про повернення позовної заяви
29 серпня 2025 рокусправа № 380/16438/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович , розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно;
зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання нової редакції позовної заяви із зазначенням номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
27.08.2025 року представником позивача подано нову редакцію позовної заяви. Однак, у вказаній редакції повторно не зазначено відомостей вказаних в ухвалі суду від 18.08.2025 року.
Окрім того, представником подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що зважаючи на те часовий проміжок, за який позивач просить здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення охоплює періоди з 30.01.2020 - 19.07.2022, а частина перша статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX почала діяти з 19 липня 2022 року, а тому не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини. Отже спірні правовідносини виникли і закінчилися до набуття чинності нормою частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX. Посилається на практику Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: “Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
…
Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності».
Зміст положень п.2 ч.1 ст.19 КАС України вказує на те, що адміністративні суди у сфері публічних відносин розглядають спори з приводу:
- прийняття громадян на публічну службу;
- проходження такої служби;
- звільнення з такої.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №214 від 14.08.2022 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Таким чином спірні правовідносини виникли у сфері відносин щодо звільнення з військової служби.
Як наслідок, правовідносини з приводу невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, виникли 14.08.2022 року, в період дії частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», .
Положення частини другої статті 233 КЗпП України встановлюють строки звернення до суду у спорах, які стосуються правовідносин при звільненні, в тому числі у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, визначено тримісячний строк.
Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, саме цей строк підлягає застосуванню у даному випадку.
Оскільки даний наказ містить інформацію про нараховані та виплачені суми, саме із датою його прийняття пов'язується початок перебігу строку звернення до суду.
Більше того, в силу положень ч.1 ст.116 КЗпП України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
До суду із даним позовом позивач звернувся 12.08.2025 року.
Представник позивача, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, посилається на практику Верховного Суду і вважає, що наведені різні правові висновки з приводу захисту його права щодо застосування строків на звернення до суду з цим позовом.
Однак, неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом, а тому не можуть вважатись поважними.
Таким чином, суддя вважає, що позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Згідно із п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович