29 серпня 2025 року справа №320/50027/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості, картки відмови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі - позивач та/або ТОВ «Д.Трейдінг», товариство, декларант) з позовом до Енергетичної митниці Державної митної служби України (далі - відповідач та/або Енергетична митниця, митний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903020/2024/000027/1 від 26.04.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903020/2024/000185 від 26.04.2024.
Мотивуючи позовні вимоги, товариство стверджує, що митним органом не дотримано процедури перевірки числового значення митної вартості, що призвело до необґрунтованого коригування митної вартості за контрактом. Позивач наголошує, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не зазначено ні щодо обставин, які унеможливили перевірку митної вартості на підставі первинно поданих позивачем документів разом з митною декларацією, які конкретні складові митної вартості є не підтвердженими, а також не вказано конкретну складову митної вартості електричної енергії, що була поставлена відповідно до Щомісячної угоди на постачання. Також товариство стверджує, що ним було подано всі наявні у нього додаткові документи на запит митного органу та детальні пояснення.
При цьому позивач наголошує, що в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не наведено конкретних обставин, які б викликали сумніви в заявленій митній вартості товарів та її складові, які не підтверджені поданими декларантом документами. Також товариство заперечує щодо висновків Енергетичної митниці стосовно не відповідності платіжної інструкції від 25.04.2024 № 6038 вимогам законодавства та зазначає, що така платіжна інструкція містила відмітку банку про проведення платежу, а при її підписанні було використано кваліфікований електронний підпис.
Одночасно позивач зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено лише реквізити митної декларації, на підставі якої відповідачем було застосовано резервний метод, проте з такої інформації не можливо встановити характеристику товару, комерційні умови його поставки тощо. Також товариство наголошує, що при визначенні ціни на електричну енергію ним було застосовано принцип «витягнутої руки», оскільки зовнішньоекономічний договір, укладений ТОВ «Д.Трейдінг» з TRADING d.o.o. містить ознаки контрольованої операції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання у справі.
18.12.2024 представником відповідача через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 119-250). У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про правомірність спірних рішень та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема з тих підстав, що між позивачем та продавцем - TRADING d.o.o. наявний взаємозв'язок, оскільки такі є пов'язаними особами. Відповідно до АСМО «Інспектор» позивач протягом березня 2024 року подавав до оформлення митні декларації товару «електроенергія» за ціною, що є вищою аніж у митній декларації ІМ 40 ДР № 24UA903020003316U3 від 15.04.2024. Енергетична митниця стверджує, що саме з метою забезпечення перевірки (контролю) визначення декларантом митної вартості товару митним органом було направлено товариству відповідний запит, однак останнім запитувані документи надано не в повному обсязі. Тобто позивачем не усунуто виявлені розбіжності, що фактично і стало підставою для коригування митної вартості товару (електричної енергії). При цьому, на переконання відповідача, саме декларант, з урахуванням положень частини 18 статті 58 Митного кодексу України має довести митному органу митну вартість за власною ініціативою, чого зроблено не було. Також відповідач наполягає на невідповідності платіжної інструкції від 25.04.2024 № 6038 вимогам законодавства, безпідставність посилання позивача на застосування принципу «витягнутої руки» при визначенні митної вартості товару та відмічає, що при визначенні митної вартості товару останнім було вибірково використано ціни не вбачається за можливе.
05.02.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву (т. 2, а.с. 108-120). У відповіді на відзив на позовну заяву представник товариства наполягає на задоволенні позовних вимог, зокрема, але не виключно стверджуючи про те, що згадані відповідачем митні декларації товарів, митна вартість за якими є більшою, мають відмінності в країні поставки електроенергії. Також декларантом заявлено клопотання поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі №320/50027/24.
12.02.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано заперечення (відповідь на відзив на позовну заяву) (т. 2, а.с. 121-141), де наводяться аналогічні твердження, що і у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі №320/50027/24, поданої до суду через підсистему «Електронний суд» 05.02.2025, задоволено. Продовжено позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву на 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали та прийнято до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» у справі №320/50027/24, яка подана до суду через підсистему "Електронний суд" 05.02.2025.
16.04.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано клопотання представника позивача про долучення документів до матеріалів справи (т. 3, а.с. 8-71).
05.05.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, в яких останній посилається на підпункти 4.6.2, 4.6.3 пункту 4.6 Контракту, згідно з яких покупець оплачує відповідний рахунок не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку, а інвойс на оплату датований 31.03.2024.
В судовому засіданні 15.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, у той час коли представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.
Разом з цим у судовому засіданні 15.05.2025, представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приймаючи до уваги викладене, судом в судовому засіданні 15.05.2025 ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Між тим 19.05.2025 представником відповідача через систему «Електронний Суд» подано додаткові пояснення у справі (т. 3, а.с. 96-103), в яких останній наполягає на тому, що саме декларант зобов'язаний довести митному органу, що хоча продавець та покупець і пов'язані між собою особи, однак такі відносини не вплинули на ціну товарів, що були імпортовані.
Своєю чергою представником позивача через систему «Електронний суд» 18.05.2025 (зареєстровано в суді 28.05.2025) подано письмові пояснення, в яких останній наполягає на невірному трактування митним органом положень частини 18 статті 58 Митного кодексу України (т. 3, а.с. 104-109).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між D.TRADING d.o.o. та ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» укладено рамковий контракт на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти (продавати), а покупець зобов'язується прийняти (купувати) електроенергію з Угорщини та/або Словаччини та/або Румунії на умовах DAF кордон України для цілей подальшої поставки в Об'єднаній енергетичній системі України відповідно до умов офіційних правил інтерпретації торгових термінів Міжнародної торгової палати (МТП) Інкотермс (редакція 2000 року), в обсязі до 223 200 200 кВт/г на місяць (далі - Контракт) (т. 1, а.с. 20-29).
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Контракту покупець купує електроенергію в цілях оптової та/або роздрібної торгівлі.
Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Контракту орієнтовна ціна електроенергії, що постачається продавцем покупцю, відповідно до пункту 1.1 контракту визначається тільки в цілях митного оформлення електроенергії продавцем на території України та приймається рівною 46 євро за 1 МВтг (або еквівалент в доларах США з перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання контракту). Вище зазначена ціна використовується продавцем тільки для цілей митного оформлення електроенергії продавцем на території України. Незважаючи на зазначене вище ціна електроенергії, що планується постачатися продавцем покупцю, повинна бути остаточно визначена та взаємно погоджена сторонами в Щомісячних угодах на постачання.
Згідно з пунктом 2.3 статті 2 Контракту ціна електроенергії за Контрактом розуміється на умовах DAF кордон Україна.
Пункт постачання за цим контрактом має бути на кордоні (DAF Incoterms редакція 2000 року, публікація МТП № 560) між Україною та (і) Румунією на ЛЕП 400 кВ Мукачеве-Рошіорь, та/або (іі) Словаччиною на ЛЕП 400 кВ Мукачеве - Капушани та/або (ііі) Угорщиною на ЛЕП 750 кВ Західноукраїнська-Саболчбака, та ЛЕП 400 кВ Мукачеве- Саболчбака, та ЛЕП 220 кВ Мукачеве-Кішварда, та ЛЕП 220 кВ Мукачеве-Тісальок.
29.12.2023 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Рамкового Контракту на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023 (далі - Додаткова угода №1)
(т. 1, а.с. 30-38).
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Додаткової угоди №1 продавець зобов'язується поставити (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) електроенергію з Угорщини та/або Словаччини та/або Румунії на умовах DAF кордон України для подальшої поставки в Україну відповідно до умов офіційних правил інтерпретації торгових термінів Міжнародної торгової палати (МЬП) Інкотермс) (редакція 2000 року, публікації Міжнародної торгової палати № 560) до 31 грудня 2026 включно, частинами, в обсязі до 223 200 000 кВт*год на місяць.
Покупець купує електроенергію в цілях оптової та роздрібної торгівлі (п. 1.2 ст. 1 Додаткової угоди 1).
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Додаткової угоди №1 плановий обсяг, базова ціна, порядок визначення фактичної ціни та інші можливі узгоджені елементи постачання електроенергії, яку продавець поставляє (продає) покупцеві за цим Контрактом визначається шляхом підписання щомісячних угод про постачання за формою, наведеною в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього контракту (Контракт та щомісячні угоди про постачання, далі по тексту - Контракт).
Орієнтовна ціна електроенергії, що постачається продавцем покупцю, відповідно до пункту 1.1 Контракту визначається тільки в цілях митного оформлення електроенергії продавцем на території України та приймається рівною 50 євро за 1 МВт*г (або еквівалент в доларах США з перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення Контракту) (п. 2.2 ст. 2 Додаткової угоди 1).
Ціна електроенергії за Контрактом розуміється на умовах DAF кордон Україна (п. 2.3 ст. 2 Додаткової угоди 1).
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Додаткової угоди №1 пункт постачання за цим контрактом має бути на кордоні (DAF Incoterms редакція 2000 року, публікація МТП № 560) між Україною та Румунією на лінії електропостачання (далі - ЛЕП) 400 кВ Мукачеве-Рошіорь, та/або Словаччиною на ЛЕП 400 кВ Мукачеве - Капушани та/або Угорщиною на ЛЕП 750 кВ Західноукраїнська-Саболчбака, та ЛЕП 220 кВ Мукачеве-Кішварда, та ЛЕП 220 кВ Мукачеве-Тісальок.
Додатком № 1 до Рамкового контракту на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023 затверджена Форма Щомісячної угоди про постачання, Щомісячна угода про постачання (т. 1, а.с. 38, зворотній бік а.с. 39).
Також сторонами складено та підписано Додаткову угоду №2 до Рамкового Контракту на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023 (далі - Додаткова угода 2) (т. 1, а.с. 40), відповідно до умов якої зокрема вирішено викласти пункт 2.2 статті 2 Контракту у такій редакції:
« 2.1. Плановий обсяг, базова ціна, порядок визначення фактичної ціни та інші можливі узгоджені елементи постачання електроенергії, які продавець поставляє (продає) покупцеві за цим Контрактом визначається шляхом підписання щомісячних угод про постачання (далі - Щомісячна угода про постачання), за формою, наведеною у Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього контракту (Контракт та Щомісячні угоди про постачання, далі по тексті - Контракт).
Стороною, що здійснює розрахунок базової та фактичної ціни, що поставляється відповідно до даного Контракту є продавець. Продавець інформує покупця про розрахунки базової та фактичної ціни електричної енергії, що поставляється згідно Контракту шляхом направлення повідомлення з відповідними розрахунками базової та фактичної ціни на адресу покупця (юридичну або електронну), зазначену в розділі 13 Контракту.».
Відповідно до пункту Щомісячної угоди про постачання № 5 за березень 2024 від 08.03.2024 плановий обсяг постачання електроенергії за період з 09.03.2024 по 31.03.2024 (далі - Період постачання) становить 22 040 МВт*год (далі - Щомісячна угода) (т. 1, а.с. 41-42)
Згідно з пунктом 2 Щомісячної угоди базова ціна 1 МВт*год електричної енергії, що поставляється протягом кожної окремої години постачання на періоді постачання, визначається наступним чином:
Ціна = ROprice + Rocap + RF + (ROprice+Rocap + RF) * 2,6%, де
ROprice - ціна закупівлі електричної енергії на ринку Румунії;
Rocap - витрати продавця на доступ до фізичного права на передачу, євро/Мвт*год;
RF - плата (продавця) за користування системою передачі для імпорту, експорту електричної енергії з третіх країн, що розраховується ENTSO-E відповідно до Регламенту (ЄС) 838/2010, євро/Мвт*год;
2,6 - показник чистої рентабельності, розрахований відповідно до принципу «витягнутої руки» (%), визначеного Правилами ОЕРС (Організації економічного співробітництва та розвитку) щодо трансфертного ціноутворення та транснаціональних корпорацій та податкових адміністрацій.
Фактична ціна електроенергії, що поставлена протягом періоду постачання, вказаного в цій Щомісячній угоді про постачання, визначається як середньозважена базова ціна за всі години постачання протягом Періоду постачання та відображаються Сторонами в остаточному рахунку-фактурі, оформленому відповідно до умов Контракту (п. 3 Щомісячної угоди).
Відповідно до Додаткової угоди від 31.03.2024 до Щомісячної угоди про постачання № 5 на Березень 2024 від 08.03.2024 (Рамковий контракт на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023 фактичний обсяг постачання електричної енергії в Періоді постачання з 09.03.2024 по 31.03.2024 склав 20 621 МВт*год (т. 1, а.с. 44).
Згідно з актом прийому-передачі від 31.03.2024 № 5-3 за контрактом постачання електроенергії від 03.11.2023 № 2-2/2023/2017 продавець поставив (продав), а покупець прийняв (купив) у березні 2024 року на умовах DAF кордон Румунії/України за контрактом № 2-2/2023/2017 від 03.11.2023 відповідно до умов Щомісячної угоди про постачання № 5 від 08.03.2024 за Березень 2024 електричну енергію загальним обсягом 20 621 000 кВтг, загальною вартість 1 148 177,28 євро (т. 1, а.с. 45-46).
З метою митного оформлення імпорту електроенергії декларантом (позивачем, покупцем) подано митному органу митну декларацію типу ІМ 40 ДР
№ 24UA903020003316U3 від 15.04.2024 (далі - митна декларація) (т. 1, а.с. 74).
Також декларантом було надано митному органу наступні документи:
- рахунок - фактура (інвойс) від 31.03.2024 № 68-1-1 2024;
- декларація походження товару від 31.03.2024 № 68-1-1 2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.11.2023 № 2-2-2023/2017;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода № 1 до Щомісячної угоди) від 31.03.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода № 1 від 29.12.2023);
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаток 1 від 03.11.2023);
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (Щомісячна угода № 5 від 08.03.2024);
- графік постави за березень 2024;
- лист № 01-04/12821;
- акт № 5-3
- інші некласифіковані документи (Біржа ОРСОМ котировки (частини 1-3) від 15.04.2024);
- графіки поставки за березень 2024.
Наведене відповідач не заперечує.
Разом з цим, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості та витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, митним органом скеровано декларанту повідомлення від 15.04.2023 через систему АСМО «Інспектор» (т. 1, а.с. 146), у якому запитано такі документи (далі - Повідомлення):
- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються, за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації;
- копію митної декларації країни відправлення.
Також у Повідомленні митного органу зазначено, що враховуючи те, що існуючий взаємозв'язок між покупцем та продавцем вплинув на заявлену митну вартість товару (заявленої митної вартості електроенергії, переміщення якої відбувалося протягом березня 2024 року, за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено), відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України необхідно надати виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.
12.04.2024 позивачем скеровано митному органу листа № 01-04 з обґрунтуванням вартості електричної енергії, показника чистої рентабельності.
Також у вказаному листі щодо запитуваних митним органом документів декларант наголосив на наступному:
- щодо виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України про неможливість її надання, оскільки частиною 3 статті 53 Митного кодексу України надання таких документів не передбачено;
- щодо договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та митної декларації країни відправлення зазначено про направлення запиту до D.Trading d.o.o;
- щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) декларант відмітив, що умовами Рамкового контракту та Щомісячної угоди здійснення будь-яких платежів позивачем третім особам на користь нерезидента не передбачено;
Щодо виписки з бухгалтерської документації, зазначено, що станом на надання відповіді позивачем не здійснено оплату за поставлену електричну енергію, оскільки відповідна оплата має бути проведена протягом 80 календарних днів, після останнього дня постачання.
