29 серпня 2025 року м. Рівне №460/12007/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №172450006585 від 30.05.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 21.05.2025 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 16.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідачем відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатнього періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. Наголошує, що проживала достатню кількість років у цій зоні, зокрема й станом на 01.01.1993 необхідних 4 роки. За наведеного вважає, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у поданому відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем підтверджено період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 лише 1 рік 5 місяців 18 днів, що не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку. Окрім того, позивач з 01.09.1986 по 28.11.1990 навчалася в м. Київ, з 11.01.1991 по 20.09.1999 працювала в колгоспі Мир Млинівського району Рівненської області (чиста зона). Враховуючи зазначене, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із не підтвердженням проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю. За наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відповідно до змісту поданого відзиву на позовну заяву наголошує, що рішення №172450006585 від 30.05.2025 є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте у повній відповідності до законодавчих приписів. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хотин Березнівського району Рівненської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.11.2010 (дублікат), виданого Рівненською облдержадміністрацією, позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
Згідно з довідкою Старостинського округу №4 с. Прислуч Рівненського району Рівненської області від 02.05.2023 №347, позивач дійсно була зареєстрована і проживала в с. Хотин Березнівського району Рівненської області з 10.07.1986 по 28.08.1986, з 03.09.1991 по 17.02.1995, з 16.08.2000 по 23.01.2001.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Хотин Березнівського (Рівненського) району Рівненської області до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).
Згідно з записами диплому НОМЕР_2 позивач з 01.09.1986 по 30.11.1990 навчалася в Українському ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії м. Київ (чиста зона).
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 позивач з 11.01.1991 по 20.09.1999 працювала в колгоспі Мир Млинівського району Рівненської області, територія якого не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
21.05.2025 позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №172450006585 від 30.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний період постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.
У вказаному рішенні зазначено про те, що вік заявника 57 років 2 місяці 4 дні, страховий стаж становить 34 роки 3 місяці 3 дні. Станом на 01.01.1993 період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю складає 1 рік 5 місяців 18 днів, загальний період проживання - 17 років 11 місяців 21 день.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
Відповідно до частини першої цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
За змістом примітки до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки постійне проживання або робота в зоні посиленого радіологічного контролю протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим. Достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Відповідно до обставин справи, позивач в період, який дає право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (з 10.07.1986 по 28.08.1986 відповідно до довідки органу місцевого самоврядування).
Однак, спірним питанням у межах даної справи є наявність/відсутність необхідного періоду постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Суд зазначає, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, хоча й підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не є єдиним документом для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право для встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Таким чином, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, є підставою для призначення до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень.
В свою чергу, право на зменшення пенсійного віку та за наявності усіх необхідних умов (проживання/роботи, віку, стажу) на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали), у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993, що підтверджується документами про проживання (довідкою органу місцевого самоврядування) та за наявності посвідчення відповідної категорії - у сукупності.
При цьому, у довідці про проживання має бути зазначений конкретний період (періоди), що за підрахунком має становити станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Відповідно до довідки органу місцевого самоврядування, позивач дійсно була зареєстрована і проживала в с. Хотин Березнівського району Рівненської області з 10.07.1986 по 28.08.1986, з 03.09.1991 по 17.02.1995, з 16.08.2000 по 23.01.2001.
Станом на 01.01.1993 період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, що зазначений у вказаній довідці, складає лише 1 рік 5 місяців 18 днів, як і зазначено у спірному рішенні пенсійного органу.
Також судом встановлено, що згідно з записами диплому НОМЕР_2 позивач з 01.09.1986 по 30.11.1990 навчалася в Українському ордена трудового червоного прапора сільськогосподарської академії м. Київ (чиста зона), а за записами трудової книжки НОМЕР_3 позивач з 11.01.1991 по 20.09.1999 працювала в колгоспі Мир Млинівського району Рівненської області, територія якого також не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Суд звертає увагу позивача, що дані диплому та трудової книжки не спростовують факту постійного проживання у відповідній зоні забруднення, лише за умови, що такий спірний період навчання або роботи підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування.
Позивач вказує, що станом на 01.01.1993 прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, з урахуванням періоду канікул та практики під час навчання.
На підтвердження таких обставин до позову долучено нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що датовані 11.07.2025, тобто вже після прийняття спірного рішення.
Частинами другою, третьою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням предмету доказування у цій справі, суд повторює, що період постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993, у даній категорії справ підтверджується виключно документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування (відповідною довідкою), як передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1.
За наведеного, нотаріально посвідченні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть підтвердити проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, з урахуванням періоду канікул та практики під час навчання, оскільки не є належними доказами.
Суд звертає увагу, що вказане не позбавляє права позивача на звернення до суду про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, матеріалами справи не підтверджується, що позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 4 необхідних років.
Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожила на території зони посиленого радіоекологічного контролю менше 4 років, її пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає зниженню.
При цьому, проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю після 01.01.1993 вже не має вирішального значення.
Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд наголошує, що враховуючи відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, як того вимагає Порядок №22-1, відсутні підстави для застосування норм статті 55 Закону №796-ХІІ.
За сукупності встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №172450006585 від 30.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються заперечення, а позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення №172450006585 від 30.05.2025, зобов'язання призначити й виплачувати з 21.05.2025 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 серпня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл.,14005, ЄДРПОУ/РНОКПП 21390940)
Суддя Н.В. Друзенко