справа № 495/5837/14-ц
провадження № 6/492/7/25
про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа
27 серпня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «Еліт Фінанс») звернулося до суду із зазначеною заявою про видачу дублікату виконавчого листа, посилаючись на те, що заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк») стягнуто заборгованість за договором про надання кредиту на загальну суму 74953,98 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 749,54 грн. На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 року було замінено стягувача на його правонаступника ТОВ «Еліт Фінанс». Вищезазначений виконавчий лист не був переданий попереднім стягувачем, оскільки місцезнаходження попереднього стягувача було м. Харків, яке було піддано великій кількості артилерійських обстрілів та пошкоджені архівні шафи, де зберігалися виконавчі листи, у зв'язку з чим виконавчий лист під час відступлення прав вимоги не був переданий заявнику.
Представник ТОВ «Еліт Фінанс» про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву про розгляд заяви за його відсутності, заяву підтримав, просив її задовольнити.
Представник ТОВ «ФК «Фінрайт», представниця Арцизького РВДВС у Болградському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд заяви за їх відсутності до суду не подали.
Боржник та його представниця про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, від представниці боржника надійшла до суду заява про розгляд заяви про видачу дублікату виконавчого листа за її відсутності, просила відмовити у задоволені заяви.
Також, до суду від представниці боржника надійшов відзив на заяву про видачу дублікату виконавчого листа, в якому вона просила відмовити у задоволенні заяви та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» від 05 грудня 2023 року та від 21 січня 2025 року є ідентичними за своїм змістом. Різниця лише у тому, що у заяві від 21 січня 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» вже посилається на наявність акту про втрату документів за договором відступлення прав вимоги № 126 від 31 березня 2020 року, укладений між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Фінрайт» датований 01 грудня 2022 року. Звернення до суду із аналогічною заявою, за якою вже було раніше відмовлено, є способом оскарження ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 по справі № 495/5817/14-ц. Така правова позиція ґрунтується на тому, що з початку сама заява від 21 січня 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» побудована на не згоді заявника із правовою позицією суду викладеної в ухвалі суду від 11 вересня 2024 року, з незгодою підприємства з причинами відмови у задоволенні попередньої заяви від 27 грудня 2023 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про видачу дублікату виконавчого листа, дослідивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, іиходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Імексбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 999-00033756/1 від 26 липня 2013 року (т. 1 а. с. 17-21) у сумі 74953,98 грн., на виконання якого видано виконавчий лист № 495/5837/14-ц від 09 лютого 2015 року.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року ПАТ «Імексбанк», яке є стороною виконавчого провадження, замінено на ТОВ «ФК «Фінрайт».
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 року ТОВ замінено стягувача «ФК «Фінрайт» на ТОВ «Еліт Фінанс», у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа було відмовлено.
Як вбачається з акту втрати документів від 01 грудня 2022 року, в період постійних обстрілів з 24 лютого 2022 року було встановлено втрату документів (оригіналів судових рішень, виконавчих листів, судових справ).
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним.
Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов'язки виконувати судові рішення.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Так само й розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту господарських прав.
Виконання судових рішень у цивільних (господарських) справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22) зроблено висновок, що «аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 (провадження № 61-8969св20)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року по справі № 0907/2-3576/2011 (провадження № 61-13332св18) зроблено висновок, що: «Установивши недоведеність заявником втрати виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області у справі № 0907/2-3576/2011, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для видачі його дубліката за заявою стягувача. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. На підтвердження доводів втрати виконавчих листів заявником надано витяг з акту до протоколу № 26 від 04 листопада 2015 року, де вказано, що відповідно до наказу № 312 від 16 жовтня 2015 року постійно діючою робочою комісією встановлено втрату оригіналів виконавчих документів щодо позичальника ОСОБА_2. Вказаний витяг з акту не містить інформації щодо ідентифікації втрачених виконавчих листів. Інших доказів про відсутність у банку втрачених виконавчих листів заявником не подано».
Отже, тлумачення підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та пункту 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що суб'єктами звернення (заявниками) про видачу судом дубліката виконавчого листа є стягувач або державний виконавець (приватний виконавець). Виконавець має право звернутись із такою заявою, якщо виконавчий документ втрачено під час здійснення виконавчого провадження цим виконавцем. Натомість стягувач може звернутисьіз заявою про видачу дубліката виконавчого листа незалежно від обставин його втрати або перебування виконавчого листа на виконанні, а єдиними умовами для його видачі стягувачу є втрата виконавчого листа та звернення до суду із заявою про видачу його дубліката до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, заявник в обґрунтування заяви посилався, на те, що оригінал виконавчого листа втрачений, про що свідчить акт втрати документів від 01 грудня 2023 року, однак заявник не просив поновити строк для пред'явлення виконавчого листа, який пропущений.
На думку стягувача, втрату виконавчого листа підтверджує акт втрати документів, однак сам акт не підтверджує таку втрату стягувачем, оскільки зазначений акт не містить інформації щодо ідентифікації втраченого виконавчого листа та обставин, за яких виконавчий лист було втрачено, а містить лише відомості щодо місцезнаходження попереднього стягувача ТОВ «ФК «Фінрайт» та загальні відомості про втрату документів. Інших доказів про відсутність у стягувача втраченого виконавчого листа заявником не подано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що обов'язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду, а заявник не просив поновити строк та не надав суду доказів втрати оригіналу виконавчого листа, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Щодо клопотання представниці боржника про закриття провадження у справі
Відповідно до пункт 2 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Крім того, пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
Як вже було зазначено, розділ VI ЦПК України регулює розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) [розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах], і розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень.
Стаття 258 ЦПК України визначає, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно із вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов'язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України.
Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України .
При цьому суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Отже, наявність ухвали про відмову у задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, є підставою застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин).
Разом з тим, розділ VI ЦПК України, яким врегульовано вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття / відмови у відкритті / закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.
Заява (подання державного / приватного виконавця) з процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, у тому числі і про видачу дубліката виконавчого документа, підлягає розгляду без відкриття провадження у справі.
Таким чином, розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.
Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, тому у задоволенні заяви представниці боржника про закриття провадження у справі слід відмовити.
На підставі пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України, керуючись статтями 247, 258-260, 353, 354, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» про видачу дублікату виконавчого листа - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.