01 вересня 2025 року справа №320/9956/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби МЮ Асі Рагімової про винесення постанови від 21 січня 2025 року про закінчення виконавчого провадження №76817936;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби МЮ Асі Рагімової від 21 січня 2025 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні №76817936 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає на протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, що рішення суду яким допущено негайне поновлення на посаді позивача не виконано боржником у повному обсязі, відтак підстави для закінчення виконавчого провадження у відповідача були відсутні. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/9956/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання суду документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/9956/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого дії щодо винесення оскаржуваної постанови відповідачем здійснені у відповідності та в порядку передбаченому чинним законодавством, тому на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що позиція відповідача у відзиві не спростовує обставини та доводів викладених ним в позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду 18 грудня 2024 року у справі № 320/14732/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01.02.2024 № 215/к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2024 № 313/к. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 22.02.2024 на посаді директора Департаменту міжнародного права.
13.01.2025 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою Асею Назимівною відкрито виконавче провадження № 76817936 на підставі виконавчого листа № 320/14732/24 від 18.12.2024 виданого Київським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 з 22.02.2024 на посаді директора Департаменту міжнародного права
21.01.2025 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою Асею Назимівною закінчено виконавче провадження № 76817936 на підставі пункту 9, частини 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду 18 грудня 2024 року у справі № 320/14732/24.
Так, згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 01 січня 2025 року № 2/к «Про поновлення» скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01 лютого 2024 року № 215/к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2024 року № 313/к, та поновлено ОСОБА_1 з 22 лютого 2024 року на посаді директора Департаменту міжнародного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Частиною 2 статті 65 Закону №1404-VIII визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно статті пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
З аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Судом встановлено, що згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 01 січня 2025 року № 2/к «Про поновлення» скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01 лютого 2024 року № 215/к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2024 року № 313/к, та поновлено ОСОБА_1 з 22 лютого 2024 року на посаді директора Департаменту міжнародного права.
Водночас, позивач у позовній заяві зазначає, що був відсутній на час звернення з виконавчим документом до відповідача та на час винесення оскаржуваної постанови у структурі апарату Міністерства юстиції України Департамент міжнародного права, про що позивачу було відомо. Вказане не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, перебування особи на посаді, яка не передбачена у штатному розписі державного органу, не можна вважати зайняттям посади державної служби у розумінні наведених вище норм Закону № 889-VIII.
Суд зазначає, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).
При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків, що в межах даної справи судом не встановлено, відомостей протилежного у суду відсутні.
Отже, саме лише видання Наказу Міністерства юстиції України від 01 січня 2025 року № 2/к «Про поновлення» не є виконанням у повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду 18 грудня 2024 року у справі № 320/14732/24 та підставою для закінчення виконавчого провадження без фактичних наслідків такого наказу у вигляді доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби МЮ Асі Рагімової про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №76817936 від 21 січня 2025 року є обґрунтованими, а така постанова підлягає скасуванню.
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Суд враховує, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 18 грудня 2024 року у справі № 320/14732/24 у повному обсязі щодо поновлення на посаді пов'язане з наявністю обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, зокрема щодо відсутності відповідного департаменту.
Належне виконання рішення суду є важливим і невід'ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини. Тоді як, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, суперечить принципу верховенства права.
З метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи частиною 3 статті 33 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, з метою встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення у разі наявності вказаних обставин, стягувач чи виконавець має право звернутись до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із відповідною заявою та підтверджуючими доказами для задоволення судом відповідної заяви.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
З урахуванням статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 211,20 грн. судового збору за подання даного адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби МЮ Асі Рагімової щодо винесення постанови від 21 січня 2025 року про закінчення виконавчого провадження №76817936.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби МЮ Асі Рагімової від 21 січня 2025 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні №76817936 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України.
У задоволенні в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.