Справа № 420/22341/25
29 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України (далі ФУ ГШСЗУ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обчислення та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 24.03.2022 по 01.07.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року;
визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 02.07.2022 по 09.09.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року;
визнати протиправними дії ФУ ГШСЗУ щодо обчислення та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення 10.09.2022 по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити йому - ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення з 24.03.2022 по 01.07.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити йому - ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення 02.07.2022 по 09.09.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати ФУ ГШСЗУ здійснити йому - ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення 10.09.2022 по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати ФУ ГШСЗУ здійснити йому - ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Збройних Силах України, та перебував на посадах у відповідачів: 1) в/ч НОМЕР_1 , яка перебувала на грошовому забезпечені в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.03.2022 по 01.07.2022 року; 2) в/ч НОМЕР_1 з 02.07.2022 по 09.09.2022 року; 3) в/ч НОМЕР_2 , яка перебувала на грошовому забезпечені у ФУ ГШСЗУ з 10.09.2022 по 31.12.2023 року.
В подальшому йому стало відомо, що під час проходження служби з 24.03.2022 по 20.05.2023 року відповідачі здійснювали помилковий розрахунок його грошового забезпечення. Розрахунок та виплата розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення здійснювалась, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом №2246-VII станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що призвело в цілому до помилкового розрахунку та виплати грошового забезпечення - щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Однак пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв'язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач вважає, що має право на перерахунок його грошового забезпечення.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Крім цього позивач вважає, що має право на перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 11.07.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 29.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Також ухвалою суду від 29.07.2025 року зобов'язано надати до суду: ООТЦКСП 1) докази перебування в/ч НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 24.03.2022 по 01.07.2022; 2) докази вручення ОСОБА_1 грошового атестата; ФУ ГШЗСУ: 1) докази перебування в/ч НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні ФУ ГШСЗУ в період з 10.09.2022 по 19.05.2023; 2) докази вручення ОСОБА_1 грошового атестата; в/ч НОМЕР_1 докази вручення ОСОБА_1 грошового атестата.
Ухвалою суду від 29.08.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ФУ ГШСЗУ про залишення позову без розгляду по справі.
Представник ФУ ГШСЗУ подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що скасування п.6 Постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку.
Зазначив, що визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту (аналогічного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.11.2022 у справі №560/3080/22). Звертаю увагу суду, що у Постанову №704 відповідні зміни у спірний період внесені не були.
Крім того, у якості окремої самостійної та беззаперечної підстави необґрунтованості заявлених позивачем вимог, слід сприймати зміст пункту 2 постанови КМУ від 12.05.2023 №481, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Серед іншого представник зазначив, що оскільки, відповідні накази щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки до відповідача не надходили, а тому підстави для здійснення відповідної виплати були відсутні.
Враховуючи зазначене, представник вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами, які регулюють порядок нарахування та виплати грошового забезпечення.
Представник в/ч НОМЕР_1 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що з дня формування і по 31.07.2022 року в/ч НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні в ООТЦКСП. З фінансового забезпечення в ООТЦКСП в/ч НОМЕР_1 знято з 01.08.2022 року, що підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 №248/3356. Отже, належним відповідачем за позовними вимогами за період з 24.03.2022 по 31.07.2022 має бути ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже позивач помилково визначив в/ч НОМЕР_1 відповідачем за період з 02.07.2022 по 31.07.2022 року.
Наведені у позові доводи позивача про те, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін, є помилковими. В період з 29.01.2020 по даний час розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, у разі застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції від 27.12.2017 відбулася б зміна показників бюджету за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, що призвело б до втручання в конституційні повноваження Кабінету Міністрів України.
Також застосування положень пункту 4 Постанови №704 в редакції від 27.12.2017 не відповідало б вимогам правової визначеності та принципам збалансованості і обґрунтованості бюджету.
Крім того представник зазначив, що грошову допомогу для оздоровлення в 2022 році позивач не отримував. Рапорту на її виплату в період служби у в/ч НОМЕР_1 не подавав. Матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році позивач також не отримував, рапорту на її виплату та документів, які б свідчили про наявність підстав для її отримання, не подавав.
Серед іншого представник зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач грошовий атестат отримав в день виключення його зі списків особового складу військової частини 09.09.2022 року.
Представник ООТЦКСП подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що починаючи з дня набрання чинності п.6 Постанови №103, припинив свою дію п.4 Постанови №704 (в редакції від 30.08.2017), який передбачав застосування під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, а також обмежувальну величину у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому, скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 не поновлює дію попередньої редакції п.4 Постанови №704.
Наведений висновок відповідає наявному висновку П'ятого апеляційного адміністративного суду, який було зазначено у постанові від 29.06.2021 по справі №400/4694/20, предметом розгляду якої також було питання здійснення перерахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 складових грошового забезпечення залежно від зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив військову службу у Збройних Силах України є учасником народження є учасником бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_3 від 11.01.2020).
Сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме у в/ч НОМЕР_1 в період з 24.03.2022 по 09.09.2022 року та у в/ч НОМЕР_2 в період з 10.09.2022 по 31.12.2023 року.
При цьому, в/ч НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпечені в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.03.2022 по 31.07.2022 року, що підтверджується листом Міністерства оборони України від 23.07.2022 №760/7102.
В свою чергу в/ч НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпечені у ФУ ГШСЗУ з 10.09.2022 по 31.12.2023 року, що підтверджується листом ФУ ГШСЗУ від 18.04.2025 №305/1574.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо виплати йому з 24.03.2022 по 19.05.2023 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, без урахування збільшеного посадового окладу та окладу за військовим званням, звернувся до суду з цим позовом.
