Справа № 420/29397/25
про залишення позовної заяви без руху
01 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому щомісячного грошового забезпечення за період з 27.12.2022 р. по 05.03.2025 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р., 01.01.2025 р на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення за період з 27.12.2022 р. по 05.03.2025 р., допомогу на оздоровлення у 2022-2025 роках, матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань у 2022-2025 роках за час проходження військової служби у 2022 2025 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 р., 01.01.2024 р., 01.01.2025 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 р. та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву, суддя приходить до висновку, що вона не відповідає ст.ст.160, 161 КАС України з наступних підстав.
Частиною 1 статті 42 КАС України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За приписами п.п.4, 5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви позивачем в якості відповідача вказано військову частину НОМЕР_1 , в той час як прохальна частина стосується військової частини НОМЕР_2 , яку не зазначено відповідачем.
Таким чином, позивачем необхідно визначити відповідача, до якого заявити позовні вимоги.
Крім того, за приписами ч.1 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22, у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права.
Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.
Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати становить три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 27.12.2022 р. по 05.03.2025 р. грошового забезпечення, виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р., 01.01.2025 р.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Між тим, з позовної заяви неможливо встановити коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав на належне грошове забезпечення, у зв'язку з чим на час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя позбавлений можливості надати оцінку дотримання чи не дотримання позивачем строку звернення до суду.
Окрім цього, позивачем до позовної заяви не долучено доказів того, що він з 2019 року постійно бере участь у бойових діях по захисту Батьківщини та відбиттю збройної агресії російської федерації проти України, що в свою чергу унеможливлює перевірку поважності причин пропуску строку звернення до суду (у разі наявності пропуску такого строку).
Відтак, суддя приходить до висновку, що позивачу необхідно зазначити дату, з якої йому стало відомо про порушення своїх прав з наданням відповідних доказів, і у разі пропуску строку звернення до суду звернутися до суду із заявою про поновлення цього строку і надати відповідні докази поважності причин пропуску строку.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду: позовної заяви у новій редакції у відповідності до вимог ст.160 КАС України із зазначенням належного відповідача та обґрунтуванням змісту позовних вимог щодо нього і дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав із наданням відповідних доказів; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності його пропуску з наданням доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ч.1 ст.169 КАС України, суддя -
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/29397/25 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя О.І. Бездрабко