Листом від 24.04.2024 № 01-04/12860 позивач просив митний орган здійснити митне оформлення товару згідно з додатковою митною декларацією та долучено до такого листа, зокрема договір між D.Trading d.o.o та ОРСОМ щодо доступу та умов участі в короткостроковому транскордонному ринку електричної енергії № 22997 та експертну митну декларацію країни відправлення (т. 1, а.с. 166 (зворотній бік аркушу).
Також позивачем скеровано лист від 26.04.2024 № 01-04/12871, яким повідомлено про здійснення оплати за поставлену електричну енергію згідно рахунку 68-1-1 2024 від 31.03.2024, 25.04.2024 згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 6038 від 25.04.2024, яка додається (т. 1, а.с. 217).
Листом від 26.04.2024 № 01-04/12869 позивач просив митний орган завершити митне оформлення митної декларації (т. 1, а.с. 218).
За результатами розгляду наданих декларантом документів, Енергетичною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2024 №UA903020/2024/000027/1, яким скориговано митну вартість товару з загальної митної вартості товарів, визначеної декларантом на рівні 1 148 177, 2800 євро до 1 444 913, 47 євро (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 80).
В графі 33 спірного рішення, серед іншого зазначено про таке:
«…Надана платіжна інструкція від 25.08.2024 № 6038 не може бути взята до уваги, як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не відповідає вимогам Закону України від 30.06.2021 № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зокрема не містить підпису відповідальної особи платника податків та печатки (за наявності), який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися майном.
Разом з тим згідно з наявною у митного органу інформацією D.Trading d.o.o (продавець) і ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» (покупець) є пов'язаними особами».
Посилаючись на положення частини 18 статті 58 Митного кодексу України в оскаржуваному рішенні відповідач відмітив, що жодних документів на виконання окресленої норми декларантом не надано.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що на запит митного органу декларантом не надано в повному обсязі документи.
Коригуючи митну вартість товару, відповідачем застосовано резервний метод відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України та визначено митну вартість на рівні 70,07 євро/тис. кВт*г.
Крім цього Енергетичною митницею прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.04.2024 № UA903020/2024/000185 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 2, картка відмови) (т. 1, а.с. 79).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг», не погоджуючись зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з пунктами 23-24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 МК України регламентовано, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За правилами, визначеними положеннями частин 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також положеннями частин 4-6 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За правилами, визначеними в пунктах 1-2 частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Разом з цим згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Частиною 1 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосуються тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Між тим Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі 820/6315/15, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретні документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як слідує з матеріалів справи митний орган, за результатами поданих декларантом (позивачем) документів для митного оформлення направив повідомлення про необхідність надання останнім додаткових документів, в порядку частини 3 статті 53 у зв'язку з спрацюванням профілів ризиків СУР, які передбачають контроль правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідно до частини 1 статті 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;
2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини 2 статті 362 МК України до об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.
За правилами, визначеними у частині 3 статті 363 МК України, автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами, є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів.
Автоматизована система управління ризиками функціонує на центральному рівні та передбачає застосування випадкового відбору.
Автоматизована система управління ризиками забезпечує визначення обсягу та форм митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення незалежно від того, якому митному органу подано митну декларацію (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до цього Кодексу), для здійснення митних формальностей.
У разі якщо посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками прийнято рішення про необхідність проведення певної митної формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, інформація про прийняття такого рішення невідкладно вноситься такою посадовою особою до автоматизованої системи управління ризиками.
Аналізуючи наведене, суд погоджується з відповідачем стосовно наявності у останнього права на здійснення дій з метою перевірки достовірності або точності
будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та застосовувати у своїй діяльності автоматизовану систему управління ризиками.
Проте, таке право не позбавляє митний орган, застосовуючи положення частини 3 статті 53 МК України, зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як вже було неодноразово вказано судом вище у Повідомленні відповідачем зазначено про перевірку митної вартості у зв'язку з спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками.
Суд наголошує, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, не є підставою для автоматичного коригування митної вартості товарів, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18.
Отже, фактично митний орган застосував положення частини 3 статті 53 МК України без належного на те обґрунтування шляхом викладення у Повідомленні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також без обґрунтування необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Більше того, суд звертає увагу, що у Повідомленні Енергетичною митницею, зокрема, запитано у позивача виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.
Даний документ запитуваний митний органом в порядку частини 3 статті 53 МК України у зв'язку з його висновком про наявність взаємозв'язку між покупцем та продавцем, який вплинув на заявлену митну вартість товару (заявленої митної вартості електроенергії, переміщення якої відбувалося протягом березня 2024 року, за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено).
З приводу окресленого, суд зазначає, що частиною 3 статті 53 МК України не передбачено надання таких документів декларантом.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
За змістом частини 12 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частин 13-15 статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч.ч. 16, 17 статті 58 МК України).
Згідно з статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.
Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов'язані між собою в рамках змісту статті 15, саме по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.
Відповідно до частини 18 статті 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
Зміст наведених правових норм в сукупності з положеннями статті 53 МК України свідчать про наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
З матеріалів справи слідує, ані Повідомлення, ані спірне рішення не містить обґрунтування наявності будь-якого впливу взаємопов'язаності покупця та продавця на заявлену митну вартість товару.
При цьому, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого ресурсу продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за іншою ціною, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою для визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товару та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Слід зауважити, що навіть за умови обґрунтованого встановлення митним органом різниці в ціні, вказане свідчить лише про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред'явлено товари.
У зв'язку з цим, суд наголошує, що в силу приписів частини 13 статті 58 МК України митний орган не надав письмових обґрунтувань про наявність впливу пов'язаності продавця та покупця на визначення митної вартості товару.
Недотримання вказаної норми, в свою чергу, призводить до відсутності у декларанта можливості подати відповідь та докази відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну.
Тобто, відповідач при запитуванні додаткових документів у Повідомленні та при прийнятті оскаржуваного рішення з цієї позиції, в обхід встановленого законом порядку, відразу ж констатував про наявність впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну оцінюваних товарів.
Натомість, в силу частини 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 статті 58 МК України цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі.
Наведене кореспондуються з приписами частини 4 статті 53 МК України, які надають право органу доходів і зборів вимагати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, та відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, але не виключно, у постановах від 21.08.2018 у справі №814/336/15 (провадження №К/9901/3501/18), від 31.01.2018 №813/7272/13-а (провадження №К/9901/3036/18).
При цьому варто зауважити, що частина п'ятнадцята статті 58 МК України передбачає, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/4829/16, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17.
Суд звертає увагу, що відповідач на противагу окресленим висновкам посилається, серед іншого на постанову Верховного Суду від 17.12.2023 у справі № 826/1857/16.
Разом з цим у вказаній справі № 826/1857/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №826/1857/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З аналогічний підстав не можуть бути взяті до уваги і посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 825/3763/15-а, від 04.12.2018 у справі № 825/1973/17, від 14.11.2019 у справі №825/3799/15-а, від 05.02.2019 у справі №826/1496/14, від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, від 12.03.2019 у справі
№ 826/2313/16.
Беручи до уваги викладене, суд погоджується із твердженнями товариства, що Енергетичною митницею жодним чином необґрунтовано вплив відносин пов'язаності між позивачем та компанією - нерезидентом на митну вартість товарів (електричної енергії), обмежившись виключно наявністю такого впливу, проте без його підтвердження належними та допустимими доказами.
З приводу визначеної позивачем ціни на електричну енергію та й відповідно заперечень та доводів сторін щодо окресленого, суд зауважує про таке.
Суд нагадує, що згідно з пунктом 2 Щомісячної угоди базова ціна 1 МВт*год електричної енергії, що поставляється протягом кожної окремої години постачання на періоді постачання, визначається наступним чином:
Ціна = ROprice + Rocap + RF + (ROprice+Rocap + RF) * 2,6%, де
ROprice - ціна закупівлі електричної енергії на ринку Румунії;
Rocap - витрати продавця на доступ до фізичного права на передачу, євро/Мвт*год;
RF - плата (продавця) за користування системою передачі для імпорту, експорту електричної енергії з третіх країн, що розраховується ENTSO-E відповідно до Регламенту (ЄС) 838/2010, євро/Мвт*год;
2,6 - показник чистої рентабельності, розрахований відповідно до принципу «витягнутої руки» (%), визначеного Правилами ОЕРС (організації економічного співробітництва та розвитку) щодо трансферного ціноутворення та транснаціональних корпорацій та податкових адміністрацій.
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивачем до митного оформлення надано біржові котирування на біржі ОРСОМ Румунія.
Відповідно до договору про участь у короткострокових ринках електроенергії (ринок на добу наперед і внутрішньодобовий ринок), ОРСОМ Румунія отримує послуги з організації та адміністрування короткострокових ринків електроенергії відповідно до механізму єдиного об'єднання ринків, а також здійснення Учасником РДН та (або) ВДР операцій з купівлі-продажу електроенергії за позитивними або негативними цінами на цих ринках, де ОРСОМ S.A. виступає стороною договору, згідно з чинним первинним та вторинним законодавством, що регулює ці ринки (т. 3, а.с. 27-50).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Щомісячної угоди фактична ціна електроенергії, що поставлена протягом періоду постачання, вказаного в цій Щомісячній угоді про постачання, визначається як середньозважена базова ціна за всі години постачання протягом Періоду постачання та відображаються Сторонами в остаточному рахунку-фактурі, оформленому відповідно до умов Контракту.
Отже, умовами Щомісячної угоди передбачено формування ціни електроенергії шляхом визначення середньозваженої базової ціни за всі години постачання протягом Періоду постачання.
Наведене зумовлює висновок суду, що ціна на електроенергію може залежати від години її постачання, а для обчислення такої ціни слід враховувати ціну закупівлі електричної енергії на ринку Румунії (біржові котирування), графік постання електричної енергії та загальну кількість годин постачання протягом певного періоду.
Як пояснив позивач, ціна електричної енергії, зокрема порядок розрахунку ROcommodity valuе відбувається, виходячи з ціни, яка склалась на біржі ОРСОМ у відповідній годині постачання, вказаних у графіку постачання до Щомісячної угоди помножена на об'єм постачання відповідної години постачання згідно графіку постачання до Щомісячної угоди.
ROamount - який був закуплений товариством у нерезидента за період з 09.03.2023 по 31.03.2023 (20 621, 00 МВт*год), що не заперечується відповідачем.
Щодо показника Rocap, судом встановлено, що з 13.06.2019 відбулася реєстрація ТОВ «Д. Трейдінг», як учасника розподілення.
Судом встановлено, що позивачем та ПрАТ «УКРЕНЕРГО» укладено Договір про участь у розподілі пропускної спроможності № 0065-20000 від 13.06.2019, відповідно до пункту 2.1 якого виконавець надає послуги з доступу до пропускної спроможності міждержавних перетинів від імені оператора системи передачі України, зокрема, за напрямками між Україною та Румунією (далі - спільний розподіл), від імені операторів системи передачі України та Румунії шляхом надання фізичного права на передачу (далі - ФПП) для здійснення зовнішньоекономічної діяльності в електроенергетиці, а замовник зобов'язується оплатити таку послугу та реалізувати свої права та обов'язки стосовно розподіленої на відповідному аукціоні пропускної спроможності та/або через механізм передачі у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Порядком та Правилами.
Відповідно до акта прийому-передачі № МДП-000598 від 31.03.2025, складеного та підписаного сторонами, в межах згаданого договору, Rocap становить = 0,00 євро/МВт*год.
Окреслені документи (доказ) знаходяться на диску, що долучений до матеріалів справи.
Показник RF.
Як зазначено позивачем у період з 09.03.2024 по 31.03.2024 RF становив
3 євро/МВт*год. Визначена ціна встановлена у румунській валюті LEI.
Показник рентабельності 2,6%.
З приводу цього показника, суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву Енергетична митниця стверджує, що всі посилання товариства «на принцип витягнутої руки», рентабельності та цитування положень Податкового кодексу України не мають жодного відношення.
Суд критично сприймає такі посилання відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 39.2.1.1 (б) підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів.
Згідно з підпунктами 39.1.1, 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки" (об'єкта оподаткування - у випадках, якщо застосування принципу "витягнутої руки" передбачено цим Кодексом або міжнародними договорами).
Обсяг оподатковуваного прибутку (об'єкта оподаткування), отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Відповідно до підпунктів 39.3.6.1, 39.3.6.2 підпункту 39.3.6 пункту 39.3 статті 39 ПК України метод чистого прибутку полягає у порівнянні відповідного фінансового показника рентабельності у контрольованій операції (чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи) або показника рентабельності операційних витрат) з відповідним показником рентабельності у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях).
Метод чистого прибутку використовується, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності умов контрольованої операції з умовами зіставної (зіставних) неконтрольованої (неконтрольованих) операції (операцій) під час використання методів, визначених підпунктами 39.3.3-39.3.5 пункту 39.3 цієї статті.
За правилами, визначеними в підпункту 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 ПК України, під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій можуть бути використані фінансові показники, які забезпечують встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки", зокрема, але не виключно:
а) валова рентабельність, що визначається як відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів;
б) валова рентабельність собівартості, що визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг);
в) чиста рентабельність, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів;
г) чиста рентабельність витрат, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до суми собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов'язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
ґ) рентабельність операційних витрат, що визначається як відношення валового прибутку до операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов'язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
д) рентабельність активів, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до поточної ринкової вартості необоротних та оборотних активів (крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів), що прямо або опосередковано використовуються у контрольованій операції. У разі відсутності необхідної інформації про поточну ринкову вартість активів рентабельність активів може визначатися на основі даних бухгалтерської звітності;
е) рентабельність капіталу, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до капіталу (сума необоротних та оборотних активів, крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів, крім поточних зобов'язань).
Відповідно до підпункту 39.3.2.2, 39.3.2.3 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 ПК України якщо під час застосування методів трансфертного ціноутворення порівняння ціни або рентабельності в контрольованій операції проводиться з цінами або показниками рентабельності кількох зіставних неконтрольованих операцій або юридичних осіб, які не здійснюють операції з пов'язаними особами, обов'язково використовується діапазон цін (рентабельності).
Якщо ціна в контрольованій операції або відповідний показник рентабельності контрольованої операції перебуває:
в межах діапазону, вважається, що умови контрольованої операції відповідають принципу "витягнутої руки";
поза межами діапазону цін (рентабельності), розрахунок податкових зобов'язань платника податків у контрольованій операції проводиться відповідно до ціни (показника рентабельності), яка (який) дорівнює значенню медіани такого діапазону (крім випадків проведення платниками податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 цієї статті).
Порядок розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани діапазону цін (рентабельності) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Застосування для цілей оподаткування медіани діапазону цін (рентабельності) здійснюється за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
В силу вимог підпункту 39.3.2.8 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 ПК України під час визначення діапазону рентабельності використовується:
інформація про зіставні неконтрольовані операції згідно з підпунктом "а" підпункту 39.5.3.1 підпункту 39.5.3 пункту 39.5 цієї статті, здійснені протягом звітного (податкового) періоду (року), в якому здійснена контрольована операція; або
інформація про зіставних юридичних осіб на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відображених за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, згідно з підпунктом "б" підпункту 39.5.3.1 підпункту 39.5.3 пункту 39.5 цієї статті за звітний (податковий) період (рік), у якому здійснена контрольована операція, або за декілька податкових періодів (років).
