Номер провадження: 11-сс/813/1360/25
Справа № 947/36902/24 1-кс/947/3579/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання- ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2025 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, без дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №72024161010000004 від 01.07.2024 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.203-2 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2025 року задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_8 та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 00 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, із покладенням обов'язків передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою; не відлучатися за межі України, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками, визначеними слідчим або прокурором та іншими підозрюваними; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, строком до 25.08.2025 року включно.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), що свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та просить її скасувати, клопотання старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_8 задовольнити частково та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що:
-клопотання слідчого необґрунтоване;
-пред'явлена підозра необґрунтована та не підтверджена відповідними доказами;
-ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені, слідчий суддя взагалі не приділив уваги наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків;
-розмір застави, визначений слідчим суддею занадто великий, та занадто непомірний для підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 та прокурор, будучи сповіщеними про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, із заявами та клопотаннями на адресу апеляційного суду не звертались.
Відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Дослідивши матеріали провадження за клопотанням детектива та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин».
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Як убачається зі змісту клопотання детектива, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203-2 КК України, а саме проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону та організація функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України, є обґрунтованою.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203-2 КК України, підтверджується долученими до клопотання детектива доказами, зокрема:
-протоколом огляду офіційного сайту «КРАІЛ», відповідно до якого встановлено відсутність реєстрації ліцензії на право проведення діяльності з організації та проведення азартних ігор у незаконних гральних закладах за адресами, які встановлено в ході проведення досудового розслідування, матеріалами виконаного доручення УПК в Одеській області ДКП НП України, якими встановлено факт організації та проведення діяльності з організації та проведення азартних ігор у незаконних гральних закладах за адресами, які встановлено в ході проведення досудового розслідування;
-показами свідка ОСОБА_10 ;
-протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками ОСОБА_10 ;
-матеріалами отриманими в ході проведення заходів забезпечення кримінального провадження тимчасових доступів до речей і документів у ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» щодо мережевого трафіку за адресами розташування незаконних гральних закладів, які встановлено в ході проведення досудового розслідування;
-матеріалами НСРД, за результатами проведення спостереження за місцем;
-матеріалами НСРД, за результатами проведення контролю за вчиненням злочину;
-протоколами обшуків у приміщенні незаконних гральних закладів, за результатами яких вилучено речі та документи, що становлять доказове значення у кримінальному провадженні;
-висновком експерта за результатами проведення експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого та корисливого злочину у сфері діяльності незаконних азартних ігор без відповідної ліцензії.
Разом з тим, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «… Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
Апеляційний суд приймає до уваги той факт, що 04.03.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.2 ст. 203-2 КК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 був повідомленим про розгляд клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, однак до суду не заявлявся. За таких обставин, ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.03.2025, 31.03.2025 та 03.04.2025 року було застосовано привід відносно ОСОБА_7 (а.с. 139-140, 144-145, 178-185).
Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 протягом тривалого часу перебував у розшуку в цьому кримінальному провадженні та був затриманий 25.06.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2025 року ( а.с. 186- 189).
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п.3) ч.1 ст.177 КПК України, а саме впливу підозрюваним ОСОБА_7 на свідків, експертів у кримінальному провадженні, з метою змінити їх первинні показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки матеріали додані до клопотання детектива містять анкетні дані зазначених осіб.
Ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 добре знає інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та за матеріалами досудового розслідування координував з ними свої дії в тому числі після повідомлення йому про підозру.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави є непереконливими.
Більш того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею було враховано, що відповідно до ч.8 ст.194 КПК України, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги відомості, передбачені ст.178 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше не судимий, однак зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж застава на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим детективом ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги щодо зменшення визначеного ОСОБА_7 розміру застави, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу, метою якого є запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та є засобом запобігання перешкоджанню підозрюваним/обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.
Частинами 1, 2 статті 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4ст. 182 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст.183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому в абзаці 2 ч.5 ст.182 КПК України зазначено, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд, при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого повинен враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а також його професійне становище. Судом, враховуючи винятковий характер справи, виправдано корегування суми для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникати правосуддя і знехтувати заходами безпеки.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого та корисливого злочину у сфері діяльності незаконних азартних ігор без відповідної ліцензії, обставин інкримінованого йому злочину, а саме того факту, що останній підозрюється у проведенні азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону та організації функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, вчиненому за попередньою змовою группою осіб, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, приймаючи до уваги неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , визначив заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах п. 3 ч.5 ст.183 КПК України, яка буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні детектива ризикам.
Апеляційний суд зазначає, що сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.
Колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв'язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу не визначається, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_6 про наявність підстав для зменшення розміру застави підозрюваному ОСОБА_7 , є необґрунтованими, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2025 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №72024161010000004 від 01.07.2024 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 203-2КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4