Номер провадження: 11-сс/813/703/25
Справа № 947/1772/25 1-кс/947/3263/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000006 від 03.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 4 ст. 191 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000006 від 03.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.4 ст.191 КК України та накладено арешт із забороною користування та розпорядження на майно, яке було вилучено 28.01.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-мобільний телефон марки IPhone 11, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , сім-картка оператора Київстар номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_8
-мобільний телефон марки IPhone 6 s, imei 1: НОМЕР_4 , з сім-картою мобільного оператора Київстар із номером НОМЕР_5 .
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, посилаючись на наступне.
- відсутні правові підстави для арешту майна, оскільки клопотання про арешт майна подане за відсутності обґрунтованої підозри;
- ОСОБА_8 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, оскаржуваною ухвалою крім іншого, було вилучено його особисті речі;
- вилучене майно не має ознак речових доказів по справі.
На підставі цього просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Позиції учасників апеляційного провадження
Представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 та прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явились.
Від представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд поданої нею апеляційної скарги без її та ОСОБА_8 участі.
Прокурор у судове засідання не з'явився, із заявами та клопотаннями на адресу апеляційного суду не звертався.
Відповідно до положень ч.1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що метою накладення арешту на майно є:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи убачається, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000000006 від 03.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 246 КК України.
В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000231від 15.02.2024за ознаками ч.3 ст.28 ч.4 ст.246 КК України була викрита група осіб,а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.246КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконна порубка дерев у лісах,перевезення,зберігання,збут незаконно зрубаних дерев,що спричинили тяжкі наслідки, вчинені організованою групою, незаконна порубка дерев у лісах, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев, на територіях природно-заповідного фонду, що спричинили тяжкі наслідки, вчинені організованою групою, повторно.
Виявлені правопорушення, передбачені ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України вчинялись, зокрема і на території лісових ділянок кварталів 55 та 63 Лісничівського лісництва Балтського лісового відділення філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Так, слідством перевіряється інформація щодо причетності службових осіб філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до організації незаконних порубок на лісових ділянках, які перебувають у постійному користуванні Лісничівського лісництва «Південного лісового офісу» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Згідно Реєстру лісорубних квитків України, встановлено, що у 2024 році, ФОП « ОСОБА_12 » (код3078512267), якою здійснюється підприємницька діяльність згідно КВЕДу з основним видом діяльності № 0220, а саме лісозаготівля, ТОВ «МК24», керівником якого є ОСОБА_8 , згідно укладених договорів з ДСГП «Ліси України» були видані лісорубні квитки на проведення лісорубних робіт в певних кварталах, зокрема і на території Лісничівського лісництва Балтського лісового відділення філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України», зокрема і у кварталах 55 та 63 Лісничівського лісництва.
ФОП ОСОБА_13 (код3078512267) має дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки з 16.08.2022 року на проведення лісозаготівельних та лісо- транспортних робіт та з метою проведення господарської діяльності укладала договори з ДСГП «Ліси України», в тому числі і щодо проведення робіт в Лісничівському лісництві Балтського лісового відділення філії «Південного лісового офісу» ДП «Ліси України», серед інших договори:
- №20240913-000333 від 16.09.2024 ділянка обходу №8 в кварталі 63 виділі 17, вид: рубки санітарна,
- №20240913-000333/М від 24.10.2024 на ділянці обходу №8 в кварталі 55 виділі 8, вид: вибіркова санітарна рубка,
- №20240906-000414 від 12.09.2024, на ділянці обходу №8 в кварталі 63 виділі 17, вид: вибіркова санітарна рубка.
Однак, в ході досудового розслідування встановлено, що в жовтні 2024 року ФОП ОСОБА_13 не виконувала лісорубних роботи згідно зазначених трьох договорів на визначених ділянках.
Однак, згідно допиту в якості свідка ОСОБА_13 , встановлено, що їй в ході особистої бесіди з керівником Балтського лісового відділення ОСОБА_14 , стало відомо, що посадові особи Філії «Південний лісовий офіс»,безпідставно, від імені Замовника підписали акти приймання-передачі робіт та послуг за жовтень 2024 року, без фактичного виконання ФОПом лісорубних робіт, зафіксованих в актах за жовтень 2024, згідно вищезазначених договорів, без її відома та підпису актів відповідно.
Як встановлено, на вищевказаних ділянках та виділах здійснювалося документування злочинної діяльності ОЗГ в рамках кримінально провадження №12024160000000231 від 15.02.2024 зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та зазначене може свідчити про активне намагання керівника Балтського лісового відділення ОСОБА_14 сфальшувати вищезазначені акти виконаних робіт (складання та заповнення яких регулюється наказам Держлісагенства України від 27.03.2015 №110 форма 16ЛГ-7) шляхом підписання їх з ФОП « ОСОБА_13 », для сприяння в можливому уникненні від кримінальної відповідальності членів ОЗГ, підлеглими майстром лісу ОСОБА_9 та його спільників, які на теперішній час перебувають під арештом.