Під час використання декількох податкових періодів (років) розраховується середньозважене значення показника рентабельності для зіставної особи.
Порядок визначення середньозваженого значення показника рентабельності визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в розрізі положень підпункту 39.3.2.9 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 ПК України інформація про зіставних юридичних осіб для розрахунку фінансових показників, зазначених у підпункті 39.3.2.5 цього підпункту, використовується у разі одночасного дотримання таких умов:
1) якщо зіставна юридична особа проводить діяльність, зіставну з діяльністю сторони контрольованої операції, що досліджується, та виконує зіставні функції, пов'язані з такою діяльністю. Зіставлення діяльності визначається, зокрема, але не виключно, з урахуванням видів економічної діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010, а також міжнародними класифікаторами;
2) якщо зіставна юридична особа не має збитків за даними бухгалтерської (фінансової) звітності більш ніж в одному звітному періоді у періодах, які використовуються для розрахунку відповідних фінансових показників;
3) якщо зіставна юридична особа не володіє прямо та/або опосередковано корпоративними правами іншої юридичної особи з часткою такої участі у розмірі 25 і більше відсотків та/або не має як учасника (акціонера) юридичну особу з часткою прямої (опосередкованої) участі у розмірі 25 і більше відсотків.
Аналізуючи викладене, суд звертає увагу на те, що зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг між пов'язаними особами є контрольованими операціями в розумінні ПК України.
Отже, господарські операції позивача з його контрагентом - нерезидентом є контрольованими, що не заперечувалось товариством. Відтак, при визначенні ціни за Контрактом, з урахуванням Додаткових угод, укладених до нього, у тому числі Щомісячної угоди має бути застосований принцип «витягнутої руки».
Таким чином при формуванні ціни товариством враховано - показник чистої рентабельності, розрахований відповідно до принципу «витягнутої руки» (%), визначеного Правилами ОЕРС (Організації економічного співробітництва та розвитку) щодо трансфертного ціноутворення та транснаціональних корпорацій та податкових адміністрацій.
Суд наголошує, що під час вирішення спору по суті не ставиться під сумнів посилання відповідача, що митна вартість визначається виключно на підставі положень МК України, проте, суд наголошує, що в даному випадку «ціна Контракту» і є митною вартістю. Своєю чергою, ціна Контракту має враховувати принцип «витягнутої руки», тобто показник чистої рентабельності.
У наданому товариством розрахунку (т. 2, а.с. 8-16) деталізовано розрахунок митної вартості товарів (електричної енергії), який становить 1 148 177,28 євро, виходячи з ціни за МВт*год на рівні 55,68 євро.
Суд наголошує, що заперечуючи щодо визначеної позивачем митної вартості товару, зокрема деталізованої у згаданому розрахунку, Енергетичною митницею не надано до суду жодних належних та достатніх доказів задля спростування останнього.
Між тим при вирішенні даного спору по суті слід звернути увагу на те, що митний орган, вказуючи про фактичне заниження позивачем митної вартості під час розгляду справи, в спірному рішенні використав числові значення митної вартості товару, оформленого за МД від 23.04.2024 №24UA903020003327U7.
Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Згідно з частиною 3 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог МК України.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні 20.02.2025 було долучено клопотання представника відповідача, зокрема долучено до матеріалів справи МД типу ІМ 40 від 12.01.2024 №24UA903020000264U0, відповідно до якої митна вартість за аналогічний товар (електричну енергію) визначена позивачем у більшому розмірі (0,092 євро) (т. 2, а.с. 147).
Суд в цій частині зауважує, що при визначенні митної вартості товарів, Енергетичною митницею дана митна декларація не використовувалась. У спірному рішенні відомості щодо неї відсутні.
Разом з цим слід зауважити, що такі митні декларації не можуть бути визнані обґрунтовано аналогічними (подібними), оскільки відмінними є як країни постачання товару, так і період поставки електричної енергії.
Додатково суд зазначає, що ціни на ринку електричної енергії не є стабільними та можуть коливатися, як в залежності від країн, так і в залежності від попиту та/пропозиції. Окреслене можливо прослідувати, як приклад, використавши сайт - https://index.minfin.com.ua/ua/markets/electricity/, що свідчить про нестабільність ціни на електричну енергію.
Отже, при вирішенні спору по суті, суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого позивачем товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Що ж стосується тверджень відповідача, як підстави для коригування митної вартості товарів на ті обставини, що надана платіжна інструкція від 25.08.2024 № 6038 не може бути взята до уваги, як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не відповідає вимогам Закону України від 30.06.2021 № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зокрема не містить підпису відповідальної особи платника податків та печатки (за наявності), який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися майном, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 4.6 статті 6 Контракту «….Сума, що підлягає сплаті за остаточним рахунком, сплачується протягом 80 календарних днів після останнього дня постачання…».
Отже умовами Контракту було передбачена післяплата покупцем електричної енергії.
Суд наголошує, що відповідачем наведеного враховано не було та фактично не досліджено, що мало своїм наслідком безпідставне витребування у декларанта виписки з бухгалтерської документації.
Крім цього відповідно до пункту 2 частини 3 статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи, зокрема, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).
При цьому витребування таких документів та, як наслідок, можливість їх надання декларантом може мати місце виключно у разі, якщо відповідні платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).
Суд наголошує, що Контрактом та Щомісячною угодою не передбачено таких платежів. Окреслені обставини мали бути достеменно відомо відповідачу, за наслідком ознайомлення з останніми при здійсненні митного оформлення товарів. Проте, не з зрозумілих причин митним органом запитувано такі документи у Повідомленні, що в сукупності з вище викладеним дає суду підстави дійти до висновку про формальний підхід відповідача та витребування останнім документів, надання (складання) яких в силу умов зовнішньоекономічної операції не було передбачено.
Одночасно з приводу посилання Енергетичної митниці на підпункти 4.6.2, 4.6.3 пункту 4.6 Контракту, згідно з якими покупець оплачує відповідний рахунок не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку, а інвойс на оплату датований 31.03.2024, як підстава для коригування митної вартості товарів, суд зазначає, що такі обставини не були покладені в основу спірного рішення.
Проте, не зважаючи на викладене, судом вбачається за необхідність звернути увагу Енергетичної митниці, що згадані положення містяться у Рамковому контракті на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023 (т. 1, а.с. 23 зворотній бік).
Між тим, митним органом залишено поза увагою, що згідно Додаткової угоди від 29.12.2023 до Рамкового контракту на постачання електроенергії № 2-2-2023/2017 від 03.11.2023, пункт 4.6 викладено в наступній редакції:
«…Протягом строку, зазначеного у пункті 4.3. Контракту, продавець надсилає покупцю остаточний розрахунок за фактичний обсяг електричної енергії, поставленої у місяці постачання. Сума, що підлягає сплаті за остаточним рахунком, сплачується протягом 80 календарних днів після останнього дня постачання…».
Беручи до уваги викладене, посилання митного органу в наведеній частині є безпідставними.
З приводу дефектності платіжної інструкції від 25.08.2024 № 6038, суд зауважує про таке.
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначає Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX (далі - Закон № 1591-IX).
Відповідно до пунктів 3, 8, 13, 22, 54 статті 1 Закону № 1591-IX безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації; електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом; іноземна платіжна установа/іноземна установа електронних грошей (далі - іноземна платіжна установа) - юридична особа - нерезидент, яка відповідно до законодавства держави, в якій вона зареєстрована, має право надавати платіжні послуги; платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції
Між тим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах (далі - Положення), яке:
1) установлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України “Про валюту і валютні операції»;
2) визначає обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення;
3) установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів;
4) установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.
Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах оформляється, приймається, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні (п. 11 Положення).
Згідно з пунктом 14 розділу ІІ Положення платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Відповідно до наданої позивачем платіжної інструкції в іноземній валюті від 25.04.2025 № 6038 остання сформована в системі «Інтернет-Банк».
Суд наголошує, що окреслена платіжна інструкція містить печатку банку АТ «Перший український міжнародний банк» 25.04.2024, що свідчить про те, що платіж проведений.
Відтак, всі доводи відповідача в цій частині, як підстава для коригування митної вартості товарів, є помилковими.
Таким чином, за результатами дослідження наданих сторонами документів, аналізу нормативно-правого регулювання, суд дійшов до висновку, що всі доводи та твердження Енергетичної митниці, які покладені в основу спірного рішення та викладені ним письмово та усно, під час розгляду справи є помилковими та безпідставними.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд наголошує, що прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Зважаючи на те, що вимога позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903020/2024/000185 від 26.04.2024 є похідною від вимоги про скасування спірного рішення, та з огляду на встановлення під час розгляду справи по суті не відповідність останнього критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України, суд вбачає наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Отже, адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903020/2024/000027/1 від 26.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903020/2024/000185 від 26.04.2024.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 320/3053/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленнні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Таким чином, оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є однією позовною вимогою майнового характеру.
При цьому, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року (К/9901/30593/19) сформульовано правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Під час імпорту товару особа сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.
Враховуючи, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов'язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.
Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов'язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.
У зв'язку з цим, позивачу під час звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, який обраховується як різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи, що різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні в даному випадку складає 3304600,25 грн, сума судового збору при зверненні з даним позовом перевищує максимально встановлений розмір (3304600,25 х 1,5%=49569,00 грн), тому повинна становити максимальну ставку у розмірі 30280,00 грн.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 33 308,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2024 № 17195 (т. 1, а.с. 19).
Таким чином, позивачем було надміру сплачено 3280,00 грн. судового збору.
Сума судового збору, що підлягала сплаті під час звернення до суду в розмірі 30280,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір», питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.
Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів №UA903020/2024/000027/1 від 26.04.2024.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903020/2024/000185 від 26.04.2024, прийняту Енергетичною митницею.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (місцезнаходження: 04215, м. Київ, вул. Світлицького, б. 28-А, ідентифікаційний код ВП: 44029610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, б. 3, корп. 15, ідентифікаційний код 42751799) судовий збір у сумі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.