Справа № 344/15308/25
Провадження № 1-кс/344/6017/25
01 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 22025090000000084, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000084 від 01.08.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В ході розслідування даного кримінального провадження встановлено, що за невстановлених обставин представниками спеціальних служб російської федерації для здійснення підривної діяльності проти України в інформаційній сфері, проведення деструктивної пропаганди, поширення дезінформації, маніпулювання свідомістю жителів України, проведення гастрольних заходів, що популяризують або пропагують державу-агресора та її органи влади, представників органів влади держави-агресора та їхні дії, що створюють позитивний образ держави-агресора, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, містять заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, екстремізму, сепаратизму залучено як т. зв. «політичного експерта» ОСОБА_6 .
З врахуванням активних дій ОСОБА_6 у здійсненні підривної діяльності проти України «постановлением совета министров - правительства военно-гражданской администрации Херсонской области» від 22.09.2022 № 38-рп ОСОБА_6 призначено на посаду т. зв. «исполняющего обязанности по должности заместителя министра цифрового развития и массовых коммуникаций Херсонской области».
ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, на початку листопада 2022 року, займаючи посаду «исполняющего обязанности по должности заместителя министра цифрового розвития и массовых коммуникаций Херсонской области», діючи в інтересах російської федерації на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та інформаційній безпеці України, санкціонував разом з іншими невстановленими досудовим слідством особами знищення телекомунікаційних веж українських операторів мобільного зв'язку та веж телерадіомовлення, що створило сприятливі умови для подальшої тимчасової окупації Херсонської області шляхом обмеження доступу жителів вказаних тимчасово окупованих територій до здійснення дзвінків в українському сегменті мобільного зв'язку та отримання інформації з українського теле- та радіомовлення.
З січня 2016 року ОСОБА_5 без реєстрації у податкових органах в якості суб'єкта господарської діяльності організував роботу ІТ-компанії з розробки програмного забезпечення, веб-сайтів та мобільних додатків під брендом «SoftDeal» та розпочав надання послуг з розробки програмного забезпечення, створення та технічної підтримки веб-сайтів на замовлення фізичних та юридичних осіб російської федерації, а також які афілійовані з державними структурами та/або виконують державні замовлення країни-агресора.
Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постановою Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022 з російською федерацією заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків.
ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів розпочав виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність для суб'єктів господарювання, які зареєстровані на території російської федерації.
ОСОБА_5 , підтримуючи тривалі господарсько-партнерські відносини із розробки вебресурсів зі ОСОБА_6 , та будучи інформованим, що останній перебував на посаді т. зв. «заместителя министра цифрового розвития и масових коммуникаций Херсонской области» у так званій «военно-гражданской администрации Херсонской области», в обов'язки якого входила робота над створенням та поширенням російської пропаганди та безпосередньо здійснює висвітлення пропагандистських проросійських поглядів із використанням різного роду інформаційних ресурсів, 16.12.2024 погодився на його пропозицію щодо передачі останньому образу вебсайту із доступом до нього для подальшого використання ОСОБА_6 з метою розробки аналогів інформаційних ресурсів. Так, 23.12.2024 ОСОБА_5 організував завантаження образу сайту на піддомен за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та надав доступ до адміністрування за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », повідомивши логін і пароль ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_5 у грудні 2022 року в месенджері «Telegram» від незнайомої на той час особи на ім'я « ОСОБА_7 » ( ОСОБА_8 , TG-ID НОМЕР_5) прийняв пропозицію на розробку веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_4», що передбачало удосконалення роботи та видозміну образу сайту. Завдання особи на ім'я « ОСОБА_7 », акаунт якого координувався громадянином російської федерації на ім'я ОСОБА_9 , надіслано ОСОБА_5 в архівному файлі за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та для його виконання надано логін та пароль до адміністрування вказаного ресурсу. Веб-сайт «ІНФОРМАЦІЯ_4» належав «ООО «ТД Юпитер» (юридична адреса: 105064, м. Москва, вул. Казакова, буд. 8-8А, корп. 2) та використовувався для поширення інформації з метою залучення клієнтів, обміну прийняття заявок, оброблення інформації, в тому числі для забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо укомплектування обладнанням та постачання пральної продукції, надання послуг у вказаній сфері, установам держави-агресора російської федерації «управления делами президента російської федерації «Константиновский дворец», «Госналогслужба рф», «Транснефть», «Газпром», «Минздрав рф», «нефтегазоперерабатывающие комплексы» та іншим підприємствам російської федерації, про що було висвітлено на веб-сайті компанії «ООО «ТД Юпитер» за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_4», адміністрування до якого було надано ОСОБА_5 .
