Справа № 420/29516/25
29 серпня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження питання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.06.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
28.08.2025 року одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та його відокремленим підрозділам вчиняти дії, пов'язані з постановкою на облік, поновленням на обліку, вчиняти дії пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Дана заява обґрунтована тим, що незважаючи на надання позивачем разом із заявою про надання відстрочки від призову пакет підтверджуючих документів, позивач 22.07.2025 року отримав від відповіача лист від 22.07.2025 р. № 6486 про відмову у розгляді заяви про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому вважає, що не прийняття відповідача вмотивованого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п.60 Порядку 560 свідчать про очевидну протиправну бездіяльність відповідача. Отже, представник позивача вважає, що на сьогоднішній день існують ризики стосовно незаконної мобілізації ОСОБА_1 до моменту розгляду заяви про відстрочку за наявності обґрунтованих підстав для її надання та наявні об'єктивні обставини та підстави для обґрунтованого припущення, що права (інтереси) позивача в подальшому можуть бути погіршені, порушені певними діями відповідача і для їх відновлення доведеться докласти значних зусиль та витрат.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів вказаної заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).
При цьому, за приписами пунктів 2 ,4 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, заборони відповідачу вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів заявника, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, заходи забезпечення вживаються лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має також здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.06.2025 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняття відповідного рішення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, єдиним доводом представника позивача для застосування вказаних заходів забезпечення позову є фактично протиправна за його позицією відмова відповідача у вирішення питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Надаючи правову оцінку вказаному доводу заявника, суд враховує наступне.
Щодо "очевидності" ознак протиправності дій/бездіяльності та порушення прав позивача, як підстава для забезпечення позову, то Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Відтак, суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов'язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Щодо наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення позовним вимог, то суд зауважує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Натомість, доводи позивача про настання негативних наслідків грунтуються на припущеннях щодо вчинення відповідачем дій, пов'язаних з вчиненням дії щодо призову його на військову службу під час мобілізації та будь-які інші мобілізаційні заходи без надання доказів вчинення таких дій на теперішній час.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя В.А. Дубровна