про продовження строків тримання під вартою
та призначення справи до судового розгляду
29 серпня 2025 рокуСправа № 495/6487/25
Номер провадження 1-кп/495/816/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024164220000008 від 16.01.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. киренськ, іркутської області, рф, громадянина України, з неповною вищою освітою, раніше не судимого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді патрульного (за рахунок посади інспектора прикордонної служби з категорії (фахівця радіотехнічного поста)) відділення технічних засобів охорони державного кордону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «старший солдат»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області судді ОСОБА_1 від 25.09.2025 перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом, відомості про, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024164220000008 від 16.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
27.08.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Із вказаного клопотання вбачається, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні N?42024164220000008 від 16.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 N? 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 N? 2102-IХ із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.
В останній раз, відповідно до Закону України «Про затвердження У казу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» N? 4524-IX від 15.07.2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан на всій території України.
28.03.2023 громадянина ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 та 28.03.2023 направлено для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ДІСУ).
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 28.03.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ДПСУ), останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов?язку - проходження військової служби.
У подальшому, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.11.2023 N? 686-ОC, старшого солдата ОСОБА_4 , який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ, зараховано у списки особового складу НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ та на всі види забезпечення.
Далі, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.12.2023 N? 698-ОС, старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду патрульного (за рахунок посади інспектора прикордонної служби 3 категорії (фахівця радіотехнічного поста)) відділення технічних засобів охорони державного кордону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ та відповідно до начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ від 08.12.2023 N? 719-ОС визначено таким, що з 07.12.2023 приступив до виконання службових обов?язків за посадою.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов?язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов?язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно із вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов?язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов?язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із служових та особистих питань військовослужовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов?язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов?язані завжди пам?ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Солдат зобов?язаний бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Проте, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.12.2023 N? 450-ВВ, старшому солдату ОСОБА_4 надано частину щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 15 календарних днів та 01 календарний день для проїзду до місця проведення відпустки (м. Первомайськ, Миколаївської області) та назад, з 14.12.2023 по 29.12.2023 (включно).
30.12.2023 о 08 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від обов?язків військової служби в умовах воєнного стану без поважних причин не з?явився вчасно на службу з щорічної відпустки до місця дислокації відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого у АДРЕСА_2 , протиправно перебуваючи поза місцем служби, проводячи час вільно, на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби.
Надалі, 10.07.2025 співробітниками Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, встановлено та о 12 год. 40 хв. 10.07.2025 у порядку ст.ст. 208, 615 КПК України затримано ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 20, чим припинено вчинення триваючого злочину.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років, та відповідно до ч. 5 ст.12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких злочинів.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
11.07.2025 слідчим суддею Пересипського районного суду м. Одеси відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 08.09.2025 включно.
22.08.2025 досудове розслідування вказаного кримінального провадження завершено направленням обвинувального акту до суду.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, а саме нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років.
За таких обставин, наразі виникла необхідність у продовженні строку дії зазначеного вище запобіжного заходу.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п?ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує особі за інкримінований злочин, а також наявність ризиків, які не припинили існувати:
1) п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від прокуратури та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років, та відповідно до ч. 4 ст.12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжкого злочину. У зв?язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від явки, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або в обхід офіційно встановлених пунктів пропуску виїхати до іншої країни.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, обвинувачений ОСОБА_4 не з?явився вчасно до місця розташування військової частини з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_4 матиме можливість вчинити повторне нез?явлення до військової частини та перетнути державний кордон з іншою державою.
У зв?язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього, а тому, існує ризик переховування ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
2) п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 може штучно затягувати проведення судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування та судового розгляду, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини обвинуваченого тощо.
3) п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України.
Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК. України (тримання під вартою).
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачувану у скоєні злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також приймаючи до уваги те, що слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що потребує більшої суворості в оцінці порушень цінності суспільства.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила задовольнити на підставі викладеного та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений та свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 відповідно до ухвали Пересипського районного суду міста Одеси від 11.07.2025 закінчується 08.09.2025.
Також у судовому засіданні встановлено, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором при обранні вказаного запобіжного заходу.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання суду запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб.
Враховуючи обставини справи, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 60 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, що буде пропорційним щодо обвинуваченого, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
26.08.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя ОСОБА_1 / призначено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024164220000008 від 16.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважала, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України відповідає вимогам КПК України, просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, викликати до суду обвинуваченого.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, суд прийшов до висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.
Угод про визнання винуватості в порядку статей 468 - 475 КПК України до суду не надійшло. Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. При його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області.
Проти відкритого судового розгляду учасники підготовчого провадження не заперечили; визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово. Клопотання про складення досудової доповіді не надходило.
У судове засідання необхідно здійснити виклик для допиту обвинуваченого.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 315, 314-316КПК України, суд,
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів, який діє до 27 жовтня 2025 року включно з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №495/6487/25 згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2025.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
п. 1 прибувати до органу досудового розслідування, прокурора, судді, суду за першою вимогою;
п. 2 не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;
п. 3 повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи;
п. 4 утримуватися від спілкування зі свідками, а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні від 16.01.2025 за № 42024164220000008 (крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, судді, суду);
п. 5 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, останній зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 23 год. 59 хв. 27.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024164220000008.
Призначити судовий розгляд в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено за № 42024164220000008 від 16.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на 14 год. 30 хв. 05.09.2025.
Розгляд кримінального провадження проводити одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала в частині вирішення запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складений та проголошений 01.09.2025 о 14:00.
Суддя ОСОБА_7