про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 серпня 2025 року справа № 320/43260/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації та дозволу на виконання будівельних робіт,
27.08.2025 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» з позовом до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище», в якому позивач просить суд:
- скасувати реєстрацію декларації згідно сертифікату від 19 травня 2025 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ 123250516725), виданий Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище»;
- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013250715823) від 15 липня 2025 року, виданий Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».
Приписами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
В позовній заяві позивач посилається на ті обставини, що ДУ «НВМК» у порушення припису Державної екологічної інспекції Столичного округу від 14.05.2025, винесеного за наслідками позапланового заходу - нагляду щодо додержання ДУ «НВМК» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, отримало дозвіл на виконання будівельних робіт (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013250715823) від 15.07.2025 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481200:05:002:0457 площею 258,7298 га, що розташована на території Гатненської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області (за межами населених пунктів), не зважаючи на відсутність дозволу на спеціальне водокористування цього об'єкту та інших дозвільних документів, що є, на думку позивача, відповідною підставою для вжиття заходів для відкликання такого дозволу.
Розглянувши даний позов, суд дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Тобто для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За ч. 1 і 2ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.1, 2, 7 ч.1ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Для того, щоб спір належав до юрисдикції адміністративного суду, необхідно встановити таку ознаку публічно-правового спору, як виконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
Відповідач не виконує владних управлінських функцій.
Слід зазначити, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Отже, із системного аналізу наведених норм вбачається, що захист інтересів шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, можливий лише у сфері публічно-правових відносин, та відповідно спір може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства лише за умови, що одним із учасників спірних правовідносин є особа, яка здійснює владні управлінські функції по відношенню до іншого їх учасника.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому, дані функції повинні здійснюватися таким суб'єктом владних повноважень саме у тих правовідносинах, в межах яких виник спір.
Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до інформації з офіційного веб-порталу Міністерства у справах ветеранів Державна установа «НМВК» є державною, бюджетною та неприбутковою установою, що належить до сфери управління Міністерства у справах ветеранів України. Створено відповідно до наказу Мінветеранів від 14 жовтня 2022 року № 181 “Про утворення державної установи “Національне військове меморіальне кладовище» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2022 року № 1115 “Про утворення державної установи “Національне військове меморіальне кладовище».
Тобто, відповідач є юридичною особою, яка за своєю формою не відповідає жодній із вищевказаних ознак суб'єкта владних повноважень, визначених чинним законодавством.
Правовідносини, що існують між сторонами у даному спорі, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій відповідачем щодо позивача.
Ні зі змісту позовної заяви, ні з доданих до неї документів не вбачається, які саме в даному випадку владні управлінські функції здійснював чи неправомірно утримувалося від їх вчинення відповідач.
Тобто, оскільки позивач оспорює дії відповідача (враховуючи обґрунтування позовної заяви) щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт, які за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створювала б безпосередньо для позивача певні правові наслідки, у зв'язку з чим із таких правовідносин не може виникати публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Таким чином, відповідач - не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України. Ознаки публічно-правового спору, за наявності яких закон відносить такий спір до юрисдикції адміністративного суду, відсутні, а відтак дана справа не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи. Тому даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.09.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а тому, суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, даний спір не носить публічно-правового характеру. У спірних правовідносинах відсутній суб'єкт владних повноважень, а також не вбачається здійснення владних управлінських функцій одного учасника спору по відношенню до іншого, а тому суд приходить до висновку, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У даному випадку, з огляду на склад учасників справи, спір має вирішуватись судом в порядку господарського процесуального судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною шостою статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Із урахуванням встановлених вище обставин, позовні вимоги Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про скасування реєстрації декларації та дозволу на виконання будівельних робіт.
2. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Кушнова А.О.