Таким чином, по цій справі спірні правовідносини виникли між позивачем та: ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 24.03.2022 по 31.07.2022 року, в/ч НОМЕР_1 за період з 01.08.2022 по 09.09.2022 року, та з ФУ ГШСЗУ за період з 10.09.2022 по 19.05.2023 року.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 02.08.2022 року №440/6017/21 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, на думку колегії суддів зазначення у п.4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.
Разом з цим, колегія суддів наголосила на тому на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому колегія суддів зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-ІХ) та Закон №1082-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Закон №294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №10-82-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд наголосив на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом №1082-ІХ виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону и №2262-ХІІ та ст.9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
В подальшому вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21. Отже, практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною.
Також Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 зазначив, що позивач по даній справі оскаржує врахований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовця розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів у контексті наведеного дійшла висновку, що для правильного вирішення вимог позивача, суди повинні встановити відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 на який позивач має право виплати, розмір прожиткового мінімуму, згідно з пунктом 4 Постанови №704 за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 01.02.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України судом враховуються правові висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач в прохальній частині позову просить здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 24.02.2024 по 19.05.2023.
На підставі наведених у рішенні висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, в період з 23.03.2022 по 19.05.2023 відповідачі діяли протиправно.
Суд дійшов висновку, що у позивача наявне право на обчислення грошового забезпечення за період з 24.03.2022 по 19.05.2023 року, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, з урахуванням змін, внесених Постановою №481 до Постанови №704.
При цьому, суд вважає, що у відповідачів відсутній обов'язок щодо обчислення з 20.05.2023 року посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи наступне.
12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481, що набрала законної сили 20.05.5023, якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням постановою КМУ №481 змін до постанови КМУ, затверджених постановою №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у цьому випадку станом на 01.01.2024.
Верховний Суд у постанові 24.06.2025 у справі №420/5584/24 зазначив, що лише втрата чинності норм Постанови №481, якими внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, здатна повернути попередню редакцію пункту 4 Постанови №704, як на тому наполягає позивач.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.
Згідно вимог ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За вказаних обставин, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481, в частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, втратив чинність лише 18.06.2025 року.
Оскільки в період з 20.05.2023 по 17.06.2025 пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481 був чинним, відповідачі як суб'єкти владних повноважень зобов'язані були керуватись цією нормою при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення.
Отже з 20.05.2023 по 17.06.2025 року у відповідачів відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з іншого ніж 1762 грн розміру розрахункової величини.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення за 20 травня 2023 року.
Крім того позивач просить перерахувати та виплатити його грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Згідно з п.6 Розділу XXIII (Виплата грошової допомоги для оздоровлення) Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п.7 Розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) Порядку №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з карткою особового рахунку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби у в/ч НОМЕР_1 в період з квітня по жовтень 2022 року позивачу не виплачувались грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Водночас згідно з довідкою про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 10.09.2022 по 30.06.2024 року позивачу у березні 2023 року виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік. Між тим матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачувалась.
Оскільки грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки позивачу не виплачувались, суд вважає, що позивач має право на перерахунок лише грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про протиправність дій: - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 24.03.2022 по 31.07.2022 року грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - відповідача в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 01.08.2022 по 09.09.2022 року грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - відповідача ФУ ГШСЗУ щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 10.09.2022 по 19.05.2023 року грошового забезпечення, та виплаченої за цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання: - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу з 24.03.2022 по 31.07.2022 року перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - відповідача в/ч НОМЕР_1 здійснити позивачу з 01.08.2022 по 09.09.2022 року перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - відповідача ФУ ГШСЗУ здійснити позивачу з 10.09.2022 по 19.05.2023 року перерахунок грошового забезпечення, та виплаченої за цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, суд не приймає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, враховуючи наступне.
Оскільки за позицією Верховного Суду (постанова від 21.03.2025 у справі №460/21394/23) саме з дати вручення грошового атестата обчислюється тримісячний строк звернення до суду у цій категорії справ (щодо спірного періоду після 19.07.2022 року), вказані обставини впливають на дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023 року.
Враховуючи вищевикладене суд ухвалою від 29.07.2025 року витребував у кожного відповідача окремо ІНФОРМАЦІЯ_2 , в/ч НОМЕР_2 та ФУ ГШСЗУ докази вручення ОСОБА_1 грошового атестата.
ООТЦКСП не надав на виконання ухвали суду доказів вручення позивачу грошового атестата.
ФУ ГШСЗУ подав до суду копію грошового атестату від 02.07.2024 №305/1466, який не підписано позивачем. Доказів його вручення позивачу до суду не надано.
В/ч НОМЕР_2 на виконання ухвали суду надала копію грошового атестата від 09.09.2022 №11/88, на якому міститься підпис ОСОБА_1 . Однак у грошовому атестаті не зазначена дата вручення ОСОБА_1 під підпис грошового атестата.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наданий в/ч НОМЕР_2 грошовий атестат від 09.09.2022 №11/88, який містить підпис ОСОБА_1 , не може вважатися належним доказом вручення позивачу цього документа, оскільки в ньому відсутня дата фактичного отримання атестата під підпис. Таким чином, у справі залишаються недоведеними доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 24.03.2022 по 31.07.2022 року грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 01.08.2022 по 09.09.2022 року грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Визнати протиправними дії Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 10.09.2022 по 19.05.2023 року грошового забезпечення, та виплаченої за цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити ОСОБА_1 з 24.03.2022 по 31.07.2022 року перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 01.08.2022 по 09.09.2022 року перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 з 10.09.2022 по 19.05.2023 року перерахунок грошового забезпечення, та виплаченої за цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва