Справа № 420/8890/25
28 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування поставнови,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77370006 від 04.03.2025, винесену ОСОБА_2 , старшим державним виконавцем Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання Постанови №290 від 27.10.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одеси, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач зазначив, що відповідачем відкрито спірне виконавче провадження всупереч закінченню строку пред'явлення виконавчого документа до виконання У своїх доводах наполягає на тому, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку може бути звернена до виконання лише протягом трьох місяців з дня її винесення, за сплином якого постанова виконанню не підлягає та повертається стягувачу. Отже, дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження вважає незаконними, а оскаржувану постанову протиправною, яка підлягає скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем - Київським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначено про безпідставність доводів позивача щодо пропущеного трьохмісячного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки Постанова про відкриття виконавчого провадження про прийняття до примусового виконання Постанови № 290 від 27.10.2024р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що набрала законної сили 06.11.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. При цьому, зауважено, що у частині першій статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, які, як стверджує відповідач, в силу пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII (в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ), перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Тому строк пред'явлення до примусового виконання постанови № 290 від 27.10.2024р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, на переконання відповідача, не сплив. З таких підстав просить суд відмовити у позові.
Від третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановлений судом в Ухвалі від 01 квітня 2025 року, строк письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не подано.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Постанови № 290 від 27.10.2024р., яка набрала чинності 06.11.2024р., виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил ведення військового обліку.
Постанова № 290 від 27.10.2024 року, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , була пред'явлена до виконання. В результаті чого 04.03.2025р. згідно Постанови № 77370006 про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борисовим Даніїлом Сергійовичем, було відкрито виконавче провадження, в якому позивач набув статусу боржника в розмінні Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із вчиненими діями, позивач звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України « Про виконавче провадження» (ладі Закон № 1404-VIII), згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та визначено як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).
Так, відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями пункту 1 частини другої цієї ж статті Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Як передбачено у частині четвертій статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2).
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого, зокрема, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Так, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває натепер.
У цій справі не є спірним, що Постанов № 290 від 27.10.2024р., видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, набрала законної сили 06.11.2024 року. А тому з огляду на приписи частин першої і другої статті 12 Закону № 1404-VIII, за загальним правилом, строк пред'явлення такої постанови до виконання міг бути до 16 лютого 2025 року.
Постанова старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борисова Даниїла Сергійовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 77370006 винесена 04.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає на пропущенні встановленого у частині 1 статті 12 Закону Укнаїни № 1404- VIII тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заперечуючи обґрунтованість заявлених вимог відповідач у своїх доводах покликається на те, що усі строки, визначені у Законі № 1404-VIII, перериваються до припинення або скасування воєнного стану в Україні відповідно до норми пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII.
Вирішуючи спір у цій справі суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, 23 січня 2023 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі № 260/2595/22 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 10 пункту 10-2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
Предметом судової перевірки касаційної інстанції у межах тієї адміністративної справи була правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів за умови додержання виконавцем вимог законодавства та повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку з пропуском строку їх пред'явлення до виконання.
Виснуючи правову позицію у справі № 260/2595/22, в Ппостанові від 15 березня 2023 року Верховний Суд наголосив, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом № 1404-VIII.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII як спеціальним нормативно-правовим актом, Верховний Суд резюмував, що у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
З огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як КУпАП, так і іншими законами України, зокрема Законом № 1404-VIII, Верховний Суд вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред'явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання.
Отже, оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічні висновки за подібних правовідносин зроблено Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.
З урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування за подібних зі спірними правовідносин, посилання позивача на пропущений тримісячний строк щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання та повернення відповідачем з цих підстав виконавчого документа, на думку суду, не є обґрунтованими, а відтак, оскаржувана у даній справі постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2025 року № 77370006 відповідає критеріям законності та обґрунтованості згідно з частиною другою статті 2 КАС України, при винесенні якої відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04):
Зідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Сторонами не наведено суду інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, за позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування поставнови, задоволенню не підлягають із вищеокреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування поставнови,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 28.08.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці, у період з 30.05.2025 року по 27.06.2025 року, з 15.08.2025 року по 22.08.2025 року, а також на лікарняному з 07.07.2025р. по 08.08.2025 р., включно.
Суддя Ю.В. Харченко
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування поставнови,- відмовити
28.08.25..