року у ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та не передання на розгляд Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заяви ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 року про надання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 передати на розгляд Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та розглянути заяву в передбачені законом строки та порядку.
До позовної заяви позивачем також додану заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь які дії що пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності неправомірної та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 передати на розгляд Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 15 серпня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та розглянути заяву в передбачені законом строки та порядку).
В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що оскільки, 12 серпня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився приймати від нього заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яку він зобов'язаний був прийняти та у той же день зареєструвати та в подальшому передати на розгляд комісії у відповідності до п. 58 Порядку № 560, то 15 серпня 2025 року він повторно надіслав поштою до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та долучив до неї необхідні документи, що передбачені Додатком 5 до Порядку № 560. Вказана заява була одержана відповідачем 18 серпня 2025 року, що підтверджується накладною № 4850106141817 від 15.08.2025 оператора зв'язку «Укрпошта», описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення відправлення.
Однак, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 05 листопада 2025 року відповідач не продовжив, повідомлення про відмову у наданні відстрочки позивач не одержував, що на його переконання свідчить про протиправну бездіяльність відповідача (комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації) щодо не розгляду його зави від 15.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зазначає, що він, як практикуючий адвокат час від часу виїжджає за межі Чортківського району та Тернопільської області для участі у судових засіданнях чи участі у проведенні слідчих дій.
Вказує, що призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації може також здійснюватись не за місцем обліку військовозобов'язаного, тобто іншими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з врахуванням вище зазначеного, враховуючи ст. 151 КАС України щодо можливих заходів забезпечення позову, позивач вважає, що належним заходом забезпечення позову буде заборона ІНФОРМАЦІЯ_6 та іншим районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії пов'язані з заходами призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд враховує, що забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У заяві про забезпечення позову позивачем не наведено конкретну підставу визначену ч.2 ст.150 КАС України для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Зазначено, що позивач, як практикуючий адвокат час від часу виїжджає за межі Чортківського району та Тернопільської області для участі у судових засіданнях чи участі у проведенні слідчих дій. Вказує, що призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації може також здійснюватись не за місцем обліку військовозобов'язаного, тобто іншими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Надаючи оцінку вказаним обставинам і враховуючи предмет позову, суд зауважує, що заявником не надано разом з заявою про забезпечення позову доказів, за яких суд може прийти до переконання, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду у даній справі чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Окрім припущень заявника про те, що він несе ризики, пов'язані з можливими діями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо призову його на військову службу, останнім до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо його призову на військову службу.
Крім того, як зазначається позивачем у заяві та підтверджується доданими ним матеріалами, позивачем 15.08.2025 надіслано відповідачу заяву про надання відстрочки з доданими документами, яка отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 18.08.2025.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 60 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період":
- До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що настануть обставини на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, які на його думку є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Також суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Таким чином, військовий обов'язок не може вважатися негативним наслідком, оскільки закріплений у законодавстві України, а захист Вітчизни є Конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Щодо посилання позивача на протиправну, на його думку, бездіяльність відповідача, то слід зазначити, що такі обставини підлягають дослідженню, перевірці та оцінці судом, і можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті та ухваленні судового рішення, і як наслідок, не можуть свідчити про очевидну протиправність (п.2 ч.2 ст.150 КАС України) оскарженого рішення на даному етапі судового розгляду справи. У зв'язку з чим, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову від 28.08.2025 відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.