Справа № 420/5756/25
29 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:
1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням при обчисленні базового місяця - січень 2008 року;
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року;
3. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної служби;
4. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної військової служби з урахуванням проведеної виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що з 01.08.1993 по 21.12.2020 він проходив військову службу, у тому числі 01.08.1993 по 13.04.1995 курсант Київського інституту сухопутних військ; з 27.11.1995 по 07.01.1999 військова служба по контракту у НОМЕР_2 прикордонному загоні, з 26.11.2008 по 26.11.2018 в НОМЕР_3 прикордонному загоні, з 28.02.2019 по 21.12.2020 - у військовій частині НОМЕР_4 .
Станом на день звільнення відповідно до наказу від 26.11.2018 № 451-ос, вислуга років становила 14 років 09 місяця 25 днів. Незважаючи, що станом на день звільнення (26.11.2018) вислуга років позивача становила повних 14 календарних років, НОМЕР_3 прикордонним загоном при звільненні було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 10 календарних років служби.
Крім того, позивач зазначає, що під час проходження військової служби та при звільненні відповідачем безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Вважає, що дії НОМЕР_3 прикордонного загону щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року є протиправними.
Ухвалою суду від 19.03.2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Також ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії довідок-розрахунків, тощо, із інформацією про розмір та складові грошового забезпечення позивача в тому числі сум індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та виплат при звільненні.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову. Звертає увагу суду на те, що ніяких підтверджень про закінчення Київського інституту сухопутних військ позивач не надав і чи закінчував позивач його насправді в/ч НОМЕР_1 невідомо. Також військова частина НОМЕР_1 зазначає, що архівні дані щодо нарахувань та утримань грошового забезпечення за період з 1995 по 1999 роки відсутні, що в свою чергу унеможливлює підтвердження факту нарахування або не нарахування одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні позивача.
Також відповідач вказує, що військовою частиною при обрахунку вислуги років для виплати допомоги позивачу було враховано саме календарну вислугу років - 10 років, що повністю відповідає законодавчим вимогам. При цьому відповідачем не враховано під час обчислення розміру одноразової грошової допомоги 2 роки строкової військової служби, що відповідає приписам частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 10 Порядку № 393, в яких прямо вказано, що одноразова допомога не виплачується військовослужбовцям строкової військової служби, тобто період строкової військової служби не може бути врахований під час розрахунку належної до виплати військовослужбовцю суми одноразової грошової допомоги.
Щодо індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 відповідач зазначає, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України на період з січня 2016 року по лютий 2018 року не було передбачено фінансування на виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. Аби не порушувати бюджетного законодавства, при проведені індексації грошових доходів працівників та військовослужбовців керівник установи та головний бухгалтер мають проводити фактичні видатки установи на заробітну плату та грошове забезпечення лише в межах фонду заробітної плати та грошове забезпечення, затвердженого кошторисом. У разі проведення індексації без урахування наявного фінансового ресурсу виникне заборгованість із виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійний та соціальних виплат. Кошти відповідачу для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період 2016 - лютого 2018 року не надходили, а тому виплати не могли бути проведені.
Позивача надана до суду відповідь на відзив, у якій ще раз наголосив, що за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Також відповідач вважає, що календарний стаж строкової військової служби входить в загальний військовий стаж, у зв'язку з чим при вислузі в 10 календарних років та звільненні з військової служби військовий має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 повних календарних років і більше.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що повний перегляд процедури та порядку індексації грошових доходів населення з прив'язкою виключно до факту підвищення посадового окладу, яке відбулось з прийняттям Постанови № 1013 та застосування її положень до правовідносин з 01.01.2008 не відповідає принципу правової визначеності та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №451-ОС від 26.11.2018 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії-начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 26 листопада 2018 року.
Вислуга років станом на 26 листопада 2018 року становить: календарна - 14 років 09 місяців 25 днів; пільгова - 05 років 11 місяців 01 день. Всього 20 років 08 місяців 26 днів.
Також, наказано відповідно до пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2018 № 558, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 (десять) повних календарних років служби.
У відповідь на звернення позивача від 26.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що сума індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» в редакції, яка діяла на той час, нарахована та виплачена в повному обсязі. Розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби здійснювався відповідно до вимог підпункту 6 пункту 9 розділу п'ятого наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2018 року № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 та статті 15 розділу другого Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також у листі вказано, що архівні дані щодо нарахувань та утримань грошового забезпечення за період з 1995 року по 1999 рік відсутні, що в свою чергу унеможливлює підтвердження факту нарахування або не нарахування одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні.
Із наданих на вимогу суду архівних відомостей про виплату грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 по грудень 2018 року не вбачається нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця - січень 2008 року, а також щодо не нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078).
За приписами ст.1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
До об'єктів індексації, у розумінні п.2 Порядку № 1078 віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак, індексація грошового забезпечення, є однією з державних соціальних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх роботодавців.
Водночас, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За усталеною судовою практикою (зокрема Верховного Суду) застосування законодавства у правовідносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення, обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, враховуючи те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 чітко визначені правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на відповідача, суд вважає, що позивач має право на виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.11.2018.
Що стосується застосування в якості базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, суд виходить з наступного.
Виходячи з приписів п. 5 Порядку № 1078, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
За вказаного, саме місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21 та від 23.03.2023 справа № 400/3826/21.
Суд враховує, що 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови.
Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Лише 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, визначення базового місяця залежить тільки виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року та не змінювалось до набрання чинності (а саме до 01.03.2018р.) постановою КМ України №704 від 30.08.2017р.
З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався не підвищувався, та відповідачем такої обставини не доведено.
Доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, яке відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладене вище, для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, тому для цілей вирішення спору у даній справі, базовим місяцем нарахування індексації за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.- є січень 2008 року.
Наведене свідчить про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням «базового місяця» для індексації - січень 2008 року.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008.
При цьому, відшповідачем також не доведено, що ним здійснено було за спірний період нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця січня 2008.
Суд оцінює критично посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи Бюджетного кодексу України, оскільки такі не спростовують наявності у позивача права на індексацію його грошового забезпечення у спірному періоді, не спростовують і доводів позивача в частині застосування січня 2008 року як базового місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Вказані відповідачем обставини не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку здійснити нарахування та виплату у належному розмірі та у встановленому законом порядку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, адже в силу приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Окрім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, тому суд відхиляє доводи відповідача про обмежене фінансування.
Також суд приймає до уваги й посилання позивача на відсутність у відповідача у спірному випадку дискреції у питанні визначення базового місяця для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позаяк відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень стосовно визначення базового місяця індексації, адже не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених законом межах. При цьому, наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в розглянутій частині обгрунтованими та вбачає підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виходячи із базового місяця - січня 2008 року, та зобов'язання здійснити нарахування та виплату такої індексації.
Щодо вимоги позивача зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної військової служби з урахуванням проведеної виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV від 03.04.2003, пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Частиною 1 ст.9 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (в редакції на час звільнення позивача з військової служби), у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Також, ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991(в редакції на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні норми визначені пп.1 п.9 Розділу V Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (в редакції на час звільнення позивача з військової служби), згідно якої військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 р. № 393 (в редакції на час звільнення позивача з військової служби), визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
У свою чергу, пунктом 1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах.
Відтак, з наведених положень вбачається, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, він набув права на отримання одноразової грошова допомога за умови наявності вислуги 10 років і більше.
В той же час, з аналізу статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
Винятком з цього правила є виплата повторно звільненій з військової служби особі одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду попередньої служби у разі, якщо така особа не набула права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 552/4468/17, від 18 квітня 2022 року у справі № 440/1620/19, від 14 грудня 2022 року у справі №340/618/21.
Звертаючись до суду позивач вказав на те, що при попередньому звільненні зі служби 07.01.1999 він не набув права на отримання вказаної, оскільки на дату його звільнення зі служби у 1999 році вона не передбачалася військовослужбовцям строкової служби.
Однак, як вбачається із записів військового квитка позивача, копія якого ним була долучена до матеріалів справи, 22.11.1995 призваний у Збройні Сили та 07 січня 1999 року на підставі наказу №65 ос від 30.11.1998 по закінченню строку контракту позивач був звільнений із Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_5 , наказ №2к від 07.01.1999.
Відтак, у період з 1995 по 1999 роки позивач проходив військову службу по контракту.
Також у позові позивач вказує що з 27.11.1995 по 07.01.1999 проходив військову службу по контракту у НОМЕР_2 прикордонному загоні.
Встановлення факту набуття права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні необхідно аналізувати за законодавством, яке діяло при попередньому звільненні.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на час первинного звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
Отже ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в наведеній редакції, чинній на час первинного звільнення позивача з військової служби, не було передбачено виплати грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення зі служби за закінченням строку контракту.
Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 640/3835/19, де зазначено, що факт набуття чи ненабуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби».
Враховуючи положення частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на час первинного звільнення позивача з військової служби, суд дійшов висновку що на час звільнення з військової служби у 1999 році позивач не набув права на виплату одноразової грошової допомоги, а тому строк попередньої служби повинен бути зарахований до календарної вислуги років, яка враховується для виплати такої допомоги.
Як вбачається із витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №451-ОС від 26.11.2018, календарна вислуга років позивача, визначена відповідачем станом на 26.11.2018, становить 14 років 9 місяців 25 днів. В той же час, одноразова грошова допомога йому була виплачена лише за 10 календарних років служби.
Враховуючи вище викладене, такі дії відповідача не можуть вважатися правомірними.
Відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача і у вказаній частині та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності свої дій щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби, а не за 14 календарних років, які визначені в наказі №451-ОС від 26.11.2018, не доведено набуття права позивача на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні.
Відтак, підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши встановлені обставини справи, доводи сторін та надані письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень у спірному випадку не доведено правомірності своєї поведінки, відтак вбачає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 10 років календарної служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної військової служби з урахуванням проведеної виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА