Іменем України
01 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/15617/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Ващенко Марини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 вересня 2022 року надійшов адміністративний позов адвоката Ващенко Марини Сергіївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУДПС у м. Києві) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 1005998-2408-2659, видане відповідачем про нарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 11782,63 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 1005999-2408-2659, видане відповідачем про нарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 206803,79 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 1006002-2408-2659, видане відповідачем про нарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 5740,73 грн.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником частини будівель, які територіально знаходяться на вулиці Гриценка Пилипа в місті Олександрії Кіровоградської області. Переважна більшість належних позивачу будівель згідно з експертним висновком Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» (далі - ДП ДНДІАСБ) від 30 липня 2018 року належить до підкласу 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості» класу 1251 «Будівлі промисловості» за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000.
Податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані відповідачем за ставкою 0,25 % від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного року. Проте, згідно з рішенням Олександрійської міської ради від 07.06.2019 № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.01.2015 № 1528 «Про місцеві податки та збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» на 2020 рік для категорії будівель підкласу 1251.1 ставка податку не встановлена. Тому у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями за ставкою 0,25 % (та за будь-якою іншою ставкою).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Від ГУДПС у м. Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва 12 жовтня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником: 7/8 частини РМУ, трансформаторної підстанції, модельного цеху площею 2280,9 кв.м; 7/8 частини адмінбудівлі - цех металу, будівлі складу, свердловини, станції водонапірної площею 80066,8 кв.м; 7/8 частини будівлі складу хімікатів, прохідної площею 1111,3 кв.м, які територіально знаходяться на вулиці Гриценка Пилипа в місті Олександрії Кіровоградської області.
Позивач стверджує, що всі об'єкти нерухомого майна, які перебувають у його власності, відносяться відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Державний класифікатор), затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507, до класу 1251 підкласу 1251.1, але згідно з Державним класифікатором клас 1251 не включає: резервуари, силоси та склади (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).
Дивлячись на вищезазначене, та відповідно до рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 07.06.2019 № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.01.2015 № 1528 «Про місцеві податки і збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік»», 7/8 частини адмінбудівлі - цех металу підпадає під код 1220.5 «Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств», що оподатковується за ставкою в 0,25 %, також у власності позивача знаходяться будівлі складу, 7/8 частини будівлі складу хімікатів, які підпадають під клас 1251 «Резервуари, силоси та склади».
Отже, станом на 22 червня 2021 року, тобто на момент формування податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до розрахункових даних щодо об'єктів нерухомого майна, яке на правах власності належить громадянці ОСОБА_1 , обчислення податку на нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Олександрії, проводилося за ставкою в 0,25 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2020 року.
Також відповідач зауважує, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (підпункт є). Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, будівля в такому випадку є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 вирішено частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 15 травня 2018 року у справі № 806/2461/17, та встановлено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливо разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Позивачем вказані нежитлові будівлі не використовуються за призначенням у господарській діяльності, тому ці об'єкти нерухомості не підпадають під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Від представника позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва 21 жовтня 2022 року надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , визначають за класами згідно з ДК018-2000 «Державний класифікатор будівель», затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507. На сайті ДПС України в загальнодоступному інформаційному довідковому ресурсі (ЗІР) (Категорія: 106.07 порядок обчислення сум податку) зазначено, що у разі неможливості самостійного визначення суб'єктом господарювання функціонального призначення об'єкта нерухомості (його частини) на підставі документів, що підтверджують право власності у порядку, визначеному Державним класифікатором будівель та споруд, із використанням Методики класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою, платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, доцільно звернутися до Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві за отриманням експертного висновку щодо приналежності такого об'єкта нерухомості (його частини) до певного класу будівель за Класифікатором. Попереднім власником майна (спадкодавцем позивача) проведено експертизу належності будівель та споруд в м. Олександрія до певного класу за ДК 018-2000. Згідно з висновком ДП ДНДІАСБ ті будівлі, щодо яких заявлено цей позов, всі належать до класу 1251.1, тобто до категорії будівель, для яких у 2020 році ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлена у розмірі 0 %. Відповідач не надає доказів правомірності самостійного визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель всупереч класу, визначеному у висновку експертної установи. Податковий кодекс України не надає органам ДПС повноважень визначати клас об'єктів нерухомого майна. Про неможливість самостійного визначення коду об'єкта за Класифікатором неодноразово наголошувала податкова служба України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження; розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення до суду додаткових пояснень.
