Справа № 505/3495/14-ц
Провадження № 2/493/86/25
25 серпня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Мясківської І.М.
за участю секретаря Пінул І.Б.,
представника заявника - Подільської районної
державної лікарні ветеринарної медицини адвоката Бойко О.О.
представника позивача - адвоката Хижняк А.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта в порядку спрощеного судового провадження заяву Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області, представництва Фонду державного майна України в м. Котовську, ТОВ «Янтарь-ЛТД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення об'єкту нерухомості у зв'язку з нововиявленими обставинами,
29.09.2017 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами.
На підставі ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2017 року зазначена справа була направлена до Балтського районного суду Одеської області та надійшла до канцелярії суду 30.11.2017 року.
В процесі розгляду справи, відповідно до ухвали суду від 17.05.2018 року, на підставі свідоцтва про шлюб прізвище позивачки було уточнено та змінено з ОСОБА_1 на « ОСОБА_2 ».
30 липня 2018 року заяву Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд справи за нововиявленими обставинами Балтським районним судом Одеської області було задоволено в повному обсязі та ухвалено відповідне рішення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) 29 серпня 2018 року подала апеляційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року, яка відповідно до постанови Одеського апеляційнго суду від 28.12.2023 року була відхилена, рішення залишили без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) 29.01.2024 року подала касаційну скаргу.
Верховний Суд своєю постановою від 24 липня 2024 року касаційну скаргу задовольнив частково, рішення Балтського районного суду від 30 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначив, що наведені представником Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини обставини не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що у травні 2015 року при подачі уточненої заяви ОСОБА_1 наддала до суду першої інстанції копію Генерального плану (схеми) присадибної ділянки АДРЕСА_1 , виготовленого 27 листопада 1996 року, в якому наявна інформація про обєкт нерухомості під літ. «Т» (склад). Вказана копія долучена до матеріалів справи (том 1, а.с. 157).
Зі змісту мотивувальної частини рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року судом першої інстанції під час розгляду справи була надана оцінка указанному доказу.
Заслухавши позицію учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 29.09.2017 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_2 , від 29 листопада 1995 року, укладеного між Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД»; скасовано реєстрацію від 03.08.1998 року об'єкту нерухомості адміністративного приміщення, розташованого в АДРЕСА_2 , за ТОВ «Янтарь-ЛТД»; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Котовської міської ради народних депутатів від 28.11.1996 року № 469 «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам міста»; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 05.03.1996 року на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 181,9 кв.м. по АДРЕСА_3 , яке було видане на ТОВ «Янтарь-ЛТД»; витребувано із чужого незаконного володіння від Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини (яка не являлась власником, суб'єктом управління або балансоутримувачем витребуваного майна) нежиле приміщення - двоповерхову адміністративну будівлю площею 181,9 кв.м, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ; зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини нежитлового приміщення, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ) та передано його ОСОБА_1 (далі по тексту рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц)
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.02.2016 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, а ухвалою від 06 липня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилив касаційну скаргу Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини та залишив без задоволення заяву Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про приєднання до касаційної скарги.
29.09.2017 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами.
На обґрунтування вимог заявник зазначив, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини мала звільнити нежитлове приміщення, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ) та передати його ОСОБА_1 .
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.02.2016 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, а ухвалою від 06 липня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилив касаційну скаргу Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини та залишив без задоволення заяву Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про приєднання до касаційної скарги.
29.08.2017 року під час ознайомлення представника Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини адвоката Кузьонного О.І. з матеріалами справи № 505/3495/14-ц (т.2 а.с. 202) було встановлено, що в ході судового розгляду судом не були досліджені інвентаризаційні справи на об'єкти нерухомого майна № 2 по пров. Вокзальний та АДРЕСА_1 , хоча архівні документи зазначених інвентаризаційних справ мали досить вагоме значення задля об'єктивного вирішення справи по суті та прийняття законного рішення.
Саме ознайомленням з матеріалами зазначених інвентаризаційних справ 29.08.2017 року встановлено наявність нововиявлених обставин, а саме, що позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не купувала та не могла придбати 10 грудня 1996 року об'єкт нерухомості у вигляді складу (або двоповерхової адміністративної будівлі), який було зазначено на Генеральному плані під літ. «Т», по АДРЕСА_5 , оскільки станом на 27 листопада 1996 року, тобто за 13 днів до укладання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_2 , на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_1 », виготовленому 27 листопада 1996 року, об'єкту нерухомості під літ. «Т» не зазначено взагалі, (аркуш № 21 інвентаризаційної справи № 7184, що є доказом нововиявленої обставини).
В той же час, на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_1 », виготовленому 10 листопада 1992 року, та «погашеному» саме 27 листопада 1996 року, наявний об'єкт нерухомості - спірний склад під літ. «Т», розміром 6,4 х 18,7 м. (аркуш № 2 інвентаризаційної справи № 7184, що є доказом нововиявленої обставини).
Таким чином, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції дійшли хибного висновку, що позивачка ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 10 грудня 1996 року придбала за договором купівлі-продажу об'єкт нерухомості у вигляді продуктового (тарного) складу, який тільки до 27 листопада 1996 року був зазначений на Генеральному плані під літ. «Т», по АДРЕСА_4 .
Оскільки суди не дослідили обставини, які існували на час розгляду справи, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, вони (обставини) входять до предмета доказування у справі, тому заявник просив суд переглянути рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року по цивільній справі № 505/3495/14-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасувати це рішення і прийняти нове судове рішення, яким в позові ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області, представництва Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД» відмовити повністю, стягнути з позивачки судові витрати.
Відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 1242 від 28 грудня 2017 року та наказу Подільської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 14 від 13 лютого 2018 року Котовська района державна лікарня ветиринарної медицини була переіменована на Подільську району державну лікарню ветеринарної медицини, представник якої, адвокат Бойко О.О. в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити.
Представник виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області до судового засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами отримання судових повісток, тому справа розглянута у його відсутності.
Представництво Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД» як юридичні особи ліквідовані.
У відзиві на заяву про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами ОСОБА_2 (Понепалюк Т.С.) зазначила, що матеріали інвентаризаційної справи № 7462 по АДРЕСА_3 та інвентаризаційної справи № 7184 по вул. 50-років Жовтня- 82 в м. Котовськ оглядалися Котовським міськрайонним судом в судовому засіданні 22.07.2015 року.
Фактично у своїй заві заявник переоцінює докази, які досліджувалися під час розгляду справи, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами згідно п. 1 ч. 4 ст. 423 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 Постанови № 4 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставини справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Таким чином, обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки на момент розгляду справи № 505/3495/14-ц у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції про наявність цих обставин було відомо всім сторонам, які приймали участь у справі, а також ці обставин були відомі суду, судом досліджені та оглянуті.
Представник позивачки ОСОБА_4 адвокат Хижняк А.В. в судовому засіданні заяву не визнала, відзив на заяву підтримала пояснивши, що частина доказів, а саме інвентарізаційної справи, перебувала в матеріалахцивільної справи і ні що не заважало представнику Котовської (Подільської) районної державної лікарні вереринарної медицини ознайомитися з ними, а матеріали інвентарізаційної справи були досліджені в судовому засіданні. На наведені обставини звернув увагу Верховний Суд своєю постановою від 24 липня 2024 року, у зв'язку з чим обстанини, на які посилається представник заявника, не можуть вважатися нововиявленими.
Вирішуючи спірне питання суд виходить з того, що за правилами ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Вказане положення ЦПК України узгоджується з п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», згідно якого нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відповдно до ст. 89 ЦПК України суд при вирішенні справи керується внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів, а не на заздалегідь встановленій силі жодного з доказів.
За умовами ст. ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій та стасус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, де кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Рішення Верховного Суду, що містять висновки щодо застосування норм права, є обов'язковими для застосування іншими судами при застосуванні цих норм, але незважаючи на обов'язковість, закон не встановлює безумовного обов'язку судів слідувати правовим позиціям Верховного Суду у кожному випадку (ст. 36 Закону України «Про судоустрій та стасус суддів»).
Суди враховують позиції Верховного Суду, однак мають право відступати від них у певних випадках, якщо це виправдано обставинами справи.
Підставою скасування судового рішення є та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_2 від 10 грудня 1996 року між Представництвом ФДМ України в м.Котовську та підприємцем ОСОБА_1 (Агєєвою) спірний об'єкт нерухомості (склад під літ. «Т») не входив до предмету договору. І даний факт підтверджений матеріалами інвентаризаційної справи №7184 присадибної ділянки №82 з будівлями по АДРЕСА_6 . (надалі по тексту інвентаризаційна справа № 7184).
Сама інвентаризаційна справа № 7184 не попала в поле зору представників Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини та не була досліджена в судовому засіданні.
В т. 1 а.с. 116 міститься ухвала Котовського місьрайонного суду Одеської області від 20.04.2015 року про витребування з Комунального підприємства «ІНВЕНТАРІЗАТОР» інвентарізаційної справи на об'єкт нерухомості: нежитлову будівлю, загальною площею 181,9 кв.м., зазначеною на плані літерою «Т», розташованою за адресою: АДРЕСА_3 . На аркуші № 122 цього ж тома міститься лист КП «ІНВЕНТАРІЗАТОР» № 162 від 14.05.2015 року про те, що відповідно до ухвали Котовського міськрайонного суду від 19.0302015 року (справа № 505/1113/15-к) суд надав слідчим СВ Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області право на вилучення інвентаризаційної справи на нерухоме майно по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
На вимогу позивачки ОСОБА_3 (Понепалюк), Котовський міськрайонний суд Одеської області своєю ухвалою від 15.06.2015 року витребував із Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області інвентаризаційну справу № 7184.
Яким чином інвентаризаційна справа № 7184 надійшла до суду та чи ознайомлені були сторони з нею з матеріалів справи не вбачається. При цьому на сторінці № 228 цього ж тому знаходиться лист слідчого СВ Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області № 9424 від 16.07.2015 року в якому слідчий просить суд надати йому інвентаризаційну справу № 7184. Коли, як і хто повернув інвентаризаційну справу № 7184 з суда до слідчих органів, матеріали справи не містять, як і не містять інформації коли і яким чином інвентаризаційна справа № 7184 з'явилася у суда, який 22.07.2015 року її оглянув і ухвалив судове рішення.
Саме з вищенаведеного суд робить висновик, що інвентаризаційна справа № 7184 в поле зору Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в процесі розгляду справи, не попала і судом в якості доказу не досліджувалася.
Суд, перепровіривши журнал судового засідання Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року (т. 1 а.с. 234-235 ) встановив, що в позиції часу з 15.45.01. по 15.47.20. знаходиться запис «оглянула матеріали з міліції», тобто огляд матеріалів зайняв 2 хвилини 30 секунд.
Ретельно перепровіривши запис судового засіданні Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року встановлено, що на DVD диску запису судового засіданні під № 15.32.42. за період часу з 11.43. по 13.12. досліджувалися докази, як було зазначено «з міліції».
Матеріали інвентаризаційної справи № 7184 мають два томи в яких знаходяться, в загальній кількості, 335 аркушів, які фізично не можна дослідити протягом 2 хвилини 30 секунд, що на думку суду підтверджує той факт що матеріали інвентаризаційної справи № 7184 в судовому засіданні Котовського міськрайонного суду Одеської області фактично не досліджувалися.
Вказана обставина є істотною для справи, вона не була встановлена судом та не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи, оскільки відомості про це містяться в матеріалах інвентаризаційної справи №7184 на Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки №82 з будівлями по вул.. 50 років Жовтня, як вбачається з матеріалів цивільної справи №505/3495/14-ц вона не містить відомостей про ознайомлення представника Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини з цими матеріалами, вони не є загальнодоступними, а з технічного запису судового засідання не вбачається, що саме ці матеріали досліджувалися в судовому засіданні.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 26.03.2015 року інвентарізаційна права № 7184 була вилучена у КП «Інвентаризатор» (т. 1 а.с. № 122), але при цьому, по спливу двох місяців, ОСОБА_1 (Агєєва) 25.05.2015 року надає суду копії технічних документів (т.1 а.с. 157) які не титуловані, не завірені належним чином установою у володінні якої вони перебували, даних про те у який спосіб були отримані копії технічних документів матеріали справи не містять, як і не містять доказу того що вони були отримані саме представником Котовської районної державної лікарня ветеринарної медицини. (т. 1 а.с. 161).
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15 суд зазначив, що інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.
Схожий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15.
Крім того Рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04, п.п. 33-34) суд звернув увагу на, те що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов?язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. («Нікітін проти Р.» (Nikitin v. R.), заява № 50178/99, п. 57; «Савінський проти України» (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02, п. 23).
Рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04, п.п. 33-34). Суд повторює, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], заява № 28342/95, п. 61-62). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов?язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52).
Рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04, п.п. 42-43). Суд зробив висновок, що перегляд і скасування рішення суду, яке набрало законної сили і підлягало виконанню, повинно ґрунтуватися на «особливих і непереборних обставинах», а, у протилежному випадку, це суперечитиме принципу юридичної визначеності, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. У справах «Правєдная проти Р.» (Pravednaya v. R., заява № 69529/01, п.п. 28, 32-34), «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine, заява № 6725/03, п.п. 33-35) та «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04) Суд звернув увагу на те, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Рішення ЄСПЛ у справі «Мітсопулос проти України» (заява № 62006/09, п.п. 21-22) Суд, серед іншого, звернув увагу на те, що відповідно до п. 80 Регламенту Суду: сторона може, у разі виявлення факту, який за своєю природою міг би мати вирішальний вплив і який на момент ухвалення рішення був невідомий Суду та не міг обґрунтовано бути відомим цій стороні, звернутися до Суду із запитом про перегляд такого рішення. Суд зауважив, що для того, щоб запит про перегляд був прийнятий, всі умови, викладені у п. 80 Регламенту, повинні бути виконані (McGinley and Egan v. the United Kingdom (перегляд), № 21825/93 та 23414 /94, п 36; Bugajny and Others v. Poland (перегляд), № 22531/05, п. 26, Mindek v. Croatia (перегляд), № 6169/13, п. 17). За дуже конкретних обставин цієї справи виникає питання, по-перше, щодо того, чи оскаржений заявницею факт «був невідомий ЄСПЛ», коли було ухвалено рішення; друге питання стосується застосовності вимоги щодо прийнятності про те, що новий факт «не міг обґрунтовано бути відомим» заявниці; третя відповідна умова полягає у тому, що новий факт «за своєю природою міг мати вирішальний вплив» (поряд із тим, що юридична визначеність має переважати, якщо залишаються сумніви щодо того, чи новий факт дійсно мав вирішальний вплив на первинне рішення суду).
З огляду на викладене, обставини на які посилається заявник, суд визнає ново виявленими, оскільки матеріали інвентаризаційної справи № 7184 не могли бути доступні заявниові, їх фактичне дослідження в судовому засіданні Котовським міськрайонним судом Одеської області 22.07.2015 року могло би призвести до іншого результату судового розгляду, за своєю природою факт носить суттєвий характер та міг мати вирішальний вплив на первинне рішення суду.
Нововиявлена обставина спростовує факт придбання ОСОБА_4 складу під літ. «Т», що було покладено в основу оспорюваного судового рішення, та підтверджується наступними доказами.
Як вбачається з договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_2 від 10 грудня 1996 року, укладеного між Представництвом ФДМ України в м.Котовську та підприємцем ОСОБА_1 , предметом договору є приміщення продуктового складу (складу овочесховища, тарного складу) обладнання і другі основні фонди ТВО «Україна», яке знаходиться за адресою АДРЕСА_7 , в т.ч. під будівлями 916,4 м2. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви - приміщення продуктового складу (склад овочесховища, тарний склад, обладнання і другі основні фонди).
Згідно іншого договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна - майновий комплекс - (комплекс приміщень, туалет і огорожа Торгово-виробничого об'єднання «Україна» по АДРЕСА_2 від 10 грудня 1996 року, укладеного між Представництвом ФДМ України в м.Котовську та підприємцем ОСОБА_1 , остання придбала державне майно - майновий комплекс - (комплекс приміщень, туалет і огорожа, обладнання і другі основні фонди) ТВО «Україна», яке знаходиться за адресою АДРЕСА_8 .
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що на підставі договору позивачка ОСОБА_1 придбала спірну будівлю, позначену на схематичному плані літ. «Т», отже є власником цієї будівлі.
Однак, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 7184 на Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_1 , виготовленому 27.11.1996 року який погашено 10.01.2002 року, тобто чинному на день укладення зазначеного договору, склад літ. «Т» не зазначений.
Отже, вищезазначене свідчить про відсутність доказів придбання позивачкою ОСОБА_4 спірного складу, що є підставою для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.
При ухваленні нового рішення суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи сторін, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду, позивачка ОСОБА_4 зазначала про порушення її права власності на спірний склад, позначений літ. «Т», з боку відповідача - Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
В обґрунтування позову вона зазначала, що придбала вказаний склад на підставі договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_2 від 10 грудня 1996 року. В подальшому у 2002 році вона надала приміщення цього складу у безстрокове безоплатне користування Котовській районній державній лікарні ветеринарної медицини за умови його повернення за її вимогою. Однак відповідач відмовляється повернути їй спірне приміщення, посилаючись на його придбання згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2002.
Під час розгляду справи їй стало відомо, що 29.11.1995 року було укладено договір купівлі-продажу між ФДМУ в м.Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД», яким було продано це ж майно.
Вважає, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним згідно ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки саме вона на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» придбала цілісний майновий комплекс державного підприємства, в тому числі і спірний склад, отже він не міг бути відчуджений іншій особі.
