справа №380/11600/25
29 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 НГУ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 27.11.2024 по 17.12.2024;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 27.11.2024 по 17.12.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_1 , внаслідок дій противника на позиції відділення «Лінкольн» отримав поранення: Вибухова травма, контузія обох очей. Сторонні тіла обох очей. Подразнення верхніх дихальних шляхів невідомою хімічною бойовою речовиною.
Вказує, що у період з 27.11.2024 по 17.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня». У зв'язку з цим 28.04.2025 звернувся до відповідача із проханням виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Відповідач листом від 13.05.2025 відмовив у виплаті додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, у зв'язку з перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 27.11.2024 по 17.12.2024, аргументуючи тим, що позивач перебував на реабілітації. На противагу цьому зауважує, що у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 46 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1590.
Вважає, що відповідач протиправно відмовив у виплаті додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі збільшеному до 100 000 грн з розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 27.11.2024 по 17.12.2024, тому звернувся до суду з цим позовом.
Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 77 від 24.01.2025 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка набрала чинності з 28.01.2025, внесено зміни до пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, доповнивши абзац четвертий після слів «стаціонарному лікуванні» словами «(отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах)». Вказана зміна розширила перелік випадків, коли за військовослужбовцями зберігається право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168. На думку відповідача, до моменту набрання чинності цією зміною, чинна редакція постанови Кабінету Міністрів України № 168 не передбачала права на зазначену додаткову винагороду військовослужбовців, які перебувають на реабілітаційному лікуванні або проходять курс реабілітації.
Згідно з епікризом (виписним) № 2493/1328 відділення відновлювального лікування ДУ «ТМО МВС у Дніпропетровській області» позивач у період з 27.11.2024 по 17.12.2024 перебував на відновлювальному лікуванні. Відповідач вважає, що з наведеного неможливо встановити факт перебування позивача саме на стаціонарному, а не на амбулаторному лікуванні.
Оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 168, не було зазначено, що військовослужбовці, які перебувають на реабілітаційному лікуванні, чи проходять курс реабілітації мають право на виплату такої додаткової винагороди, то на цій підставі позивачу не було здійснено виплату за спірний період. Вважає, що військова частина не порушила права та законні інтереси позивача, діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою суду від 11.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач 23.06.2025 (вх. № 51743) подав відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з первинною медичною карткою форми 100, виданою лікарем медичної роти військової частини НОМЕР_2 , стабілізаційний пункт «КАЛИНА», ОСОБА_1 , поранений FPV-дроном 22.11.2024 о 13:00 біля н.п. Гродівка на позиції «Лінкольн», діагноз: Вибухова травма. Контузія обох очей. Сторонні тіла обох очей. Подразнення верхніх дихальних шляхів невідомою хімічною бойовою речовиною.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 367 від 30.11.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший солдат ОСОБА_1 , 22.11.2024 отримав бойове травмування: Вибухова травма (22.11.2024). Контузія обох очей. Сторонні тіла обох очей. Подразнення верхніх дихальних шляхів невідомою хімічною бойовою речовиною. За обставин: 22.11.2024 близько 13:00 при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , поблизу АДРЕСА_1 , внаслідок дій противника на позиції відділення «ЛІНКОЛЬН». Перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував. Підстава: Розпорядження УНГУ від 30 червня 2024 року № 27/2/1/2-5040т-Е з 10 листопада 2024 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2024 № 338, бойове розпорядження командира 1 боп 14 броп ТГр «Покровськ» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.11.2024 № 677.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № у/2402, позивач в період з 23.11.2024 по 27.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні офтальмології № 2 КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня».
У період з 27.11.2024 по 17.12.2024 позивач перебував на лікуванні у відділенні відновлювального лікування ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», що підтверджується епікризом (виписним) № 2493/1328 від 17.12.2024.
Крім цього, витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 358 від 28.11.2024 та № 373 від 11.12.2024 підтверджується, що позивач з 27.11.2024 вибув до ДУ «ТМО МВСУ по Дніпровській області» на стаціонарне лікування, а 18.12.2024 прибув після одужання.