Крім того, згідно наявної інформації посадові особи філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на теперішній час вже здійснили перерахування державних коштів на р/р ФОП « ОСОБА_13 » за договорами №20240913-000333 від 16.09.2024 ділянка обх.№8 кварталі 63 виділі 17 вид рубки санітарна, №20240913-000333/М від 24.09.2024 на ділянці обх.№8 кварталі 55 виділі 8, №20240906-000414 від 12.09.2024, на ділянці обх.8 кварталі 63 виділі 17 вид вибіркова санітарна рубка, актів виконаних робіт на які остання не підписувала, при цьому безпідставно перерахували грошові кошти приблизно у сумі 200 тис. гривень, чим можливо спричинили збитки.
В даних актах приймання-передачі робіт та послуг поставили свої підписи наступні особи: в.о. лісничого ОСОБА_15 , керівник Балтського лісового відділення ОСОБА_14 , начальник відділу економіки та фінансів ОСОБА_16 , начальник відділу лісового господарства ОСОБА_17 , начальник управління з виробництва ОСОБА_18 , головний бухгалтер ОСОБА_19 , майстер обходу ОСОБА_20 та затвердив акти щодо перерахунку грошових коштів ФОП « ОСОБА_13 » своїм підписом та печаткою директор філії «Південний лісовий офіс» ОСОБА_8 , у зв'язку з чим безпідставно було здійснено перерахунок грошових коштів філії на рахунок ФОП « ОСОБА_13 ».
У ході досудового розслідування встановлено, що фігуранти та особи, які обізнані про обставини вчинення злочину службові особи Балтського лісового відділення філії «Південний лісовий офіс» мають тісні робочі і неформальні зв'язки як між собою, так і зі службовими особами філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
28.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання директора філії «Південний лісовий офіс» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , , в ході якого було виявлено та вилучено речі та документи, які мають вагоме значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки IPhone 11, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , сім-картка оператора Київстар номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_8 ; мобільний телефон марки IPhone 6 s, imei 1: НОМЕР_4 , з сім-картою мобільного оператора Київстар із номером НОМЕР_5 .
28.01.2025 на підставі постанови слідчого вищевказане майно визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Задовольнивши клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя обґрунтував свій висновок тим, що вилучені за місцем мешкання директора філії «Південний лісовий офіс» ОСОБА_8 мобільні телефони можуть містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому числі й зв'язків власника таких технічних пристроїв з іншими, ймовірно причетними до вчинення кримінальних правопорушень, особами.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з 03 січня 2025 року (моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР) до теперішнього часу власнику арештованого майна ОСОБА_8 не було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 4 ст. 191 КК України,
У даному кримінальному провадженні він взагалі не має будь-якого процесуального статусу.
Крім того в клопотанні про арешт майна не обґрунтовано, чому вилучене майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні, яке доказове значення воно має, не зазначено жодної родової ознаки вилучених речей як, речових доказів та не вказано, яким критеріям визначеним у ст.98 КПК України вилучене майно відповідає.
Апеляційний суд зазначає, що з 28.01.2025 року до теперішнього часу у органу досудового розслідування було достатньо часу перевірити та скопіювати інформацію, яка на міститься на вказаних мобільних телефонах та провести всі необхідні експертні дослідження.
Проте такі дії органом досудового розслідування здійсненні не були.
Крім того, матеріали справи взагалі не містять будь-яких відомостей, щодо призначення органом досудового досудового розслідування експертиз із вилученими в ході обшуку мобільними телефонами.
Більш того, прокурор не з'явився у судове засідання апеляційного суду, що свідчить про незацікавленість сторони обвинувачення у розгляді справи та подальшому арешті вилученого в ході обшуку майна.
Слідчий суддя задовольнивши клопотання слідчого про арешт майна не надав належної оцінки встановленим апеляційним судом обставинам, чим допустив неповноту судового розгляду, що, в свою чергу, призвело до невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
Формальне посилання на положення ст.98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
В кожному випадку слідчий, прокурор мають зазначити, яким конкретно критеріям відповідає майно, щодо якого заявлено клопотання про накладення арешту: чи воно являлося предметом, знаряддям вчинення злочину, чи воно зберегло на собі його сліди, тощо з наведенням відповідних обґрунтувань такого твердження.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Пунктом 2) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до пунктів 1) та 2) ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , а тому оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000006 від 03.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.4 ст.191 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна, вилученого 28.01.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4