29 серпня 2025 рокусправа № 380/12516/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови про накладення штрафу,
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач, ГУ ПФУ у Львівській області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, ВПВР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ), в якому просить суд:
- скасувати постанову від 09.06.2025 ВП №78036042 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що відповідачем безпідставно винесено постанову від 09.06.2025 ВП №78036042 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Позивач стверджує, що така постанова винесена державним виконавцем за невиконання позивачем виконавчого листа №380/18246/24 виданого 22.04.2025 Львівським окружним адміністративним судом. Водночас, позивач вказує, що зазначений виконавчий документ виконаний ГУ ПФУ у Львівській області. З огляду на це, позивач стверджує про відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання виконавчого листа, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Вважаючи у зв'язку із протиправним накладенням штрафу свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.
Ухвалою від 23.06.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 11.08.2025 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у справі.
14.08.2025 від заявника надійшла заява (вх. №66407) про скерування третій особі копії позовної заяви.
18.08.2025 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (вх. №66944), в яких пояснив, що пенсія військовослужбовця, яка призначена та виплачується відповідно до Закону 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може обмежуватись максимальним розміром, що неодноразово підтверджує у постановах Верховний Суд. Зазначив, що відповідач правомірно виніс постанову про накладення на ГУ ПФУ у Львівській області штрафу у розмірі 5100,00 грн, оскільки рішення суду позивачем у даній справи не виконано. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету ВПВР в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено 25.06.2025 - позовну заяву з копіями доданих до неї документів та ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі з викликом сторін від 23.06.2025.
Відповідачу роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №380/18246/24 позов задовольнити повністю.
Суд вирішив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру, без урахування суми індексації пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 році №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2024 року без обмеження її максимального розміру, з урахуванням суми індексації пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №380/18246/24 без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №380/18246/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправними дій.
Рішення суду від 09.10.2024 набрало законного сили 31.03.2025 та 22.04.2025 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Як вбачається із змісту позовної заяви, постановою державного виконавця ВПВР від 13.05.2025 відкрито виконавче провадження ВП №78036042. Вказана постанова отримана позивачем 20.05.2025.
В подальшому на адресу ГУ ПФУ у Львівській області 10.06.2025 за вх. № 8775/14 надійшла постанова державного виконавця ВПВР від 09.06.2025 ВП № 78036042 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа №380/18246/24, виданого Львівським окружним адміністративним судом 22.04.2025, про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2024 року без обмеження її максимального розміру, з урахуванням суми індексації пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач не погоджується із вищевказаною постановою, вважає її неправомірною та безпідставною, тому звернувся до суду із вказаним позовом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ГУ ПФУ у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №380/18246/24, виконано та проведено перерахунок пенсії з 01.06.2024 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанов КМУ №118 та №168.
З 01.05.2025 виплачується пенсія у розмірі 31073,02 грн. Доплата пенсії з 01.06.2024 по 30.04.2025 становить 66648,66 грн., тобто це різниця між розміром пенсії перерахованої за рішенням суду та фактично виплаченої пенсії.
Позивач покликається на те, що рішення виконано відповідно до покладених судом зобов'язань, в межах компетенції та в порядку, визначеному чинним законодавством. Також, позивач зазначив, що після перерахунку пенсії, розмір пенсійної виплати без обмеження максимальним розміром на дату перерахунку (на 01.06.2024) становить 47939,60 грн.
Позивачем повідомлено ОСОБА_1 листом від 09.04.2025 за №1300-5310-8/49813 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №380/18246/24.
Також про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №380/18246/24 було повідомлено відповідача, що стверджується листом від 22.05.2025 за №1300-5310-5/68955.
Крім цього, позивач зауважив, що в ГУ ПФУ у Львівській області проведена робота щодо виплати заборгованості, яка виникла внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили по 19.01.2020. Виплата сум нарахованих на виконання судових рішень здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України в порядку черговості виплат, що визначається датою набрання рішенням законної сили.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII)
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов'язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.
Щодо виплати щомісячної доплати, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно п. 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік.
У бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік на видатки за рахунок коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 500 млн. грн.
Згідно п. 5 Розділу VII Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 (зі змінами) Пенсійним фондом України 18.10.2024 затверджено План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на 2024 рік (далі - План доходів і видатків).
Планом доходів і видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду затверджено кошти в сумі 9,44 млн. грн.
В Головному управлінні проведена робота щодо виплати заборгованості, яка виникла внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили по 19.11.2020.
Таким чином, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України відповідно до черговості виплат на виконання судових рішень.
Суд також враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові від 07.11.2019 у справі №420/70/19, згідно з якою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Враховуючи те, що рішення суду позивач не виконав в тій частині, що стосується виплати доплати, однак таке невиконання відбулося з незалежних від позивача причин, суд доходить висновку про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд бере до уваги, що позивач виконав рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них. компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1, 2 ст. 23, ст. 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", яка набрала чинності з 01.04.2021, впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій.
Суд зауважує, що у спірному випадку причиною часткового невиконання вищевказаного рішення Львівського окружного адміністративного суду слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.
У постанові від 20.05.2021 (справа № 420/5465/18 номер в ЄДРСР 97054899) Верховний Суд вказав, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При наданні оцінки вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/18246/24 від 09.10.2024.
Отже, суд вважає протиправною постанову від 09.06.2025 ВП №78036042 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18.
З врахуванням встановлених судом обстави та доказів на їх підтвердження, суд вважає, що на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу у державного виконавця не було достатніх доказів неналежного виконання виконавчого листа №380/18246/24 виданого 22.04.2025.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд вважає, що оскаржувана постанова від 09.06.2025 ВП №78036042 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн прийнята не у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повістю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 09.06.2025 ВП №78036042.
Судові витрати в цій справі стягувати не належить.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. ст. 287 КАС України, 255 КАС України.
Повний текст рішення складений 29.08.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна