01 вересня 2025 року Справа № 826/16434/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біллор» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біллор» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві по відмові у прийнятті Декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та ухваленні податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 за № 0008041507 про застосування штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року та визнати вказане податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 за №0008041507 недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що своєчасно (10.02.2015) та у встановленому ст. 49 Податкового кодексу України порядку подав до податкової інспекції податкову звітність з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року. На думку позивача чинне податкове законодавство не містить прямої заборони контролюючому органу на прийняття податкової звітності, поданої платником податків у паперовому вигляді, а тому висновки акта камеральної перевірки від 25.03.2015 № 1105/26-55-15-07 про порушення товариством вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України є безпідставними. Позивач також вказує на протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Біллор» з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року з підстав, що наведені у листі ДПІ від 19.02.2014 №11572/10/2655-18-44, оскільки позивачем були виконані всі умови для забезпечення направлення такої звітності в електронному вигляді (в тому числі отримано електронні ключі на підпис керівника, укладено з податковою інспекцією договір про визнання електронної звітності). Разом з тим, у зв'язку з не доопрацюванням контролюючим органом на центральному рівні програмного забезпечення по електронній звітності - системи електронного обліку та звітності за допомогою автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності», та відповідно виникнення конфлікту між вказаним програмним забезпеченням та програмним забезпеченням на комп'ютері товариства, подати декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронному вигляді не вдалося. А тому як наслідок вказана декларація була подана до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 10.02.2015 на паперових носіях, що не суперечить нормам Податкового кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що позивачем порушено визначений чинним податковим законодавством порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: засобами поштового зв'язку, замість електронної форми, а тому така податкова декларація не може бути визнана прийнятою, як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року № 0008041507 є правомірним.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, у задоволені позову в цій справі відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі № 826/16434/15, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 826/16434/15 передана на розгляд та вирішення Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа № 826/16434/15 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 02 квітня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2025 року справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біллор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Призначено розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; вул.Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).
Відповідач 27 травня 2025 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому Головне управління ДПС у м. Києві підтримує попередньо викладені заперечення на позовну заяву.
Ухвалою суду від 06 червня 2025 року подальший розгляд адміністративної справи № 826/16434/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біллор» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання дій протиправними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04 липня 2025 року о 15:00 год. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Біллор» докази (за наявності) та пояснення щодо того, чи зареєстрував позивач у порядку, визначеному законодавством, електронний підпис та печатку, та, якщо так, коли саме; чи намагався позивач укласти договір про визнання електронних документів, чи укладено такий договір та, якщо ні, то чому; чи повідомляв податковий орган позивача про відсутність договору про визнання електронних документів та його обов'язковість для подання звітності з податку на додану вартість.
30 червня 2025 року до суду надійшла заява Головного управління ДПС у м.Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, за участю представника Мовчана Д.В.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року заяву Головного управління ДПС у м. Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - задоволено.
04 липня 2025 року позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 04 липня 2025 року відкладено підготовче засідання до 01 серпня 2025 року - 14:30 год.
28 липня 2025 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, за участю представника Хоменко Анастасії Олександрівни.
Позивач 28 липня 2025 року надав до суду пояснення у справі. Позивач пояснив, що є добросовісним законослухняним суб'єктом, який здійснив всі можливі на той момент заходи по своєчасному поданню декларації з ПДВ за січень 2015 року. Всі докази добросовісності позивача є в матеріалах справи і підтверджуються відповідачем. Позивач своєчасно отримав електронні ключі на підпис керівника та печатку для позивача, уклав в приміщенні відповідача, на комп'ютері відповідача за допомоги консультанта відповідача договір про надання звітності в електронній формі. Неодноразово звертався до відповідача за роз'ясненнями, повідомляв відповідача про грубе порушенням вимог Податкового кодексу України Державною фіскальною службою України, не доопрацювання програмного забезпечення по поданню податкової звітності в електронний спосіб та технічну неможливість забезпечити подання позивачем звітності в електронному вигляді у зв'язку із цим, а також про факт грубого порушення чинного законодавства України та законних прав позивача гарантованих Конституцією України, чинним Податковим кодексом України та законодавством України щодо незаконної відмови відповідача прийняти Податкову декларацію з ПДВ оформлену за формою затвердженою в порядку, визначеному п. 46.5 Податкового кодексу України та чинним на час її подання. Всупереч вимог Податкового кодексу України всі повідомлення та звернення позивача були просто проігноровані відповідачем. Жодних роз'яснень, інформації, не кажучи вже про допомоги чи консультації надані не були. Декларації своєчасно подані до відповідача також проігноровані.
28 липня 2025 року позивач надав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому порядку.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 01 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, враховуючи заявлені учасниками справи клопотання та у відповідності до положень ч.3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом подальший розгляд справи здійснений у порядку письмового провадження.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
10 лютого 2015 року, у зв'язку із виникненням технічних труднощів при відправці податкової звітності в електронному вигляді, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року у паперовому вигляді шляхом направлення такої декларації поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
У відповідь податковий орган надіслав позивачу лист від 19 лютого 2015 року №11572/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті», де повідомив про те, що у зв'язку з внесеними Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» до Податкового кодексу України змінами, починаючи з 1 січня 2015 року, податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками податку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. З урахуванням цього, поданий звіт з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2015 року на паперовому носії, не може бути прийнятий як податкова декларація, а тому запропоновано подати звіт у спосіб, передбачений статтею 49 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем подано до канцелярії податкового органу лист № 5 від 28 лютого 2015 року на ім'я начальника податкової інспекції, де, посилаючись на протиправність відмови у прийнятті податкової звітності, просив прийняти подану податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року у відповідності до пункту 3 статті 49 Податкового кодексу України.
Своїм листом від 6 березня 2015 року № 15534/10/26-55-18-04 податковий орган повідомив про суперечність способу подання податкової звітності з податку на додану вартість на паперових носіях нормам абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України та повторно запропонував подати звіт у спосіб, передбачений пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.
В подальшому працівником податкового органу проведена камеральна перевірка з питання неподання або несвоєчасного подання Товариством податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами якої складений акт від 25 березня 2015 року № 1105/26-55-15-07.
В ході проведеної камеральної перевірки встановлено порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме - позивачем не подано податкову звітність з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року.
26 березня 2015 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми №0008041507, яким застосовано штраф у сумі 170 грн за фактом порушення підпункту 49.1.18 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
Вважаючи дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, надісланої 10.02.2015 в паперовому вигляді, та висновки акта камеральної перевірки протиправними, та як наслідок, - винесене на підставі такого акта від 25.03.2015 податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 № 0008041507 - незаконним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) визначені як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
А саме, нормами п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової звітності з податку на додану вартість передбачений базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
При цьому, необхідно враховувати приписи п. 49.20 ст. 49 зазначеного Кодексу, в силу яких якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Таким чином, з контексту наведених норм Кодексу слідує, що останнім днем для подання платником податків (позивачем) податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року було 20.02.2015 (п'ятниця).
Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований нормами п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.
Згідно з пунктом 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
З 01.01.2015 набув чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та яким пункт 49.4 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту:
«Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».
Окрім того, листом Державної фіскальної служби України від 19.01.2015 року №1403/7/99-99-19-03-01-17, розміщеним на офіційному сайті ДФС України, надано роз'яснення щодо порядку подання звітів з ПДВ, а саме: починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень І квартал), податкова звітність з ПДВ подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній Формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядну, визначеному законодавством.
Відтак, наведений імперативний припис передбачає обов'язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 810/2278/16, у постанові від 16.06.2020 у справі № 810/1652/16 та у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/5264/15.
При цьому, статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
В силу положень пункту 49.4-1 статті 49 ПК України акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначаються Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІ вказаної Інструкції, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.
Формат (стандарт) податкового документа в електронному вигляді на основі специфікації eXtensible Markup Language (XML), електронні форми податкових документів та інша інформація про порядок подання податкових документів в електронному вигляді оприлюднюються на WEB-сайті ДПА.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції визначено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).
Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції, при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:
платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення;
після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків;
після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку; Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;
після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність;
підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції;
якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.
Положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
З матеріалів справи судом встановлено, що 10 лютого 2015 року, у зв'язку із виникненням технічних труднощів при відправці податкової звітності в електронному вигляді, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року у паперовому вигляді шляхом направлення такої декларації поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
В контексті наведеного судом встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронній формі позивач до контролюючого органу не подавав.
Верховний Суд скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено, чи зареєструвало Товариство у порядку, визначеному законодавством, електронний підпис та печатку, та, якщо так, коли саме. Суди першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях зазначають, що договір про визнання електронних документів між Товариством і податковим органом не укладався, про що в своїх додаткових письмових поясненнях зазначив представник відповідача. Проте, у додаткових поясненнях по справі податковий орган зазначає, що Товариство намагалось укласти договір про визнання електронних документів 17 грудня 2013 року, але не вказало начальника податкового органу, а тому договір не укладено. Суди попередніх інстанцій залишили вказані обставини поза увагою. Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено, чи намагалось Товариство укласти договір про визнання електронних документів, чи укладено такий договір та, якщо ні, то чому.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в позові позивач зазначає про не можливість подання податкової декларації у зв'язку з «конфліктом програмного забезпечення по електронній звітності із програмним забезпеченням комп'ютера товариства, налагодити роботу програмного забезпечення по електронній звітності не вдалося, через «дослідну експлуатацію».
В листі від 12.02.2015 №3 (а.с.26) та у запереченні на Акт перевірки від 14.04.2015 №28 (а.с.64-66) позивач зазначає, що товариством зі своєї сторони були виконані всі умови для забезпечення направлення такої звітності в електронному вигляді (в тому числі отримано електронні ключі на підпис керівника, укладено з податковою інспекцією договір про визнання електронної звітності). Разом з тим у зв'язку з не доопрацюванням контролюючим органом на центральному рівні програмного забезпечення по електронній звітності - системи електронного обліку та звітності за допомогою автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності», та відповідно виникнення конфлікту між вказаним програмним забезпеченням та програмним забезпеченням на комп'ютері товариства, подати декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в електронному вигляді не вдалося.
Отже, позивачем не заперечується укладення з податковою інспекцією договору про визнання електронних документів.
Разом з цим, позивачем не надано доказів наявності будь-яких обставини, які б унеможливлювали виконання позивачем податкового обов'язку з подання податкової звітності з ПДВ саме в електронній формі.
Так, позивачем окрім скріншоту екрана комп'ютера з написом «дослідна експлуатація», що свідчить про стандартну роботу, але в дослідницькому режимі, не було надано суду інших доказів несправності засобів телекомунікаційного зв'язку платника податків.
Суд зазначає, що у зв'язку з набранням чинності змін до ПК України, з 01.01.2015 (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкові звітність у паперовому вигляді.
Наведені позивачем обставини не звільняють його від законодавчо встановленого обов'язку звітувати до контролюючого органу по податку на додану вартість в електронній формі.
Таким чином, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року подана позивачем на паперових аркушах в порушення вимог пункту 49.4 статті 49 ПК України, оскільки позивач був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі.
Невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення щодо відмови у прийнятті податкової звітності позивача з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2015 року, поданої засобами поштового зв'язку на паперових носіях, діяло правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 № 0008041507, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм ст. 120 ПК України на платника податків покладається відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності.
Зокрема, абз. 1 і 2 п. 120.1 ст. 120 ПК України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
При цьому, в силу норм п. 109.1 ст. 109 ПК України, «податкові правопорушення» характеризуються як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач не виконав свій податковий обов'язок щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року в електронній формі, суд вважає висновки відповідача про допущення товариством порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України такими, що відповідають чинним нормам податкового законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято правомірно.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біллор» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біллор» (вул. Кравченко, буд.19, кв. 5, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 38291606),
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул.Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Повне судове рішення складено 01.09.2025.
Суддя Б.В. Богатинський