Для виконання визначених завдань щодо розроблення веб-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_5 залучив громадянина України ОСОБА_10 . Так, впродовж грудня 2022 - жовтня 2023 років ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_10 виконали визначені завдання ОСОБА_11 щодо розроблення сайту «ІНФОРМАЦІЯ_4», здійснили його обслуговування, за що ОСОБА_5 отримав оплату за виконану роботу на банківські рахунки АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . Частину із вказаних коштів ОСОБА_5 за виконану роботу у розмірі 240 грн/год перерахував ОСОБА_10 на банківські рахунки карток АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 та АТ «Приватбанк» № НОМЕР_4 .
Таким чином, здійснюючи господарську діяльність в інформаційній сфері, ОСОБА_5 , умисно ігноруючи впроваджені санкції, виготовив та реалізував інформаційні ресурси, надав послуги щодо їх обслуговування державі-агресору, представнику незаконному органу влади, створеному на окупованій території Херсонської області, чим умисно надав допомогу державі-агресору та окупаційній адміністрації, підтримавши їх дії та рішення з метою завдання шкоди Україні.
10 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_5 затримано на підставі ч. 1 ст. 615 КПК України: обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет від 03.03.2025, 12.03.2025, 23.07.2025, протоколом огляду флеш носія за участі ОСОБА_5 від 09.07.2025, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.03.2025, протоколом обшуку від 09.07.2025, протоколом про затримання ОСОБА_5 від 10.07.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
11 липня 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 07 вересня 2025 року.
29 серпня 2025 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000084 від 01.08.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, продовжено до 10 грудня 2025 року.
У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість покарання за вчинення такого злочину, у зв'язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, може покинути її територію;
- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 після проведення за адресою проживання обшуку за результатами, якого було вилучено речі та документи, які можуть містити ним обставини вчинення злочину, відновив доступ до персонального акаунту в месенджері «Telegram» та вчиняє дії спрямовані на видалення збереженої у ньому інформації, котра може бути використана як доказ у вищевказаному кримінальному провадженні, а також планує здійснити дії спрямовані на приховування коштів отриманої від своєї протиправної діяльності.
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні дані вказаних осіб;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 , знає інших осіб, які також можуть вчиняти дії, направленні на вчинення пособництва державі-агресору, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
- п. 5 - переховуючись від органу досудового розслідування вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, обрання більш м'якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі наведеного, просить суд клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного посилаючись на недоведеність ризиків та стан здоров'я підозрюваного просив застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п"ять років.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 частини 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
З матеріалів клопотання вбачається, що 10 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
10 липня 2025 року ОСОБА_5 затримано на підставі ч. 1 ст. 615 КПК України: обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
11 липня 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 07 вересня 2025 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет від 03.03.2025, 12.03.2025, 23.07.2025, протоколом огляду флеш носія за участі ОСОБА_5 від 09.07.2025, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.03.2025, протоколом обшуку від 09.07.2025, протоколом про затримання ОСОБА_5 від 10.07.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В той же час, 07 вересня 2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000084 від 01.08.2025 року до п'яти місяців, тобто до 10.12.2025 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховуються тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 вказаного вище злочину, обставини його вчинення, характеризуючі особу підозрюваного дані, міцність соціальних зв'язків,його вік, стан здоров'я.
В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований альтернативний запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам. Крім того, відповідних даних про те, що захворювання підозрюваного виключає його тримання під вартою слідчого судді не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 07 вересня 2025 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.10.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 30 жовтня 2025 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1