Справа №: 486/1579/25 Провадження № 1-кп/486/218/2025
01 вересня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025152120000224 від 05.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Вознесенське, Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою базовою освітою (9 класів), працездатного, який не працює та не навчається, неодруженого, на утриманні неповнолітніх не має, не є учасником бойових дій, інвалідності не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 ,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12025152120000224 від 05.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
27.08.2025 до суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також вчиняти інше кримінальне провадження, які існували при застосуванні запобіжного заходу. Також у клопотанні зазначено, що підозра обгрунтована, існування ризиків обумовлене тяжкістю покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, вік та стан здоров'я ОСОБА_3 надають змогу безперешкодно обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
01.09.2025 від захисника обвинуваченого надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, мотивоване тим, що обвинувачений має достатньо стійкі і стабільні соціальні зв?язки, оскільки проживає разом з матір?ю ОСОБА_7 . Мати похилого віку їй 72 роки і яка сама в силу віку потребує стороннього догляду і яка є опікуном неповнолітньої доньки обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вказує на можливість застосування до нього більш м?якого запобіжного заходу, у тому числі й домашнього арешту, без будь - якого обтяження для членів його родини, які здатні здійснювати над ним спільний з поліцією нагляд з метою недопущення порушення процесуальних обов?язків. Зазначив, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря - психіатра чи лікаря - нарколога і цілком усвідомлює, що є учасником кримінального провадження у статусі обвинуваченого і несе визначені КПК України обов?язки. Таке у сукупності свідчить про мінімізацію ризику втечі і переховування від суду, з огляду й на введення в Україні воєнного стану, що значно ускладнює будь- яке переховування, зокрема, через наявність пропускних блок - постів та посиленої перевірки громадян. Просив врахувати, що у ОСОБА_3 фактично відсутні достатньо вагомі важелі впливу на свідків, адже останні не перебувають у службовій або матеріальній чи у будь - якій іншій залежності від нього. В умовах домашного арешту, зокрема, обвинувачений також буде позбавлений можливості незаконного впливу на свідків, у тому числі й шляхом залякування, психологічного чи фізичного впливу на них. Відповідно ризик впливу на свідків на даному етані кримінального провадження є настільки зниженим, що обвинувачений може перебувати в умовах домашнього арешту.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримала подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та просила суд його задовольнити, заперечував проти клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, вважаючи тримання під вартою надмірним, клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт підтримав, просив врахувати, що обвинувачений має житло у спільній власності з матір'ю-пенсіонеркою, яка потребує сторонньої допомоги, а в умовах перебування обвинуваченого у слідчому ізоляторі такі можливості відсутні. Зазначив, що ОСОБА_3 має на утриманні доньку, а також просив врахувати позитивні характеристики з місця реєстрації проживання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання та доводи захисника, заперечував проти клопотання прокурора , вказував про визнання своєї вини.
Потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що претензій до обвинуваченого не має та не зеперечує проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані докази в межах заявлених клопотань, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07.07.2025 стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.09.2025 включно без визначення застави.
При вирішенні клопотань суд враховує, що згідно зі ст. 331 КПК України: під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Сторони процесу доказів про необгрунтованість обвинувачення, про яке повідомлено ОСОБА_3 суду не надали, а до постановлення вироку суд не має права оцінювати пред'явлене йому обвинувачення.
Завершити розгляд провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не можливо з причин, що від суду не залежать.
Щодо ризиків, про які зазначив прокурор, суд вважає доведеним ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Суд враховує, що ризик впливу на потерпілого та свідків у даному випадку має важливе значення і він не відпав.
Водночас суд враховує надані у підготовчому засідання пояснення потерпілого та вважає, що прокурором в ході розгляду клопотання не доведено того, що встановленим судом ризикам не можливо запобігти шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
Обгрунтування клопотання прокурором зводиться до тяжкості вчиненого злочину, а також тієї обставини, що відносно ОСОБА_3 відповідно до ухвали суду від 26.03.2025 по матеріалам кримінального провадження N?12024152120000447, внесеного до ЄРДР від 26.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор». В подальшому, 28.03.2025, у зв?язку із внесення застави в сумі 90840 грн., ОСОБА_3 було звільнено з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» із того часу він вважається таким, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді застави, відповідно до якого останній має ряд зобов?язань.
Разом з тим, обвинувачений утримується під вартою в очікуванні судового рішення, що порушує його право на свободу та особисту недоторканість, гарантоване ст.12 КПК України, тоді як згідно Рішенням ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» (від 12.03.2009 року) по закінченні певного часу тяжкість злочину не може достатньою причиною для виправдання тривалого ув'язнення і судові органи повинні надати більше підстав, які повинні бути чітко вказані й обґрунтовані в їх рішеннях.
Суд вважає, що зі спливом певного проміжку часу, ризики, які слугували підставою для утримання ОСОБА_3 під вартою, вже не виправдовують застосування до нього самого суворого запобіжного заходу із переліку, який визначено в ст.176 КПК України, а обставини, викладені захисником, дозволяють змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Так ст.181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Також цілодобовий домашній арешт є досить суворим запобіжним заходом, який фактично прирівнюється до тримання під вартою, оскільки ч.7 ст.72 КК України визначає, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Окрім того, суд враховує, що згідно з рішенням ЄСПЛ від 4 липня 2019 року у справі «Корбан проти України», а саме п.138, домашній арешт вважається з огляду на його рівень та суворість позбавленням волі у розумінні цього положення.
Суд вважає, що з урахуванням позиції потерпілого, наявності у обвинуваченого зареєстрованого місця проживання, міцних соціальних зв'язків, позитивних характеристик з місця проживання, досліджених в засіданні, запобігти ризикам, що встановлені судом, можливо шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Керуючись статтями 176-178,182,183,193-194,196-197,309,331,372 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів до 31 жовтня 2025 року включно за адресою: АДРЕСА_2 .
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати місце свого проживання цілодобово, окрім виклику до суду, та зобов'язати прибувати за кожною вимогою до суду, а також утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками за даним кримінальним провадженням.
Копію ухвали для виконання направити до відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області.
На підставі ч.3 ст.202 КПК України звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1