ОСОБА_1 28.04.2025 звернувся до відповідача із заявою про виплату додаткової винагороди у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в період з 27.11.2024 по 17.12.2024, долучивши необхідні документи.
Відповідач 13.05.2024 відмовив в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень у зв'язку з перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за вказаний період, оскільки ОСОБА_1 перебував в реабілітаційному відділенні.
Позивач, не погоджуючись з поведінкою відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, звернувся до суду з вказаним позовом.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2232-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває по день розгляду даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) (в редакції від 21.11.2024, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 17.12.2024).
Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, відповідно до абз. 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 затверджені Особливості виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Особливості).
Відповідно до пунктів 12-13 Особливостей виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Головного управління Національної гвардії України, територіальних управлінь, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно командувача Національної гвардії України, командирів (начальників) територіальних управлінь, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 10 числа поточного місяця.
У разі надходження документів, передбачених пунктами 7, 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Особливостей до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
Як встановлено судом з довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 367 від 30.11.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), старший солдат ОСОБА_1 22.11.2024 отримав бойове травмування: Вибухова травма (22.11.2024). Контузія обох очей. Сторонні тіла обох очей. Подразнення верхніх дихальних шляхів невідомою хімічною бойовою речовиною. За обставин: 22.11.2024 близько 13:00 при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , поблизу АДРЕСА_1 , внаслідок дій противника на позиції відділення «ЛІНКОЛЬН». Перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував. Підстава: Розпорядження УНГУ від 30 червня 2024 року № 27/2/1/2-5040т-Е з 10 листопада 2024 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2024 № 338, бойове розпорядження командира 1 боп 14 броп ТГр «Покровськ» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.11.2024 № 677.
У період з 27.11.2024 по 17.12.2024 позивач перебував на лікуванні у відділенні відновлювального лікування ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», що підтверджується епікризом (виписним) № 2493/1328 від 17.12.2024.
Відповідач вважає, що зазначений період не підлягає включенню в наказ командира військової частини про виплату додаткової винагороди, оскільки Постановою № 168 та Особливостями передбачена виплата такої винагороди у збільшеному розмірі лише в разі перебування військовослужбовця на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров'я.
Суд вважає хибним такий висновок відповідача та зазначає, що пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям за двома самостійними та окремими підставами:
- які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або
- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
До такого висновку спонукає і застосування в нормативно-правовому акті роздільного сполучника «або» між цими двома підставами.
Сторони не заперечують той факт, що позивач перебував у спірний період на лікуванні.
Ба більше, витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 358 від 28.11.2024 та № 373 від 11.12.2024 підтверджується, що позивач з 27.11.2024 вибув до ДУ «ТМО МВСУ по Дніпровській області» на стаціонарне лікування, а 18.12.2024 прибув після одужання.
Суд зауважує, що відповідно до п. 11 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам № 260 від 07.06.2018 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Як наведено у рішенні вище, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що позивач отримав травмування за безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини.
Зважаючи на наявність вказаних доказів, у відповідача були правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, навіть у разі перебування його на реабілітації у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» в період з 27.11.2024 по 17.12.2024.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутні обґрунтовані підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно до Постанови № 168, до яких реабілітаційне лікування не відноситься, виходячи з такого.
Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.92 № 2801-ХII (далі - Закон № 2801-ХII у редакції від 01.10.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801-ХII).
Згідно з частиною 8 статті 33 Закону № 2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03.12.2020 № 1053-IX (далі - Закон № 1053-IX, у редакції від 20.11.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.
Таким чином, реабілітація є одним із процесів лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про наявність у позивача права на передбачену Постановою № 168 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за час перебування на лікуванні у відділенні відновлювального лікування ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» за період з 27.11.2024 по 17.12.2024.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач вказаний обов'язок щодо доказування правомірності своєї поведінки не виконав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що відмова здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» за період з 27.11.2024 по 17.12.2024 свідчить про поведінку, яка не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання таких дій протиправними.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду для військовослужбовців під час дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» за період з 27.11.2024 по 17.12.2024.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» за період з 27.11.2024 по 17.12.2024
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» за період з 27.11.2024 по 17.12.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома