Справа № 168/116/25
Провадження № 2/168/97/25
01 вересня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді Хаврони О.Й.,
з участю: секретаря Ковальчука А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сереховичівської сільської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , останні місяці життя батько періодично проживав в нього в м.Ковелі. Батько все своє майно заповів йому. У встановлений строк із заявою про прийняття спадщини він не звернувся, оскільки не знав, що батько склав заповіт. Про існування заповіту йому стало відомо в листопаді 2024 р., коли під час прибирання в будинку в шафі між одягом він виявив заповіт. Нотаріус відмовила у відкритті спадкової справи через несвоєчасне звернення з заявою про прийняття спадщини, порадила звернутись до суду. Вважає свою необізнаність про існування заповіту поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини. Просить визначити йому додатковий строк два місяці для прийняття спадщини після смерті батька два місяці.
Відповідач у відзиві на позов вказує, що між ним та братом була усна домовленість про поділ батьківської спадщини, яку брат порушив. Має сумніви щодо законності наданого позивачем заповіту, якого батько склав за день до смерті. В позові позивач зазначив, що пропустив строк з поважних причин, однак не вказує таких причин, а з моменту смерті батька минуло понад тринадцять років. Позивач порушив сімейні домовленості щодо поділу спадщини і замовчує про наявність ще одного спадкоємця першої черги за законом - їхню з позивачем сестру, котра проживає в Республіці Латвія. Просить відмовити в позові.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав. Додатково пояснив, що знав про те, що спадщину необхідно прийняти в шестимісячний строк, але із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за законом не звертався. Спочатку він взагалі не мав намірів оформляти спадщину. А коли дізнався про існування заповіту, то вирішив оформити спадщину. Якби знав про заповіт на його користь, то подав би заяву про прийняття спадщини вчасно.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Категорично заперечує факт складення батьком будь-якого заповіту, оскільки наданий позивачем заповіт був складений за день до смерті в с.Комарове, а батько помер в м.Ковелі. Підозрює, що заповіт був складений значно пізніше, а не в 2011 році, адже за 14 років документ мав би мати ознаки старіння документа. Окрім того, в будинку батька вони неодноразово прибирали і не могли не побачити заповіту, якби він там був. Окрім того, вважає, що жодного заповіту на ім'я позивача батько написати не міг з огляду на поведінку позивача відносно батька. Він, як спадкоємець першої черги за законом, теж не звертався з заявою про прийняття спадщини. Окрім того, в позивача і відповідача є ще рідна сестра, що проживає в Республіці Латвія, яка теж не приймала спадщину. Вважає, що позивач вчинив нечесно, намагаючись оформити одноособово на себе спадщину, за наявності інших спадкоємців. Просить вирішити справу згідно з вимогами закону.
Представник відповідача Сераховичівської сільської ради у поданій заяві просить розглядати справу за відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнає.
Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з огляду на таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч. 1ст. 16 ЦК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Судом встановлені такі обставини.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На день смерті проживав один і був зареєстрований в с.Комарове Старовижівського району. До складу спадкового майна входить: житловий будинок, присадибна земельна ділянка, право на земельну ділянку (пай), посвідчене сертифікатом. Спадкоємцем за заповітом є його син ОСОБА_1 (а.с.10).
Згідно з заповітом, посвідченим 28.04.2011 р., ОСОБА_3 заповів все своє майно синові ОСОБА_1 (а.с.22, 60).
Встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась (а.с.23).
Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є рідними синами ОСОБА_3 .
Від учасників справи клопотань про залучення до участі в справі інших осіб не надходило.
Свідок ОСОБА_4 дала суду пояснила, що обставин посвідчення заповіту не пам'ятає, адже минув значний час. Очевидно, що хтось із синів ОСОБА_3 запросив її для посвідчення заповіту. Виходячи зі змісту заповіту, то він був складений вдома в ОСОБА_3 , ним підписаний. Під час посвідчення заповітів в силу виконання посадових обов'язків вона завжди дотримувалась правил їх оформлення та посвідчення.
Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не надає оцінку доводам відповідача щодо правомірності і законності заповіту, складеного ОСОБА_3 , оскільки правомірність заповіту не є предметом даного позову.
Суд виходить з того, що заповіт не скасований, не змінений і є чинним.
Позивач просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті його батька.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.
Оцінюючи доводи позовної заяви та надані докази, суд зазначає, що, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, існування таких об'єктивних, непереборних, пов'язаних з істотними труднощами для позивача як спадкоємця, щодо подачі заяви про прийняття спадщини причин, позивач не довів.
Так, позивач зазначає, що пропустив строк для прийняття спадщини після батька, оскільки не знав про існування заповіту, в якому батько заповів своє майно йому. Звернувся до нотаріуса відразу, коли знайшов заповіт, а саме в 2024 р.
Суд враховує пояснення позивача у судовому засіданні про те, що він знав, що для прийняття спадщини необхідно подати заяву до нотаріуса в шестимісячний строк, і після смерті батька як його син і спадкоємець першої черги, не звернувся до нотаріуса з такою заявою, оскільки не виявив до спадщини інтересу на той час, а бажання прийняти спадщину виявив після того, як знайшов заповіт батька. Слід також врахувати, що до суду з позовом позивач звернувся в 2024 р., тобто в строк понад тринадцять років з моменту смерті батька.
Отже, встановлено, що позивач є сином померлого, спадкоємцем першої черги за законом, а тому незалежно від наявності заповіту на його ім'я, він, у випадку, якщо бажав би прийняти спадщину, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
У випадку якби позивач не був спадкоємцем першої черги, він дійсно б не мав підстави звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач міг реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємець першої черги за законом шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була. Обставини, на які посилається позивач, не є поважними (пов'язаними з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Відтак слід відмовити в позові, оскільки він є необґрунтований.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16,1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сереховичівської сільської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Сераховичівська сільська рада, адреса місця знаходження: вул. Центральна, 24а, с.Сераховичі, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04332851.
Повне судове рішення складене 01.09.2025 року.
Суддя О. Й. Хаврона