29 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4721/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №440/4721/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024, у справі №440/4721/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, 18, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 42262431), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні задоволено. Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Зобов'язано Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, 3028 грн.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №440/4721/24 набрало законної сили 10.09.2024.
23.10.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 440/4721/24.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича від 08.11.2024 відкрито виконавче провадження №76494500.
14.08.2025 до суду надійшла заява державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про зміну способу і порядку виконання рішення, в якій заявник просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 440/4721/24, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання невиплаченої суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, яка становить - 185 860,55 грн. з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845
Заява обґрунтована тим, що боржник не є головним розпорядником коштів і як бюджетній установі йому не виділялися кошти на виконання рішення суду, тому боржник не може виконати рішення суду в силу об'єктивних причин, які від нього не залежать. Зважаючи на те, що станом на сьогодні сума заборгованості, що утворилась в ході проведення нарахування стягувачу по справі № 440/4721/24, становить - 185 860,55 грн, державний виконавець на виконання обов'язку, передбаченого статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.08.2025 заяву передано судді Довгопол М.В.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №440/4721/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника о 12:00 29 серпня 2025 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.
19.08.2025 до суду надійшло клопотання Полтавського апеляційного суду від 19.08.2025 про розгляд заяви за відсутності представника Полтавського апеляційного суду та відмову у її задоволенні.
21.08.2025 судом отримано пояснення Державної казначейської служби України на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 440/4721/24, в яких зазначено, що запропонований спосіб виконання рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів фактично змінює по суті рішення суду. Також ДСА України, як головним розпорядником бюджетної програми КПКВК 0501150, затверджено кошторис на 2025 рік у сумі 657300 грн, тоді як станом на 20.08.2025 в Державній казначейській службі України на виконанні за КПКВК 0501150 перебуває 594 судових рішень на суму 154,08 млн грн, що свідчить про недостатність коштів для здійснення безспірного списання за бюджетною програмою КПКВК 0501150 за виконавчими документами, які знаходяться на виконанні в Казначействі. Крім того, Державною казначейською службою України зауважено, що Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» передбачає бюджетну програму КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», розмір бюджетних призначень за якою встановлений на рівні 100 млн грн, водночас на виконанні за КПКВК 3504040 станом на 14.08.2025 перебуває 251 587 судових рішень на суму понад 7 497,59 млн грн, що не дозволить Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованих державою, щонайменше протягом 2025 року. Таким чином запропонований заявником спосіб виконання рішення суду є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв'язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості.
У судове засідання 29.08.2025 заявник, стягувач та боржник не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи наведене, а також положення частини 9 статті 205 КАС України, суд перейшов до розгляду заяви у порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №440/4721/24, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України 1404-VІІІ “Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Варто зазначити, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин 1, 3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд доходить висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Суд зазначає, що суддівська винагорода, нарахування і виплата якої є предметом позову у цій справі, не відноситься до зазначених у нормі ч.3 ст. 378 КАС України виплат, невиконання судових рішень щодо яких протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76494500 з примусового виконання виконавчого листа № 440/4721/24, виданого 23.10.2024 Полтавським окружним адміністративним судом про: “Зобов'язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті».
Листом від 19.02.2025 № 4.6-32/ЕП-169/25 Полтавський апеляційний суд повідомив головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що на виконання рішення суду проведено перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.03.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн. Оскільки відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (зі змінами та доповненнями), виплати на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством, передбачаються за кодом КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", Полтавським апеляційним судом було повторно направлено зазначений перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо виділення бюджетних призначень за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" для забезпечення виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.11.2024 (ВП №76494500), постанови про стягнення виконавчого збору від 08.11.2024 (ВП №76494500) у розмірі 32000,00 грн та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08.11.2024 (ВП №76494500) в сумі 285,70 грн. Добровільне виконання рішення суду за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" неможливе через відсутність кошторисних призначень.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення, представником Міністерства юстиції України зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №440/4721/24 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», враховуючи відсутність у відповідача коштів на забезпечення виконання судових рішень.
Разом з тим суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості із суддівської винагороди і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень, певного розміру грошових коштів за конкретний період або безспірне списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №440/4721/24 має зобов'язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.
Оскільки розрахунок належної позивачем заборгованості судом не здійснювався, зміна способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №440/4721/24 із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що поняття “спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: “Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить представник Міністерства юстиції України, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №440/4721/24.
При цьому, суд зауважує, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб. Також запропонований заявником спосіб виконання рішення суду не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв'язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі № 440/4721/24 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із суддівської винагороди позивачеві.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті суддівської винагороди, суд вважає безпідставними аргументи представника Міністерства юстиції України, наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 440/4721/24.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
З огляду на вищевказане, суд вважає, що встановлені у даній справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 229, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №440/4721/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Довгопол