Тому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_2 , від 29 листопада 1995 року, укладеного між Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД» (тобто перший договір, яким було продано вказане приміщення іншій особі); скасувати реєстрацію від 03.08.1998 року об'єкту нерухомості адміністративного приміщення, розташованого в АДРЕСА_2 , за ТОВ «Янтарь-ЛТД»; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Котовської міської ради народних депутатів від 28.11.1996 року № 469 «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам міста»; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 05.03.1996 року на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 181,9 кв.м. по АДРЕСА_3 , яке було видане на ТОВ «Янтарь-ЛТД»; витребувати із чужого незаконного володіння від Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини (яка не являлась власником, суб'єктом управління або балансоутримувачем витребуваного майна) нежиле приміщення - двоповерхову адміністративну будівлю площею 181,9 кв.м, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ) на її користь; зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини нежитлового приміщення, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ) та передати його їй.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача - Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини зазначав, що спірне приміщення належить лікарні на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.11.2002 року, укладеного між ОСОБА_5 (власником спірного приміщення) та Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, отже не належить позивачці.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст. 4 ЦПК України визначено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, законодавством гарантовано захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права кожної особи.
Ст. 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином зазначені норми передбачають захист порушених прав власника майна.
Позивачка посилалася на те, що вона набула право власності на спірний склад, позначений під літ. «Т», на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 10 грудня 1996 року.
Разом з тим в тексті договору не зазначено саме цей склад, крім того на момент укладення вказаного договору була дійсною технічна документація, виготовлена 27.11.1996 року.
Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 7184 на Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки № 82 з будівлями по АДРЕСА_6 , виготовленому 27.11.1996 року, який погашено 10.01.2002 року, тобто чинному на день укладення зазначеного договору, а також журналі зовнішніх обмірів споруд, розташованих в АДРЕСА_2 , виготовленому також 27.11.1996 року, який погашено 10.01.2002 року, склад літ. «Т» не зазначений.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про придбання позивачкою ОСОБА_4 зазначеного складу, не надано, жоден із наявних у матеріалах справи доказів не підтверджує придбання нею саме цього складу.
Згідно договору купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення бувшого комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_2 , укладеного між Представництвом фонду державного майна України та ТОВ «Янтарь-ЛТД», посвідченого державним нотаріусом Котовської міської державної нотаріальної контори Крисюк Л.В. 29.11.1995., зареєстрованого в реєстрі за №1-3236, ТОВ «Янтарь-ЛТД» придбало споруду бувшого комбінату громадського харчування (2 поверховий будинок), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на земельній ділянці 181,9 м2.
На підставі рішення зборів ТОВ «Янтарь-ЛТД» від 03.12.1996року та рішення виконкому Котовської міської ради № 419 від 11.08.1998 року вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_6 на двоповерховий адміністративний будинок загальною площею 181,9 кв. м по АДРЕСА_3 .
Згідно договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 05.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого за реєстром №2193, ОСОБА_5 продав, а Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини купила кам'яну адміністративну будівлю загальною площею 181,9 кв.м, зазначену в схематичному плані літ. «Т», яка знаходиться в АДРЕСА_3 на земельній ділянці 126 кв.м, належну ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право приватної власності, виданого виконавчим комітетом Котовської міської ради 12.08.1998 року на підставі рішення виконкому № 419 від 11.08.1998 року, зареєстрованого в Котовському БТІ №7533.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивачкою ОСОБА_4 не доведено, що вона є власником спірного складу.
Враховуючи, що підставою позову є захист порушеного права власності, а право власності позивачки на це майно не доведене, отже права позивачки не порушені і позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_3 на користь заявника - відповідача Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини судові витрати - сплачений судовий збір за подачу заяви в сумі 762,30 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 388, 391, 400 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 423, 429 ЦПК України, суд
Заяву Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року за нововиявленими обставинами задовольнити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області, представництва Фонду державного майна України в м.Котовську, ТОВ «Янтарь-ЛТД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення об'єкту нерухомості скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_7 до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області, представництва Фонду державного майна України в м.Котовську, ТОВ «Янтарь-ЛТД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення об'єкту нерухомості відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_9 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 26.02.2018 року органом 5136) на користь Подільської районної державної лікарні ветеринарної медицини (66300, Одеська область м.Подільськ вул..Соборна, 227, ЄДРПОУ 26388562) судові витрати в сумі 762,30 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 29.08.2025 року.