Від ГУДПС у м. Києві до суду 12 лютого 2025 року надійшли додаткові пояснення, в яких відповідачем вказано обставини, аналогічні за змістом обставинам, вказаним у відзиві на позовну заяву.
Від представника позивача до суду 28 лютого 2025 року надійшли додаткові пояснення, в яких вказано обставини, аналогічні за змістом обставинам, вказаним у позові та відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (витяг) (арк. справи 46-48), свідоцтвами про право на спадщину за законом від 22.07.2020 за № 1009, від 22.07.2020 за № 1017, від 15.10.2020 за № 1521 (арк. справи 16-18), ОСОБА_1 є власником:
3/8 та 1/2 часток будівель та споруд, загальною площею 80066,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: адмінбудівля-цех металу, А, А', А''; будівля дільниці нестандартного обладнання, И; склад № 1 ОМТС, О; будівля складу, О'; свердловина, У; станція водонапірна, У'; відкритий майданчик, 4; залізнична колія, 6; естакада для крану, 7; огорожа, № 1;
3/8 та 1/2 часток будівель, загальною площею 1111,30 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та складаються з: будівля складу хімікатів, Г; будівля прохідної, г; частка відкритого майданчика, -4; частка залізничної колії, -6;
3/8 та 1/2 часток будівель, загальною площею 2280,90 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , та складаються з: будівля РМУ, Л; будівля трансформаторної підстанції, М'; будівля модельного цеху Т''.
Також дослідженням вищезазначених документів встановлено, що ОСОБА_1 вказані будівлі та споруди отримала в порядку спадкування за спадкодавцем першої черги спадкування - ОСОБА_2 , який 27 серпня 2012 року придбав таке нерухоме майно на прилюдних торгах з продажу арештованого нерухового майна, що підтверджено актом про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого нерухомого майна від 04 вересня 2012 року, складеним головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (арк. справи 19, 28).
Відповідно до експертного висновку ДП ДНДІАСБ від 30 липня 2018 року щодо вірності здійсненої фізичною особою ОСОБА_2 класифікації об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 1/3, 1/4 1/5, 1/6 (17 об'єктів), за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (арк. справи 25-26), замовником якого був ОСОБА_2 , виконавцем ДП ДНДІАСБ, співвиконавцем Науково-виробниче приватне підприємство «Гіперон»:
для класифікації об'єктів нерухомого майна замовником правомірно використаний чинний державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2000;
використана замовником методика класифікації об'єктів нерухомого майна повністю відповідає чинним нормативним вимогам;
віднесення об'єктів нерухомого майна за класифікаційними ознаками державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 відповідно до функціонального призначення об'єктів, визначеного замовником, виконане вірно;
класифікація об'єктів за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000 в Переліку нерухомого майна, наведеному у додатку 1 до листа від 17.07.2018 б/н фізичної особи ОСОБА_2 , відповідає чинним нормативним вимогам і може бути використана, не обмежуючись, для цілей визначених ДК 018:2000.
Експертний висновок дійсний з дати його складення до моменту зміни цільового призначення об'єктів нерухомого майна.
Згідно з додатком до експертного висновку від 30 липня 2018 року «Перелік об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 , що розташовані за адерсою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Пилипа Гриценка (колишня Паризької Комуни), буд. №№ 1; 1/3; 1/4; 1/5; 1/6 із зазначенням назви об'єкта та визначеного ними коду об'єкта за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000» (арк. справи 26 зворот), зокрема:
адмінбудівля - цех металу, функціональне призначення: виробництво промислових кранів та металоконструкцій: приміщення цеху - 59989,5 кв.м, адміністративно-побутові приміщення - 17412,2 кв.м, класифікована за кодом 1251.1;
будівля дільниці нестандартного обладнання, функціональне призначення: виробництво кранових візків та кабін, класифікована за кодом 1251.1;
склад № 1 ОМТС, функціональне призначення: виробничий склад готової продукції, класифікований за кодом 1251.1;
будівля складу, функціональне призначення: виробничий склад комплектуючих і матеріалів, класифікована за кодом 1251.1;
відкритий майданчик, функціональне призначення: майданчик для зберігання готової продукції, класифікований за кодом 1251.1;
залізнична колія, функціональне призначення: допоміжна споруда для завантаження / розвантаження продукції основного виробництва, класифікована за кодом 1251.1;
естакада для крана, функціональне призначення: допоміжна споруда для завантаження / розвантаження продукції основного виробництва, класифікована за кодом 1251.1;
будівля складу хімікатів, функціональне призначення: виробничий склад матеріалів, класифікована за кодом 1251.1;
будівля прохідної, функціональне призначення: адміністративне приміщення прохідної підприємства, класифікована за кодом 1251.1;
будівля РМУ (механічний цех), функціональне призначення: будівля допоміжного виробництва по ремонту технічного обладнання основних цехів, класифікована за кодом 1251.1;
трансформаторна підстанція, функціональне призначення: допоміжна будівля для забезпечення основного виробництва електроенергією, класифікована за кодом 1251.1;
будівля модельного цеху, функціональне призначення: будівля допоміжного виробництва для виготовлення пакувальної комплектації з деревини, класифікована за кодом 1251.1.
Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 (арк. справи 49-51), ГУДПС у м. Києві розраховано позивачу суму податку, зокрема:
11782,63 грн по об'єкту нерухомого майна - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2280,90 кв.м, виходячи з розміру частки у праві спільної власності - 1995,79 кв.м, ставки податку 0,25 % від мінімальної заробітної плати на 01 січня звітного року, що складає 11,81 грн, за період з липня по грудень 2020 року по 1963,77 грн щомісяця;
5740,73 грн по об'єкту нерухомого майна - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1111,30 кв.м, виходячи з розміру частки у праві спільної власності - 972,39 кв.м, ставки податку 0,25 % від мінімальної заробітної плати на 01 січня звітного року, що складає 11,81 грн, за період з липня по грудень 2020 року по 956,79 грн щомісяця;
206803,79 грн по об'єкту нерухомого майна - нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80066,80 кв.м, виходячи з розміру частки у праві спільної власності - 70058,45 кв.м, ставки податку 0,25 % від мінімальної заробітної плати на 01 січня звітного року, що складає 11,81 грн, за період з жовтня по грудень 2020 року по 68934,60 грн щомісяця.
ГУДПС у м. Києві 22 червня 2021 року винесено податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, а саме:
№ 1005998-2408-2659 на суму 11782,63 грн (арк. справи 6);
№ 1005999-2408-2659 на суму 206803,79 грн (арк. справи 7);
№ 1006002-2408-2659 на суму 5740,73 грн (арк. справи 8).
Представником позивача оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС України (арк. справи 9-11).
За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийнято рішення від 29 серпня 2022 року № 6539/К/99-00-06-01-04-09, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУДПС у м. Києві від 22 червня 2021 року № 1005998-2408-2659, № 1005999-2408-2659, № 1006002-2408-2659, а скаргу - без задоволення.
Згідно із рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки і збори» ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування згідно з таблицею 2 (підпункт 1.1.4а пункту 1 Додатку до рішення міської ради від 23 січня 2015 року № 1528).
Для інших будівель встановлена ставка 0,5 % (пункт 7 таблиці); для будівель офісних, які використовуються для обслуговування основних підприємств, установ, організацій, та розміщені на території даних підприємств, установ, організацій - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей встановлена ставка 0,1 % (пункт 8 таблиці).
Дослідженням рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 07 червня 2019 року № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.01.2015 № 1528 «Про місцеві податки і збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» установлено, що міська рада вирішила встановити місцеві податки та збори на 2020 рік згідно з додатком; встановити, що у 2020 році місцеві податки та збори сплачуються згідно з вимогами рішень міської ради: від 29 квітня 2011 року № 218 «Про місцеві податки і збори» (зі змінами та доповненнями); від 24 лютого 2012 року № 518 «Про місцеві податки і збори (фіксовані ставки єдиного податку)» (зі змінами та доповненнями); від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки і збори» (зі змінами та доповненнями) (арк. справи 20).
Відповідно до додатку до рішення міської ради від 07 червня 2019 року № 740 «Зміни та доповнення до рішення міської ради від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки і збори» по місту Олександрія ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік на будівлі за підкласом 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості» класу 1251 «Будівлі промислові» групи 125 «Будівлі промислові та склади» не встановлені (арк. справи 21-23).
Згідно з 5 приміткою до цього додатку об'єкти нерухомості, що класифікуються за цим підкласом, звільняються / можуть звільнятися повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 та пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 Податкового кодексу України (тут і надалі положення Кодексу наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).
У пункті 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень (абзац перший підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (підпункт 12.4.1); прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (підпункт 12.4.3).
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (абзац перший пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Згідно з пунктом 29.1 статті 29 Податкового кодексу України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентовано приписами статті 266 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із підпунктом 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Одиницею класифікації в класифікаторі в основному є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо.
Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Ведення Державного класифікатора будівель та споруд здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Держбуду України.
Відповідно до ДК БП до групи 125 «Будівлі промислові та склади» віднесено клас 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Із заяв по суті справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не заперечується, що вона є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розумінні пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, а також, що належні їй нежитлові будівлі є об'єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до положень пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тому відповідно до положень частини першої статті 78 КАС України такі обставини є звільненими від доказування і судом не надається правова оцінка твердженням ГУДПС у м. Києві, що належні позивачу будівлі є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Також із заяв по суті справи судом встановлено, що спірною є класифікація належних позивачу будівель за класом 1251 як будівель промисловості, тобто визначення статусу таких будівель.
Позивач всі нежитлові приміщення, які є об'єктом оподаткування за податковими повідомленнями-рішеннями від 22 червня 2021 року № 1005998-2408-2659, № 1005999-2408-2659, № 1006002-2408-2659, класифікує за кодом 1251.1 ДК 018-2000 як «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості».
У свою чергу, відповідач заперечує класифікацію за кодом 1251.1 ДК 018-2000 частини адмінбудівлі - цеху металу, та вважає, що таке нежитлове приміщення має бути класифіковано за кодом 1220.5 як «Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств», що оподатковується за ставкою в 0,25 %; а також наявні у власності позивача будівлі складу та будівлі складу хімікатів, які підпадають під клас 1252 як «Резервуари, силоси та склади». Щодо класифікації інших наявних у власності позивача нежитлових приміщень, які є об'єктом оподаткування за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем заперечень не наведено.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
З вищеописаних доказів судом установлено, що ОСОБА_2 (спадкодавцем ОСОБА_1 ) на прилюдних торгах 27 серпня 2012 року придбано 1977/2000 ідеальної частки арештованого майна боржника ВАТ «Олександрійська фірма «Віра-Сервіс», а саме виробничих будівель і споруд, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , перелік яких наведений в акті про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого нерухомого майна від 04 вересня 2012 року.
В цьому акті вказано, що право власності боржника на майно підтверджено свідоцтвом про право власності від 24 квітня 2000 року № 273, виданим Виконкомом Олександрійської міської ради, зареєстрованим в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 8-В реєстраційний № 1720 від 24.04.2000.
Вказані обставини свідчать, що будівлі та споруди, які придбані ОСОБА_2 (спадкодавцем ОСОБА_1 ) на прилюдних торгах, були побудовані до запровадження ДК 018-2000, у зв'язку із чим у правовстановлюючих документах відсутній код ДК БС за ДК 018-2000.
Однак ОСОБА_2 (спадкодавець ОСОБА_1 ) звернувся до ДП ДНДІАСБ за експертним висновком щодо вірності здійсненої фізичною особою ОСОБА_2 класифікації об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 1/3, 1/4 1/5, 1/6 (17 об'єктів), за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.
Як вже вище вказано, експертним висновком ДП ДНДІАСБ від 30 липня 2018 року підтверджено правомірність використання замовником ДК БС ДК 018-2000; відповідність методики класифікації об'єктів нерухомого майна чинним нормативним вимогам; відповідність чинним нормативним вимогам класифікації об'єктів за ДК БС ДК 018-2000, наведених у Переліку нерухомого майна, який є Додатком 1 до листа від 17.07.2018 б/н фізичної особи ОСОБА_2 , та можливість використання такої класифікації для цілей, визначених ДК 018-2000.
Так, згідно із вказаним Переліком нерухомого майна будівлі та споруди, які є об'єктом оподаткування за податковими повідомленнями-рішеннями від 22 червня 2021 року № 1005998-2408-2659, № 1005999-2408-2659, № 1006002-2408-2659, у тому числі й адмінбудівля - цех металу, склад № 1 ОМТС, будівля складу, відкритий майданчик, будівля складу хімікатів, класифіковані ОСОБА_2 за кодом 1251.1 ДК БС ДК 018-2000 як «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості».
Отже експертним висновком підтверджено правильність класифікації будівель та споруд, які є об'єктом оподаткування за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, за кодом 1251.1 ДК БС ДК 018-2000 як «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості».
Як вказано в експертному висновку, цей висновок дійсний з дати його складання до моменту зміни цільового призначення об'єктів нерухомого майна.
