про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 вересня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/11892/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського відділу державної виконавчої служби, в якій просить:
визнати протиправними дії державного виконавця Лубенського відділу ДВС щодо накладення арешту на його майно;
зобов'язати Лубенський відділ ДВС зняти арешт з його земельного паю;
зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до державних реєстрів та повідомити про це.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Виконавче провадження № 53568310 було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-4146/2010, виданого Оболонським районним судом м. Києва, щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 . Однак, рішенням Лубенського міськрайонного суду від 05.04.2019 у справі № 539/1270/19 встановлено, що він не є батьком дитини, в інтересах якої було відкрито виконавче провадження, і склад правопорушення відсутній. Рішенням Чорнухинського районного суду від 03.08.2020 №521/199/18, яке набрало законної сили, встановлено преюдиціальні факти: дії державного виконавця з накладення обмежень у вигляді арешту, заборони виїзду за кордон, обмеження у керуванні транспортом є фактично адміністративним покаранням, яке є протиправним відповідно до ст. 19 Конституції України та міжнародних стандартів захисту прав людини. Всі відомості, покладені в основу виконавчого провадження, є неправдивими. Свідоцтво про народження дитини, що стало підставою судового рішення, видане органом невизнаної ПМР і не має юридичної сили в Україні. Актовий запис про народження, а також про шлюб чи батьківство в ДРАЦС - відсутній.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У свою чергу частина перша статті 19 ЦПК передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду за правилами адміністративного судочинства із позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №53568310 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4146/2010, виданого Оболонським районним судом м. Києва 24.06.2010, у цивільній справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Разом із цим статтею 4471 ЦПК встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, зазначеними нормами законодавства передбачені різні способи звернення до суду за захистом свого порушеного права сторонами виконавчого провадження та іншими учасниками.
Так, у порядку адміністративного судочинства учасники виконавчого провадження мають право звернутися з позовом, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Сторони виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства мають право звернутися зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Такі рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, ЦПК та Законом України "Про виконавче провадження" чітко врегульовано питання щодо звернення зі скаргою сторін під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК та іншими учасниками виконавчого провадження.
Відповідно до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , що є боржником у виконавчому провадженні №53568310, оскаржує дії Лубенського відділу державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва, постановленого у порядку цивільного судочинства.
Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін, предмет та характер спірних правовідносин, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, судом, який видав виконавчий лист.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 589/117/17.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Отже, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.
На підставі наведеного, керуючись статтями 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.Г. Ясиновський