Єдиний унікальний номер 599/305/25
Номер провадження 2/599/142/2025
"27" серпня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В.Г. за участю секретаря судового засідання Грицай О. П., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скакун Марії Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Скакун Марію Миколаївну звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року по справі №599/1102/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумів розмірі 1200 грн.(одна тисяча двісті гривень) щомісячно, починаючи з 29.05.2020 року. Начальником Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 09.09.2022 року винесено постанову про повернення виконавчого документа №599/1102/20 стягувачу на підставі його заяви від 08.09.2022 року про відсутність заборгованості. В подальшому, після 09 вересня 2022 року відповідачка повністю припинила брати будь-яку участь у матеріальному забезпеченні свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Жодних грошових коштів на утримання дитини відповідачка не надає, добровільно не перераховує аліменти, зокрема не забезпечує дитину харчуванням, одягом, взуттям, необхідними речами для навчання та розвитку, не бере участі в оплаті медичної допомоги, освітніх послуг, гуртків, зацікавленості у житті та потребах сина не виявляє, не телефонує, не цікавиться його станом здоров'я, навчанням чи іншими важливими аспектами життя. При цьому Позивач ніколи не перешкоджав відповідачу бачитись з сином. Витрати на утримання дитини несе виключно позивач. З часу винесення попереднього рішення про стягнення аліментів та виконавчого листа минуло понад 4 роки. На даний час сину ОСОБА_1 , 14 років, відповідно збільшились його потреби та витрати на нього. Зазначає, що відповідач працездатна, отримує дохід. Крім цього, у власності відповідачки знаходиться двокімнатна квартира у смт.Підволочиськ та будинок у селі Качанівка, Підволочиського району. Відомо, що відповідачка перетинала кордон України та має там джерело доходу. У зв'язку з тим, що син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває повністю на утриманні батька та проживає разом з ним та визначений рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року по справі №599/1102/20 розмір аліментів у сумі 1200 грн. не є достатнім для утримання спільного сина, просить збільшити розмір аліментів з ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі, а саме 5000,00 грн (п'ять тисяч) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача в суді позовні вимоги підтримала, враховуючи те, що позивач не працює та не отримує будь - яких соціальних виплат, просить суд задоволити позов.
Ухвалою судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2025 року в цивільній справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження, із викликом сторін у судове засідання 21 березня 2025 року, яке відкладено в'язку неявкою відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, що згідно ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
31 березня 2025 року відповідач подала через представника - адвоката Гнідого І. П. відзив на позов, в якому позивачка повністю заперечила вказані в позовній заяві обставини і пояснила, що систематично зустрічається із сином, часто купує продукти харчування, одяг, оплачує його навчання в секції по водному спорту. Вказала що у лютому вони із сином проживали однією сім'єю, їздили відпочивати разом із колишнім чоловіком та сином у Італію, тому стверджувати що відповідачка повністю припинила брати будь яку участь у матеріальному забезпеченні свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 немає жодних підстав. Просить позов задовольнити частково та згідна сплачувати аліменти у сумі 2500 грн щомісячно. 01 квітня 2025 року долучено докази оплати навчання сина.
09 квітня 2025 року надійшла відповідь на відзив у якому представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначила, що твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є надуманими та багатослівними, жодним чином не підтверджені, тому просить відмовити в задоволенні позову. Крім цього, долучила докази: документ, що підтверджує участь у спортивних гуртках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; нагороди; скриншоти оплати батьком ОСОБА_1 за спортивний гурток з грудня 2024 року по квітень 2025 року.
Ухвалою від 15 квітня 2025 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601 м.Київ вул.Володимирська,26) наступну інформацію з обмеженим доступом, та подати її на наступне судове засідання, а саме: громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 та зазначити останню дату (в'їзду, виїзду) перетину державного кордону України вказаними особами у період з 24 лютого 2022 року по теперішній час.
Судом 22 квітня 2025 року на виконання ухвали отримано повідомлення Державної прикордонної служби України від 15 квітня 2025 року (а.с. 49, 53), громадянин України ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 виїхав за межі України 12 травня 2022 року, громадянка України ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , виїхала за межі України разом із неповнолітнім сином ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 11 вересня 2022 року та з 26 жовтня 2023 року постійно проживає за межами України. Так як громадяни України - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 та їх неповнолітня дитина, проживають за межами України, судом постановлено ухвалу про направлення до Верховного Суду для визначення підсудності цивільну справу №599/305/25.
Верховний Суд 29 травня 2025 року в складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. розглянув питання щодо визначення підсудності справи, та оскільки немає жодних доказів того, що, перетнувши державний кордон України, позивач і відповідачка постійно проживають за межами України, а лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 15 квітня 2025 року № 19/32395-25-вих підтверджує лише дати та час виїздів і в'їздів сторін спору за межі / на територію України, а також пункти перетину ними кордону України. Тобто такий лист не є доказом їхнього проживання за кордоном. Довідок про перебування сторін спору як громадян України на консульському обліку у закордонній дипломатичній установі України на території іншої країни немає. Оскільки відсутні докази, які би підтверджували зареєстроване місце проживання сторін спору за межами України та їхнє перебування там на консульському обліку як громадян України (див., зокрема, підпункт 4 пункту 2, пункт 16 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 року № 85), тому відмовлено у визначенні підсудності справи.
Дослідивши та оцінивши зібрані докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 березня 2012 року в цивільній справі 2/1912/110/12 розірвано.
Від даного шлюбу у подружжя народився ІНФОРМАЦІЯ_4 син ОСОБА_1 , свідоцтво серія НОМЕР_3 .
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року по справі № 599/1102/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_2 , в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. (одна тисяча двісті гривень) щомісячно, починаючи з 29.05.2020 року.
Начальником Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 09 вересня 2022 року винесено постанову про повернення виконавчого документа №599/1102/20 стягувачу на підставі його заяви від 08.09.2022 року про відсутність заборгованості.
Представником позивача 30 червня 2025 року долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості по ВП №77784403 зі сплати аліментів сформований державним виконавцем Федорів А.А. Збаразького ВДВС у Тернопільському районі Тернопільській області ЗМУМЮ відносно боржника - ОСОБА_2 станом на 19 червня 2025 року, розмір якої становить 49696,50 грн (сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень п'ятдесят копійок).
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Частина 1 статті 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Одним із завдань Сімейного кодексу України (далі - СК України), зокрема, ст. 1 є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
У відповідності до ст. ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Стаття 3 Конвенції про права дитини, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
В силу ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч.ч.1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками свого обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. При цьому обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено в ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ізЗакону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум у 2025 році складав: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2025 року - 2563гривень, а дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня -3196 гривень.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» - прожитковий мінімум на дитину відповідного віку з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів до часу подання позову до суду і на даний час суттєво зріс.
Таким чином, підвищення гарантованого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку судом розглядається як інший випадок, передбачений законом, який вказує на зміну майнового стану дитини (зростання потреб і відповідне погіршення майнового стану у зв'язку з фактичним зменшенням питомої ваги аліментів у забезпеченні дитини).
Ухвалюючи рішення у даній справі з урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дітей, суд доходить до висновку про наявність підстав для збільшення розміру стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року у справі № 599/1102/20 та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з відповідача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 280-283, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
задоволити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Збільшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , стягнувши на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1211.20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 01 вересня 2025 року.
Суддя Зборівського
районного суду Чорна В.Г.