Справа № 420/29110/25
01 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити пенсії дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, з 14 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами 1, 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX).
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі № 380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Тобто, оскільки спірні правовідносини стосуються в тому числі періоду з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року, тому застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
В той же час, до спірних правовідносин в частині з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується 3 місяцями з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року по справі № 990/156/23.
При цьому, з доданої до позовної заяви копії наказу начальника Управління СБУ в Одеській області від 05.09.2024 року № 591-ОС/дск вбачається, що позивач виключений зі списків управління з 10.09.2024 року.
Тобто, з позовними вимогами про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи з прожитого мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року включно позивач повинен був звернутися до суду у строк до 10.12.2024 року включно.
Однак, позовну заяву було подано до суду лише 23.08.2025 року (дата формування в системі Електронний суд), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що з моменту виключення позивача зі списків особового складу, існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду позивачем не надано та в позовній заяві не зазначено.
Суд вважає неспроможними посилання представника позивача на те, що строк звернення до суду є необмеженим, оскільки на момент звільнення позивача зі служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується тримісячним строком.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що лише 07 серпня 2025 року відповідачем надано відомості про суми нараховані та виплачені позивачу, оскільки після звільнення зі служби та отримання копії наказу від 05.09.2024 року № 591-ОС/дск позивачу повинно було бути відомо про суми та види грошового забезпечення, які підлягають виплаті. При цьому, після виключення зі списків особового складу позивач не був позбавлений можливості звернутися до начальника Управління та отримати повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу.
Тобто, отримання листа 07.08.2025 року щодо розміру грошового забезпечення, яким надано відповідь на запит представника позивача від 05.07.2025 року, не змінює момент, з якого безпосередньо позивач, а не його представник, повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
В постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Разом з тим, представником позивача не надано доказів того, що введення на території України воєнного стану позбавило позивача можливості звернутись до суду за захистом порушеного права, в межах строків, визначених КАС України.
В постанові від 16 жовтня 2024 року по справі № 320/9567/23 Верховний Суд зазначив, що ракетні обстріли критичної енергетичної інфраструктури та відключення світла не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду, враховуючи те, що зазначені обставини щодо відключення світла та ракетних обстрілів не носили постійного, безперервного характеру у спірний період.
При цьому належних доказів того, що після виключення зі списків особового складу та протягом всього іншого часу існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду, в позовній заяві позивач не зазначає та до суду не надає.
Крім того, посилання представника позивача на те, що позивач ніколи не мав бухгалтерської освіти і не має досвіду розрахунку грошового забезпечення, що потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів, також є неспроможними, оскільки ці обставини не є такими, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.
Суд відхиляє посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду зазначених у заяві про поновлення строку звернення до суду, оскільки правові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц.
В той же час, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року по справі № 380/14933/22.
Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2024 року по справі № 990/12/24.
Отже, оскільки позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду в частині вимог щодо перерахунку грошового забезпечення з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року, жодних причин і обставин, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію позивачем прав у встановлений строк, останнім не наведено та заяви про поновлення строку звернення до суду не подано, то заявлений позов підлягає залишенню без руху для надання позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для поновлення такого строку.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити пенсії дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для поновлення строку.
Роз'яснити позивачу, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Харченко