з питань залишення позову без розгляду
01 вересня 2025 року м. Рівне №460/6202/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р., розглянувши в порядку письмового провадження процесуальне питання пов'язане з розглядом адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду через систему "Елетронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення з 17.03.2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 17.03.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, наявні в матеріалах справи докази та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення клопотання, суд встановив наступне.
Приписами частини першої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції, яка діяла до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 у справі № 380/29686/23, від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права. Положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.
Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Предметом позовних вимог є протиправність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення в період з 17.03.2022 по 20.05.2023 у належних розмірах.
У даних правовідносинах до позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 17.03.2022 по 18.07.2022 строк звернення до суду не застосовується, а за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 строк звернення до суду становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З долучених до позовної заяви додатків встановлено, що з 27.01.2025 позивача звільнено зі служби наказом від 27.01.2025 № 27, у зв'язку з чим з позивачем повинні були здійснити повний розрахунок щодо належних йому при звільненні сум.
Доказів повідомлення позивача про суми, які нараховані та виплачені позивачу при звільненні відповідач не надав.
Наданий відповідачем грошовий атестат не містить підпису позивача про ознайомлення.
Суд зазначає, що грошовий атестат містить лише відомості про нараховане грошове забезпечення позивача, однак не містить інформації щодо розміру прожиткового мінімуму який застосований при його нарахуванні. Доказів повідомлення позивача при звільненні про розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався при нарахуванні йому грошового забезпечення під час проходження служби відповідач не надав. Про нарахування грошового забезпечення у занижених розмірах позивач дізнався з листа відповідача від 27.02.2025, яким надано довідки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період служби.
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок належного йому грошового забезпечення, однак листом від 03.03.2025 відповідач відмовив йому у такому перерахунку.
З позовом позивач звернувся до суду 02.04.2025, тобто в межах строку визначеного чинним законодавством.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені статтею 240 КАС України. Відтак, клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд,
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений дата 01 вересня 2025 року
Суддя Олег ГРЕСЬКО