Справа № 420/17161/25
(додаткове)
29 серпня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
30 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення ОСОБА_1 на військовій службі та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини у зв'язку з переміщенням на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 року №31 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 винести наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини у зв'язку з переміщенням на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 року №31;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду, винесеного за результатом розгляду цієї позовної заяви.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непродовження солдату ОСОБА_1 військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 продовжити солдату ОСОБА_1 військову службу. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати солдату ОСОБА_1 недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за час безпідставного призупинення військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити солдату ОСОБА_1 недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за весь час безпідставного призупинення військової служби. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 в частині виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виконати розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2025 №31 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переміщенням до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - п'ятнадцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
19 серпня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - адвоката Неруш А.Ю. про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що 06.05.2025 ОСОБА_1 укладено з АО «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» договір №093/2025 про надання правничої допомоги, пов'язаної з незаконним виключенням Військовою частиною НОМЕР_1 позивача зі списків особового складу частини у зв'язку з нібито самовільним залишенням військової частини, що позбавляє позивача можливості оформити переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Як вказує представник позивача, пунктом 2.1 Договору встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн. Відповідно до пункту 2.2 Договору після виконання умов договору Сторонами підписується акт наданих послуг, яким підтверджується відсутність у Клієнта претензій щодо наданих Адвокатським об'єднанням послуг. Згідно з пунктом 2.3 Договору Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
15.08.2025 ОСОБА_1 з АО «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» підписано Акт наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 №093/2025. Відповідно до пункту 1 Акту наданих послуг в межах Договору Адвокатським об'єднанням надано Клієнту наступні послуги: 1)підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 заяви з метою досудового врегулювання спору; 2)підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту; 3)підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії; 4)підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про кваліфікацію неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Згідно з пунктом 2 Акту наданих послуг Клієнт підтверджує, що не має жодних претензій до наданих Адвокатським об'єднанням послуг. Таким чином, позивачем при зверненні до суду з позовом понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн (фіксований розмір), яку позивач зобов'язався сплатити адвокатському об'єднанню після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Представник позивача зауважує на співмірності розміру витрат на правничу допомогу із значенням справи для позивача, адже внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 був позбавлений можливості проходження військової служби. Позивач намагався врегулювати спірне питання з відповідачем в позасудовому порядку, однак отримав відмову. За наведених обставин позивач був вимушений звертатися до суду та має право на відшкодування відповідачем його витрат на правничу допомогу. При цьому, дана справа не є типовою та потребувала вивчення значного обсягу законодавчих актів у військовій сфері.
Від представника відповідача клопотань та заперечень не надходило.
Вивчивши подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи в частині, що стосуються поданої заяви, суд дійшов висновку про те, що подана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст.252 КАС України).
Враховуючи, що справа №420/17161/25 розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то судом розглянуто заяву про ухвалення додаткового рішення у письмовому провадженні.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Частинами 4-7 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом даної справи до суду надані копії документів, зокрема: копія ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Неруш Анною Юріївною позивачу - ОСОБА_1 ; копія Договору про надання правничої допомоги № 093/2025 від 06.05.2025 року; копія Акту наданих послуг від 15.08.2025 року за договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025.
Відповідно з п.1.2. Договору, за цим Договором Адвокатське об'єднання надає Клієнту правничу допомогу, пов'язану з незаконним виключенням Військовою частиною НОМЕР_1 Клієнта зі списків особового складу частини у зв'язку з нібито самовільним залишенням військової частини, що позбавляє Клієнта можливості оформити переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 1.3. Договору, надання правничої допомоги за цим Договором включає надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; направлення адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції; представництво інтересів в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з п.2.1. Договору, цим договором встановлюється фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору, після виконання умов договору Сторонами підписується акт наданих послуг, яким підтверджується відсутність у Клієнта претензій щодо наданих Адвокатським об'єднанням послуг.
Згідно з п. 2.3. Договору, Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Як вбачається з копії Акту наданих послуг від 15.08.2025 за договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025, в межах Договору про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025 Адвокатським об'єднанням надано Клієнти наступні послуги:
1) підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 заяви з метою досудового врегулювання спору;
2) підготовка та направлення до Військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту;
3) підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії;
4) підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про кваліфікацію неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
За результатом розгляду позовної заяви Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 11.08.2025 року у справі № 420/17161/25 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2, 3 вказаного Акту, Клієнт підтверджує, що не має жодних претензій до наданих Адвокатським об'єднанням. Договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року № 093/2025 встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн. Клієнт зобов'язується сплатити гонорар після оформлення його переміщення до Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн є завищеними, з огляду на таке.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України, суд вважає необхідним врахувати такі висновки Верховного Суду.
Так, у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Таким чином витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.
Верховний Суд в постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Наведене вище дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20, від 24 грудня 2024 року по справі № 380/25725/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
При цьому, особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які є реальними, необхідними, фактичними та доведеними належними доказами.
Так, суд, дослідивши зміст наданих послуг з урахуванням складності справи та виконаної адвокатом роботи, доходить висновку, що правнича допомога, яка складається із усного та письмового консультування клієнта, збирання доказів для підготовки позовної заяви за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з позивачем.
Враховуючи фактичний об'єм наданих послуг з правничої допомоги, в розрізі критеріїв їх реальності та необхідності, суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу, є 6000,00 грн, які необхідно стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , оскільки рішенням цього суб'єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача, про що ухвалити додаткове рішення по справі №420/17161/25.
При цьому, суд відхиляє віднесення представником позивача до витрат, які потребують професійної правничої допомоги в даному випадку та безпосередньо є необхідними для розгляду даної справи в суді, підготовку та направлення до Військової частини НОМЕР_1 заяви з метою досудового врегулювання спору, оскільки не передбачено обов'язковості такого досудового врегулювання спору, а також з огляду на ст.55 Конституції України.
Суд також критично оцінює необхідність подання клопотання представником позивача клопотання про кваліфікацію неподання відповідачем відзиву як визнання позову, оскільки наслідки неподання відзиву суб'єктом владних повноважень встановленні безпосередньо КАС України, які безпосередньо можуть бути застосовані судом безвідносно подання відповідних клопотань зі сторони позивача.
Керуючись ст.132, 137, 139, 243, 246, 252, 255, 293, 295 КАС України суд
Заяву представника позивача - адвоката Неруш Анни Юріївни про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , а/с 4803, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти заяви відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО