Справа № 344/15304/25
Провадження № 1-кс/344/6015/25
01 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , вивчивши матеріали заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , на незаконне затримання ОСОБА_2 , яка подана в прядку ст. 206 Кримінально процесуального кодексу України,-
До слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 01 вересня 2025 року надійшло клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , на незаконне затримання ОСОБА_2 , яка подана в прядку ст. 206 Кримінально процесуального кодексу України.
Клопотання обґрунтоване тим, що з 31.08.2025 року представники ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно утримують, а також здійснюють переміщення ОСОБА_2 . Попередньо, 18.07.2025р. слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Львова вже було зобов'язано у іншій справі керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відомості на підставі яких затриманий (якщо затриманий) та утримується (якщо утримується) у даній установі до слідчого судді на 18.07.2025р. (результати розгляду справи у якій постановлялась дана ухвали слідчого судді у змісті клопотання не наводяться).
Дослідивши заяву, приходжу до висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог, п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається зі змісту заяви, представник заявника звернувся до слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з клопотанням, в порядку ст. 206 КПК України, в якому просив звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він незаконно утримується працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ймовірно у приміщенні розташованому за адресою терцентру.
За даними наданими представником заявника справа №466/6841/25, провадження №1-кс/466/2140/25 перебувала на розгляді в слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова, де зобов'язано було інший ТЦК та СП повідомити причини затримання. Водночас, представник заявника не вказав, хто звернувся з такою заявою щодо такої справи, і результат розгляду даної справи, зокрема і відношення до поданого клопотання до Івано-Франківського міського суду.
Щодо того, що ОСОБА_2 є свідком Єгови та не підлягає мобілізації за релігійними переконаннями, то підстави для звільнення від мобілізації розглядаються працівниками ТЦК та СП, звідси доводити правомірність мобілізації чи відсутність підстав для такого слід перед відповідним ТЦК та СП.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із заяви представника заявника не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, та те, що громадянина ОСОБА_2 незаконно позбавлено волі працівниками ТЦК та СП.
Так, Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р., у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території Івано-Франківської області.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції закону від 02.03.2005 р. з наступними змінами і доповненнями, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи з обставин заяви (клопотання) та вказаних правових норм, слідчим суддею встановлено, що твердження представника заявника про незаконне позбавлення ОСОБА_2 свободи не відповідає дійсності, є сформованим на його власне сприйняття даної ситуації та таким, що суперечить нормативам щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки навіть призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. У разі наявності підстав для звільнення від мобілізації, дане питання врегульоване чинним законодавством та вирішується поза межами судового розгляду.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
На думку слідчого судді, у даному випадку належним способом реагування на будь-яке позбавлення особи волі, про що зазначає у заяві заявник, у разі фактичного такого позбавлення волі особи, є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 заявою (клопотанням).
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за заявою (клопотанням) на незаконне затримання ОСОБА_2 , яка подана в прядку ст. 206 Кримінально процесуального кодексу України.
Копію ухвали надіслати представнику ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_4