Номер провадження: 11-сс/813/1365/25
Справа № 947/16795/25 1-кс/947/7821/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000385 від 16.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,-
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 12025160000000385 від 16.04.2025 року було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 27.05.2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на території земельної ділянки із кадастровим номером: 3222480800:08:002:0394, а саме на:
-мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro MAX» з сім-карткою НОМЕР_1 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 ;
-мобільний телефон марки «Iphone» з сім-карткою НОМЕР_4 ,
imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представником власників майна - адвокатом ОСОБА_6 була подана апеляційна скарга, в якій він посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
-відсутні правові підстави для накладення арешту на майно;
-у межах даного кримінального провадження підозра нікому не висунута, власники майна повною мірою сприяли наданню всієї необхідної інформації для розблокування телефонів, не заперечували щодо дослідження їх вмісту, а тому підстави для подальшого утримання та арешту - відсутні;
-до теперішнього часу жодна слідча дія із цим майном не проводилась, експертизи не розпочаті;
-клопотання прокурора не містить ані посилань, ані згадки на власників майна.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Представник власників майнаОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явився, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Заслухавши доповідача, пояснення представника власників майна, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбаченого, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Положеннями ч.1 ст.171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до п.4) ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Так, з клопотання слідчого вбачається, що на теперішній час СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000385 від 16.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 16.04.2025 року до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій останній просить вжити заходи правового характеру до гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в період з серпня 2022 року по березень 2024 року шахрайським шляхом під приводом інвестування проекту останнього заволодів належними заявнику грошовими коштами в загальному розмірі 13 мільйонів 640 тисяч гривень.
Також, 18.04.2025 року до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій остання просить вжити заходи правового характеру до гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в період з серпня 2022 року по березень 2024 року шахрайським шляхом під приводом інвестування проекту останнього заволодів належними заявнику грошовими коштами в загальному розмірі 13 мільйонів 640 тисяч гривень
Зокрема, потерпілі у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в 2021 році перебуваючи на території міста Одеса під час підшукування проекту для інвестування познайомились із громадянином ОСОБА_11 , який зарекомендував себе спеціалістом в сфері торгівлі косметичної продукції та склав хибне враження про те, що він добре розуміється в особливостях ринку косметики.
Надалі, приблизно в серпні 2022 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 прийняли рішення щодо співпраці із ОСОБА_11 , та організацію сумісного бізнесу в сфері продажу косметики, який полягав у повному його інвестуванні з боку потерпілих та організації закупівлі товару, який в подальшому ОСОБА_11 , мав реалізовувати шляхом підшукування місць збуту.
Однак, при самостійній перевірці складських приміщень на яких мав зберігатись товар, ОСОБА_10 виявлено відсутність заявлених ОСОБА_11 об'ємів товару відносно грошових кошт які були інвестовані, що вказує на фіктивність провадження останнім зазначеної господарської діяльності.
Окрім вищезазначеного, ОСОБА_11 не було надано відповідних підтверджень щодо наявності дебіторської заборгованості ФОП останнього.
На підставі вищевикладеного, між потерпілими та ОСОБА_11 окремо було укладено договори позики грошових коштів від 04.04.2024 року із зазначенням строків повернення грошей, акт прийому передачі грошових коштів в розрізі дат від 29.03.2024 року та розписки щодо отримання грошових коштів від 04.04.2024 року на суми вказаних в заявах.
Однак, на сьогоднішній день ОСОБА_11 не було виконано жодних дій, направлених на повернення зазначеного боргу та своїми діями останній дав потерпілим зрозуміти, що не має намірів його повертати.
Ознаки імовірного вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України підтверджують також інші дії ОСОБА_11 , зокрема те, що останній придбав в період часу з кінця 2022 до початку 2024 низку об'єктів нерухомого та рухомого майна, більш за все купівля яких відбулася на початку та середині 2023 року, які в подальшому останній зареєстрував на своїх батьків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких обставин, 27.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , на території земельної ділянки із кадастровим номером: 3222480800:08:002:0394, в ході якого було виявлено та в подальшому вилучено:
-мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro MAX» з сім-карткою НОМЕР_1 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 ;
-мобільний телефон марки «Iphone» з сім-карткою НОМЕР_4 ,
imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 .
Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 від 27 травня 2025 року вказані мобільні телефони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025160000000385.
Слідчим оперативному підрозділу було надано доручення про проведення огляду вилучених під час обшуку мобільних телефонів.
Так, згідно протоколів оглядів мобільних телефонів: «Iphone 15 Pro MAX» з сім-карткою з сім-карткою НОМЕР_1 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 та «Iphone 13 Pro MAX» з сім-карткою НОМЕР_4 ,
imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 було виявлено інформацію, яка може мати значення для досудового розслідування, зокрема, спілкування власників мобільних телефонів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із особою, яка може бути причетною до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України ОСОБА_11 щодо імовірної протиправної діяльності.
Клопотання прокурора про арешт виявленого та вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на території земельної ділянки із кадастровим номером: 3222480800:08:002:0394, майна обґрунтоване тим, що із вилученими мобільними телефонами планується проведення судових комп'ютерно-технічних експертиз з метою виявлення в них інформації, в тому числі видаленої, яка може мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
Підставою та метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна зазначено, що вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Так, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора дійшов до висновку, що необхідність накладення арешту на вилучене під час обшуку майно обумовлюється необхідністю збереження речових доказів в рамках кримінального провадження.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора не містить ані посилань, ані згадки на власників майна, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, дійсно у клопотанні прокурора про накладення арешту на майно виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на території земельної ділянки із кадастровим номером: 3222480800:08:002:0394, а саме на: мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro MAX» з сім-карткою НОМЕР_1 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 ;
мобільний телефон марки «Iphone» з сім-карткою НОМЕР_4 ,
imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 , відсутнє посилання на власника вказаного майна.
Разом з тим, у долучених до клопотання про арешт майна матеріалах міститься протокол обшуку від 27.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , на території земельної ділянки із кадастровим номером: 3222480800:08:002:0394. Відповідно до вказаного протоколу, обшук проводився в приміщенні, яке належить ОСОБА_7 та у його присутності, про що свідчить його підпис, а також в присутності ОСОБА_8 . З описової частини протоколу обшуку убачається, що мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro MAX» з сім-карткою з сім-карткою НОМЕР_1 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 , а мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro MAX» з сім-карткою НОМЕР_4 , imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 - ОСОБА_7 (а.с. 73-75).
Так, з матеріалів справи убачається, що власники вказаного майна були повідомлені про розгляд клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею та були представлені під час судового розгляду своїм представником - адвокатом ОСОБА_6 .
Також, під час розгляду клопотання слідчим суддею було встановлено, що мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro MAX» з сім-карткою з сім-карткою НОМЕР_1 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 , а мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro MAX» з сім-карткою НОМЕР_4 ,
imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 - ОСОБА_7 , що сторонами також не заперечувалось.
Як вже було зазначено, стороною обвинувачення із вилученими мобільними телефонами планується проведення судових комп'ютерно-технічних експертиз з метою виявлення в них інформації, в тому числі видаленої, яка може мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення "достатні підстави". Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Відтак, посилання представника власника майна на те, що вилучене під час обшуку майно не відповідає критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, є необґрунтованими, оскільки вказані речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, також арештоване майно може бути предметом ймовірно вчиненого кримінального правопорушення.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Апеляційний суд зазначає, що самі по собі мобільні телефони не мають доказового значення у кримінальному провадженні, натомість інформація, яку вони містять, може бути використана у кримінальному провадженні як доказ факту та обставин, які підлягають з'ясуванню під час досудового розслідування, відтак погоджується з думкою слідчого судді про те, що арешт майна є необхідним для забезпечення збереження майна, яке може бути використано в якості речового доказу, зокрема мобільні телефони дійсно можуть зберігати в собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що не застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна об'єктивно може призвести до його знищення та знищення інформації, яка на ньому міститься, а тому існує необхідність у його збереженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Водночас, апеляційний суд критично оцінює доводи представника власників майна про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підозра у даному кримінальному провадженні не повідомлялася, оскільки, на майно третіх осіб також може бути накладений арешт.
Аналізуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою всестороннього, об'єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Що стосується тверджень апеляційної скарги про те, що постанови про призначення експертиз у кримінальному провадженні відсутні, апеляційний суд зазначає, що суд не має права втручатися у процесуальну діяльність органу досудового розслідування, тобто, слідчий/прокурор самостійно вирішує, які процесуальні дії вчиняти та як саме їх вчиняти.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №522/7836/21 (провадження №51-2328км22) зазначено, що слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов'язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого. Виходячи з цього, слідчий суддя на етапі досудового розслідування не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційної скарги представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2025 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025160000000385 від 16.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4