26.08.2025 Справа №607/20994/24 Провадження №1-кп/607/536/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №12024211060000194 від 12.06.2024, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із вищою освітою, не одруженого, не працюючого, який має на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на стадії судового розгляду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024211060000194 від 12.06.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
26.08.2025 під час судового розгляду даного кримінального провадження прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. Клопотання мотивовано наявністю, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків у вказаному кримінальному провадженні, які щодо ОСОБА_4 були встановлені судом при зміні застосованого відносно нього запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а саме ризиків: переховування від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. На думку прокурора, тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, характеризуючих даних про його особу, а саме те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, в сукупності вказують на наявність на даний час вказаних ризиків у цьому кримінальному провадженні. Зазначені обставини, на переконання прокурора, свідчать про те, що подальше тримання ОСОБА_4 під вартою є виправдане та жоден із менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченими пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора та просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 також заперечила щодо продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою, посилаючись на міцність соціальних зв'язків останнього в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього на утриманні малолітньої дитини, а також необхідність відвідування ним територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою вступу на військову службу. Просила застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Заслухавши доводи прокурора та заперечення сторони захисту, надавши оцінку доводам сторони обвинувачення, викладеним у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12024211060000194, дані про яке 12.06.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.07.2024 у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.
07.10.2024 заставодавцем ОСОБА_6 внесено визначену ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.07.2024 за ОСОБА_4 заставу, у зв'язку з чим останнього 07.10.2024 було звільнено з-під варти. Таким чином, з 07.10.2024 щодо ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні почав діяти запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.05.2025 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про зміну щодо нього запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, на виконання якої 30.06.2025 о 13 год. 30 хв. обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.07.2025 змінено застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід із застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 13 год. 30 хв. 28.08.2025, без визначення розміру застави, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких послався прокурор у клопотанні, суд доходить висновку, що на даний час існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Такий висновок ґрунтується на тому, що обвинувачений ОСОБА_4 під час судового провадження у даному кримінальному провадженні допустив 9 неявок в судові засідання, отже переховувався від суду, у зв'язку з чим двічі перебував у розшуку, а також те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може умисно переховуватись від суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності зазначеного прокурором у клопотанні ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Таким чином, в ході судового розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для продовження строку тримання під вартою. Тобто прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені раніше судом ризики у цьому кримінальному провадженні на даний час не перестали існувати.
За наведеного, метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 є запобігання можливим спробам останнього переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При цьому суд враховує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, однак, без продовження саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на даний час неможливо забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти доведеним прокурором в судовому засіданні ризикам, передбачених пунктами 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, на даний час наявні достатні підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, а відтак і наявність підстав для зміни застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Крім цього, суд оцінює й тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому та суворість можливого покарання, а також визнає за реальну небезпеку можливість ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора, а відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, зокрема у вигляді домашнього арешту, на застосуванні якого у судовому засіданні наполягали обвинувачений та його захисник, з урахуванням наведених обставин, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Надаючи оцінку наведеним у судовому засіданні захисником доводам про достатність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає їх такими, що не спростовують існування доведених у судовому засіданні стороною обвинувачення обставин та ризиків.
Крім того, судом взято до уваги посилання сторони захисту на наявність на утриманні в обвинуваченого малолітньої дитини, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, суду не надано.
Також судом враховується, що вирішуючи питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У зв'язку з цим, суд враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень у сфері обігу психотропних речовин, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Отже, враховуючи, що строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 спливає 28.08.2025, втім закінчити розгляд кримінального провадження №12024211060000194 від 12.06.2024 до вказаного строку є неможливим з об'єктивних причин, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, враховуючи тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , суворість передбаченого покарання, у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у зв'язку з наявністю обставини, передбаченої п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави у даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих йому злочинів в сукупності з обсягом встановлених у цьому випадку ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.
За таких обставин, клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити.
ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 24.10.2025, без визначення розміру застави, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити начальнику ДУ "Чортківська УВП (№26)".
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1