Справа № 766/4396/25
н/п 2/766/8554/25
за результатами розгляду клопотання
19.08.2025р. Херсонський міський суд Херсонської області
у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,
при секретарі Федоровій О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б.30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості,
У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває вищевказана цивільна справа.
Від відповідача ОСОБА_1 19.06.2025 року до суду надійшло клопотання про зупинення провадження, зазначає, що з 11 листопада 2024 року проходить військову службу у лавах Збройних Сил України на посаді оператора БПЛА у військовій частині НОМЕР_2 . До цього, з 24 серпня 2024 року, проходив базову загальновійськову підготовку у військовій частині НОМЕР_3 . У травні 2025 року йому було видано посвідчення учасника бойових дій. У зв'язку з проходженням військової служби не має можливості особисто брати участь у судових засіданнях, подавати процесуальні документи та реалізовувати своє право на захист. Відповідно до ст. 41 та ст. 228 ЦПК України просить: зупинити провадження у справі № 766/4396/25 до завершення його проходження військової служби або до усунення обставин, що перешкоджають його участі в судовому процесі. До клопотання додає копію військового квитка та копію посвідчення УБД.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, в змісті позовних вимог просила розгляд справи провести у її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Дослідивши доводи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд приходить наступного висновку.
Дійсно, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Конструкція п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена ст. 3 Закону № 1934-XII, відповідно до якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідачем до поданого клопотання будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не надано.
За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Беручи до уваги викладене, зважаючи на предмет спору та необґрунтованість заявленого клопотання, суд приходить висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 251, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 766/4396/25 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяІ. Ю. Зуб