Суду не надано доказів зміни цільового призначення об'єктів нерухомого майна щодо яких складений висновок ДП ДНДІАСБ від 30 липня 2018 року, тому суд вважає, що експертний висновок є дійсним й на час розгляду цієї адміністративної справи.
Чинним законодавством не вимагається звернення до ДП ДНДІАСБ за отриманням експертного висновку щодо приналежності об'єкта / об'єктів нерухомості (його частини) до певного класу будівель за ДК 018-2000 у разі зміни власника такого нерухомого майна. Як вже вище вказано експертний висновок є дійсним до моменту зміни цільового призначення об'єктів нерухомого майна.
Отже, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що правильність класифікації ОСОБА_1 належних їх об'єктів нерухомого майна, отриманих у спадщину від ОСОБА_2 , які стали об'єктом оподаткування за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, за кодом 1251.1 ДК 018-2000 підтверджена експертним висновком ДП ДНДІАСБ, який у розумінні КАС України є допустимим доказом.
Відповідачем не наведено жодних обставин, що спростовують вищевказані висновки суду.
У свою чергу твердження відповідача, що позивач має звернутися за отриманням висновку щодо класифікації приналежних їй об'єктів нерухомості до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому відхиляються судом як безпідставні.
Із заяв по суті справи судом установлено, що позивач заперечує правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень через відсутність установленої Олександрійською міською радою Кіровоградської області ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік для будівель промисловості, до яких віднесені й будівлі, що належать позивачу.
Відповідачем на спростування таких тверджень позивача у заявах по суті справи жодних обставин не зазначено.
Надаючи оцінку вказаним твердженням позивача, суд виходить з того, що з вищенаведених положень Податкового кодексу України слідує, що встановлення ставок місцевих податків і зборів, у тому числі й податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
У свою чергу, контролюючий орган відповідно до положень підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислює суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
З огляду на наведені положення Податкового кодексу України, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність установленої органом місцевого самоврядування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унеможливлює нарахування контролюючим органом суми цього податку власнику об'єктів житлової / нежитлової нерухомості.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що на території Олександрійської територіальної громади місцеві податки і збори на 2020 рік встановлені рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 07 червня 2019 року № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки та збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік».
У листі від 05 листопада 2021 року № В-28дпі, наданому Олександрійською міською радою на запит представника позивача на інформацію від 03 листопада 2021 року, вказано, що копія рішення Олександрійської міської ради від 07 червня 2019 року № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки та збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» була подана до Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області 10 червня 2019 року.
Дослідженням рішення від 07 червня 2019 року № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки та збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» встановлено, що Олександрійською міською радою на 2020 рік не встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для нежитлових будівель за класом 1251 «Будівлі промислові», у тому числі й за підкласом 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», за яким класифікуються належні позивачу будівлі, що визначені відповідачем об'єктом оподаткування за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Оскільки судом установлено правильність віднесення об'єктів належного ОСОБА_1 нерухомого майна, яке визначено об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, за класифікаційними ознаками ДК 018-2000 до підкласу 1251.1 класу 1251 ДК 018-2000 як «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», суд погоджується з твердженнями позивача, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування при обчисленні позивачу суми податку на таке нерухоме майно ставки 0,25 %, встановленої Олександрійською міською радою Кіровоградської області у рішенні від 07 червня 2019 року № 740 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23 січня 2015 року № 1528 «Про місцеві податки та збори» та встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік» для будівель, класифікованих за кодом 1220.5 ДК 018-2000 як «Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств».
Також суд зауважує, що відповідач, стверджуючи про необхідність, на його думку, класифікації частини належних позивачу будівель за кодом 1252 ДК 018-2000 як «Резервуари, силоси, склади», повністю ігнорує ту обставину, що за рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 07 червня 2019 року № 740 на 2020 рік для такого виду нежитлових будівель встановлена ставка 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, а не 0,25 %, що застосована відповідачем при обчисленні позивачу податку за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Враховуючи встановлені обставини та нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУДПС у м. Києві від 22 червня 2021 року № 1005998-2408-2659, № 1005999-2408-2659, № 1006002-2408-2659, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік не відповідають положенням Податкового кодексу України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем згідно із платіжними дорученнями від 08 вересня 2022 року № № 7-8 сплачено судовий збір в розмірі 5220,47 грн.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Ващенко Марини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , приватний будинок, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 червня 2021 року № 1005998-2408-2659, № 1005999-2408-2659, № 1006002-2408-2659 про нарахування ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5220,47 грн (п'ять тисяч двісті двадцять гривень 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова