01 вересня 2025 рокусправа № 380/895/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЮПІ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії -
Приватне підприємство «ЮПІ» (далі - позивач, ПП «ЮПІ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці № UA2090002024109 від 02.12.2024 року про донарахування мита у розмірі 17112 (сімнадцять тисяч сто дванадцять) гривень, 71 (сімдесят одну) копійку;
- зобов'язати Львівську митницю застосувати пільговий митний режим до товару, імпортованого ПП «ЮПІ» за митною декларацією № UA209180/2021/009805 від 09.03.2021 року.
В обґрунтування позову зазначив, що 09 березня 2021 року ПП «ЮПІ» імпортувало напівпричіп-рефрижератор KRONE SZ, 2010 року виготовлення, номер шасі НОМЕР_1 (далі - Товар). Товар був завезений на митну територію України та пройшов митне оформлення на Львівській митниці, що підтверджується митною декларацією № UA209180/2021/009805 та інвойсом від 03.02.2021 № 178/2021. Згідно з інвойсом від 03.02.2021 № 178/2021, виданим експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik» (Польща), вартість Товару не перевищує 6000 євро, а країна походження Товару була зазначена як «ЄС». Товар було ввезено з країн Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка дозволяє застосовувати пільговий режим ввезення товарів. Підтвердженням преференційного походження товару слугувала декларація-інвойс № 178/2021 від 03.02.2021, видана експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik» (Польща). На підставі цієї декларації та інших документів під час митного оформлення застосовано пільгову ставку ввізного мита (код пільги « 410»), що звільняє від сплати мита та нараховано митні платежі у розмірі 20% від митної вартості ПДВ (34225 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривень, 41 (сорок одної) копійки). Вказав, що у період з 24 жовтня 2024 року по 25 жовтня 2024 року Львівською митницею було проведено документальну невиїзну перевірку, щодо дотримання ПП «ЮПІ» вимог митного та податкового законодавства під час імпорту зазначеного товару та складено Акт № 42/24/7.2-19/31099867 від 05.11.2024. Перевірка проводилася з метою підтвердження правомірності застосування преференційного митного режиму. За результатами перевірки Акт №. 42/24/7.2-19/31099867 від 05.11.2024 митні органи встановили, що підтвердження преференційного походження товару, заявленого декларантом на підставі декларації-інвойсу № 178/2021, було відсутнє. Оскільки згідно з отриманим від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 31.03.2022 № 1001-IOC.4331.40.2021.8.KT, декларація про походження не могла бути підтверджена через відсутність у експортера «декларації постачальника», необхідної для верифікації походження товару. На підставі проведеної перевірки та Акту № 42/24/7.2-19/31099867 від 05.11.2024 Львівська митниця 02 грудня 2024 року направила податкове повідомлення-рішення № UA2090002024109, згідно з яким ПП «ЮПІ» зобов'язувалося доплатити 17112,71 (сімнадцять тисяч сто дванадцять) гривень, 71(сімдесят одну) копійку мита. ПП «ЮПІ» вважає це податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Повідомив, що відповідно до статті 37 Глави 1 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом Україна та ЄС застосовують Пан-Євро-Мед правила походження товарів. Пан-Євро-Мед правила походження товарів - це система єдиних правил визначення походження товарів, яка застосовується країнами, що беруть участь у Регіональній конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження товарів (Pan-Euro-Mediterranean Preferential Rules of Origin). Для товарів, що імпортуються в Україну з ЄС за пільговим режимом, потрібно підтвердити походження відповідно до правил, визначених у Регіональній конвенції про пан-євро середземноморські правила походження товарів. Відповідно до пункту 1 статті 23 Доповнення 1 до Конвенції: “Декларація про походження може бути складена експортером на інвойсі або іншому комерційному документі, який однозначно ідентифікує товар, якщо вартість товарів у партії не перевищує 6000 євро.» Це означає: Для партій товарів вартістю до 6000 євро декларація-інвойс, складена експортером, є повноправним документом для підтвердження походження товару. Позивач вважає, що жодних додаткових документів, зокрема декларації постачальника, не потрібно для товарів з вартістю, що не перевищує вказаний ліміт. Повідомив, що у спірній ситуації ПП «ЮПІ» надало інвойс від 03.02.2021 № 178/2021, складений експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik». Вартість партії товару, зазначена у декларації-інвойсі, не перевищує 6000 євро, що відповідає критеріям пункту 1 статті 23 Конвенції. Тому позивач вважає, що митні органи України не мали підстав відмовляти у застосуванні преференційного режиму ввезення товару. Вважає, що митні органи України діяли всупереч нормам Конвенції, не забезпечивши належного співробітництва з органами Республіки Польща для отримання обґрунтованих результатів перевірки. Відмова польських органів у наданні додаткових документів не може бути підставою для автоматичного невизнання преференційного походження товару. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 21.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7751 від 30.01.2025) у якому проти позову заперечив. Вказав, що уповноваженим органом Республіки Польща, як уповноваженим державним органом країни експортера, не підтверджено преференційне походження з Європейського Союзу товару (код пільги 410), ввезеного ПП «ЮПІ» за митною декларацією від 09.03.2021 №UA209180/2021/009805. Враховуючи ту обставину, що для товару, ввезеного за митною декларацією від 09.03.2021 № UA209180/2021/009805 преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження виявилась недостовірною, а тому преференційні ставки ввізного мита до товару, зазначеного у декларації про походження, складеної експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik» на інвойсі від 03.02.2021 року № 178/2021, застосовано неправомірно. На думку відповідача, безпідставне застосування ПП «ЮПІ» зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410» призвело до порушення товариством вимог статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Зазначив, що основною умовою наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу). Статтею 32 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Вказав, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. Відповідно до статті 32 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
09 березня 2021 року ПП «ЮПІ» імпортувало напівпричіп-рефрижератор KRONE SZ, 2010 року виготовлення, номер шасі НОМЕР_1 (далі - Товар). Товар завезений на митну територію України та пройшов митне оформлення на Львівській митниці, що підтверджується митною декларацією № UA209180/2021/009805 та інвойсом від 03.02.2021 № 178/2021.
Згідно з інвойсом від 03.02.2021 № 178/2021, виданим експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik» (Польща), вартість Товару становить 23000 злотих, а країна походження товару, вказана у митній декларації № UA209180/2021/009805 зазначена як «ЄС».
На підставі декларації-інвойсу № 178/2021 від 03.02.2021 та інших документів під час митного оформлення застосовано пільгову ставку ввізного мита (код пільги « 410»), що звільняє від сплати мита та нараховано митні платежі у розмірі 20% від митної вартості ПДВ 34225,41 грн.
Застосування пільги зі сплати ввізного мита ПП «ЮПІ» було здійснено на підставі наданого під час митного оформлення товару преференційного документа від 03.02.2021 № 178/2021, який вказаний у графі 44 митної декларацій під кодом « 7016» - «декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро». Керуючись статтею 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща вищезазначену декларацію-інвойс.
Державна митна служба України листом від 11.04.2022 № 15/15-03/7/1126 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 31.03.2022 № 1001-ІОС.4331.40.2021.8.КТ з результатами процесу перевірки декларації про походження, складеної експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik» на інвойсі від 03.02.2021 № 178/2021.
На підставі статті 336, статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, відповідно до наказу Львівської митниці від 14.10.2024 № 342 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ПП «ЮПІ» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 09.03.2021 № UA209180/2021/009805.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.11.2024 № 42/24/7.4.-19/31099867, яким встановлено порушення ПП «ЮПІ» вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
В ході проведеної перевірки встановлено, що ПП «ЮПІ» за митною декларацією від 09.03.2021 № UA209180/2021/009805 ввезено товар «напівпричіп рефрижератор марки KRONE, модель SZ, рік виготовлення 2010…», який декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з умовним нарахуванням ввізного мита та без сплати такого.
На підставі висновків вказаного акта перевірки прийнято податкові повідомлення рішення від 17.12.2024 № UA2090002024109 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 17112,71 грн (за податковими зобов'язаннями - 17112,71 грн, за штрафними санкціями - 0,00 грн), № UA2090002024110 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 4278,18 грн (за податковими зобов'язаннями - 3422,54 грн, за штрафними санкціями - 855,64 грн).
Позивач з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Згідно із частиною шостою статті 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.
Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Таким чином, підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.
Державна митна служба України листом від 11.04.2022 №15/15-03/7/1126 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 31.03.2022 №1001-ІОС.4331.40.2021.8.КТ з результатами процесу перевірки декларації про походження, складеної експортером «FHU Agroplus Przemyslaw Pawlik» на інвойсі від 03.02.2021 № 178/2021.
Уповноваженим органом Республіки Польща повідомлено, що товар, зазначений у декларації про походження, складеної на інвойсі від 03.02.2021 № 178/2021, не має преференційного походження з ЄС, оскільки експортер не надав декларацію про походження.
Таким чином, уповноваженим органом Республіки Польщі не підтверджено преференційне походження товару, ввезеного ПП «ЮПІ» за митною декларацією від 09.03.2021 № UA209180/2021/009805.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та зазначення у цій відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з одного боку, та Україною з іншого боку і мати пільгу при розмитненні товару.
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
За приписами частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов'язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Пунктом 1 частини третьої статті 44 МК України передбачено, що у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
За приписами частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно із частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).
Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».
Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;
2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VІII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.
Згідно із статтею 1 Рішення № 1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Протокол І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.
Відповідно до статті 15 розділу V Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.
Пунктом 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.
За змістом положень статті 32 розділу VІ Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.
При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21, які полягають у такому.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Верховний Суд у вказаній справі визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що зазначення товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII.
Таким чином суд погоджується із доводами митного органу про те, що товар, зазначений в інвойсі від 03.02.2021 № 178/2021, немає преференційного походження з ЄС, оскільки експортер не надав декларацію про походження.
При цьому, суд зауважує, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу, повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі № 260/6407/21.
Крім того, при вирішенні цього спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19, від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, відповідно до яких міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 43 МК України, Верховний Суд доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Частиною другою статті 334 МК України встановлено, що відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю, не потребують додаткового підтвердження.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МК України рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України).
Таким чином, оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща від 31.03.2022 № 1001-ІОС.4331.40.2021.8.KT не підтверджено преференційне походження товару, ввезеного за митною декларацією від 09.03.2021 № UA209180/2021/009805, у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитнені такого товару, а висновки акту перевірки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 380/2397/22, тому суд, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує такі при вирішенні спірних правовідносин.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи позивача не спростовують встановлених обставин справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2024 № UA2090002024109 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним митним законодавством.
У зв'язку з тим, що судом встановлено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення0рішення, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача застосувати пільговий митний режим до товару, імпортованого ПП «ЮПІ» за митною декларацією № UA209180/2021/009805 від 09.03.2021.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. У задоволенні позову Приватного підприємства «ЮПІ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Приватне підприємство «ЮПІ» (81500 Львівська область м. Городок вул. Івасюка 2 корпус Т; код ЄДРПОУ 31099867).
Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур