08.08.2025 Справа №607/14572/25 Провадження №2/607/4325/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяна Володимирівна, про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяна Володимирівна, просить визнати за нею право власності на 2/6 ідеальних частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов мотивовано тим, що вона не може оформити право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі у зв'язку із тим, що будинок належав на праві власності колгоспному двору, в якому частки членів двору не визначені.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.07.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні представник позивачки позов підтримала.
Від відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 надійшли заяви у яких вони не заперечили проти задоволення позовних вимог, просили розглядати справу у їх відсутності.
Від приватного нотаріуса Кравець Тетяни Володимирівни надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
У відповідності до частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лозова Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2024 року.
Також, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лозова Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть сери НОМЕР_2 від 20 листопада 2020 року.
Приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. 26 травня 2025 року заведено спадкові справу № 37/2025 та № 38/2025 після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Спадкодавці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15 лютого 1971 року.
Відповідно до довідки, виданої Лозівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 18.11.2024 за № 297, згідно даних книги станом на 15 квітня 1991 року по АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7.; дружина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8, дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3; зять - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4., внучка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5., внучка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6.
Згідно інформаційної довідки виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 27 лютого 2025 року за № 218 станом на 01.01.2013 житловий будинок з прибудовою і підвалом літера «А» загальною площею 133, 8 кв. метрів, житловою площею 71,7 кв. метр, з надвірними будівлями і спорудами 1987 року побудови по АДРЕСА_1 , зареєстровані за головою колгоспного двору ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 28 квітня 1989 року на підставі рішення Виконкому № 107 від 25 квітня 1989 року та записано 28.04.1989 в реєстрову книгу № 1 за реєстром № 13.
Постановами Приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. від 26 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
Під час винесення вказаних постанов, нотаріусом встановлено, що згідно довідки, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського ради Тернопільської області від 05 грудня 2024 року № 310 на день смерті спадкодавця разом з нею постійно проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_7 та його дочка ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, згідно довідки, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області 5 грудня 2024 року № 309 на день смерті спадкодавця разом з ним постійно проживали та були зареєстровані його дочка ОСОБА_2 , яка вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_7 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши докази, суд доходить такого висновку.
Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
Згідно із пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до статтей 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Судом установлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало колгоспному двору, головою та членом якого станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7.; дружина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8, дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3; зять - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4., внучка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5., внучка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6
Таким чином, кожному з них належало по 1/6 частині вказаного будинковолодіння.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли до 2004 року, правовідносини щодо спадкування після їх смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За нормами статті 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно із статтями 548-549 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до статті 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Враховуючи те, що померлі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за життя заповіту не складали, їм, як членам колгоспного двору належала частка у майні колгоспного двору по 1/6 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 , позивачка, як донька, є спадкоємцем першої черги, прийняла спадщину, оскільки на момент смерті проживала із батьками, тому ОСОБА_2 успадкувала 2/6 частині вказаного будинковолодіння після смерті своїх батьків.
Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивачка не може реалізувати своїх спадкових прав в нотаріальній конторі, а тому її право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на 2/6 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд враховує, що відповідачами визнано позов і таке визнання не суперечить закону та не порушує законні права та інтереси інших осіб.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 131,2 квадратних метри в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , Тел. НОМЕР_5 .
Відповідачі:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , Тел. НОМЕР_5 .
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , Тел. НОМЕР_8 .
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 Тел. НОМЕР_10 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяна Володимирівна, адреса місця знаходження: м. Тернопіль, провулок Тарнавського, 2, прим. 251, 46001, тел.: НОМЕР_11 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк