нп 2/490/2207/2025 Справа № 490/5476/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 вересня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Вознюк Д.І.,
за участі позиваач , представника позивача адвоката Свечинського О.С., представника відповідача адвоката Коваля О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (який є правонаступником ОСОБА_3 ) про стягнення суми авансу,-
13.06.2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, безпідставно набутих в якості авансу. В позовній заяві вказував на те, що наприкінці серпня 2022 року він домовивися з відповідачкою про придбання земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ "Корабели"за 4500 доларів США, на підтвердження дійсності своїх намірів вона вийшла з членів садівничого товариства, а він в вересні вступив замість неї як користувач земельної ділянки № НОМЕР_1 у члени СТ.
14.01.2023 року він передав їй половину суми у 2000 доларів США , про що вона написала відповідну розписку та зобов'язалася при отриманні другої половини грошей укласти з ним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної ділянки. Проте коли він в присутності свідків наприкінці лютого 2023 року приніс їй другу половину коштів, відповідачка відмовилася укладати купівлю-продаж ділянки, мотивуючи тим, що після закінчення війни вона продасть дачу дорожче. При цьому відмовилась повертати суму авансу, оскільки вже витратила гроші.
16.06.2023 року судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.11.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу - задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти авансу у сумі 81 000 (вісімдесят одна тисяча) гривень. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.
08.04.2024 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішеннявід від 16.11.2023 року у справі №490/5476/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу
В обгрунтування запереченнь проти позову посилається на те, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи та не могла писати та не мала фізичної можливості підписувати будь-які документи, в тому числі розписку, на підставі якої було заявлено позовні вимоги позивачем.
На адресу суду від представника позивача адвоката Свечинського О.С. надійшла інформація про смерть відповідачки. Так, відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 06.05.2024 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.06.2024 року зупинено провадження у справі строком на 6 місяців - до залучення у справі правонаступника заявника, оскільки відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 06.05.2024 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18.11.2024 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 16.01.2025 року.
Ухвалою суду від 16.01.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського МНО Грудницької І.М. ( АДРЕСА_1 ), належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - в строк до 03 лютого 2025 року.
13 лютого 2025 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи №53/2024 до спадщини померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи вбачається , що 20 червня 2024 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 як єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18.03.2025 року клопотання представника відповідача адвоката Коваля О.В про залучення до участі правонаступника - задоволено. Залучено до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.03.2025 року скасовано заочне рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.11.2023 року у справі №490/5476/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 про стягнення суми авансу. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом сторін).
Представник позивача в минулих судових засіданнях підтримав позовні вимоги, просив про задоволення позову.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив про його задволення. Судуд пояснив, що домовився з ОСОБА_3 , у неї вдома про продаж дачної ділянки. Її номер телефону дав йому голова СТ, коли він поцікавився чи не продається дача в ОСОБА_4 . Оскільки грошей на придбання дачі в нього одразу не було, вні домовивися з ОСОБА_5 про те, що він буде кожної п'ятниці привозити по 100 доларів, поки не виплатить всю вартість - а вони домовилися про купівлю дачі за 4500 доларів США. Він сумлінно виконував свої зобов'язання, коли назбиралося 2000 доларів СШа - то бабуся написала йому розписку. Текст розписки писала йго знайома ірина, бабуся власносручно розписалася . Він не помітив, що у неї щось з рукою, вона і бутерброди йому нарізала, пригощала, і сигарету тримала, отже сумнівіві в тому, що вона може розписуватися не виникало- так її було трохи незручно, вона навіть тренувалася перед підписанням на папірці. До голови СТ "Корабелои" він також приходив разом з ОСОБА_6 , як4а також була зі своєю донькою ОСОБА_7 .Вони разом писали заяви на одному сталі в примішенні правління СТ в присутності його голови. Бабауся особисто розписалася в заяві, псял цього голова йому видав членську книжку СТ "Корабел" , він сплатив вступний внесок, після чого почав корситуватися дачею, вкладав в неї кошти, завіз туди меблі та холодильник, привів в порядок від чагарника земельну ділянку.
Він настільки довіряв бабусі, що і не думав, що йго можливо так обманути. Коли бабуся відмовилася продавати дачу - а він тоді вже привіз всю суму остаточну - більше 2000 доларів США - вона попередила його, що ящо він звернеться до суду, то вона в суді "буде прикидатися дурепою" і суд їй нічого не зробить.
Відповідачка ОСОБА_3 , під час першого розгляду справи у судове засідання не з'явилася, пояснення не надавала.
Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явивися, направив свого представника адвокатат коваля О.В., який просив відмовити у задволенні позову з підстав, викладених у заяві про скасування заочного рішення. Зазначив, що ОСОБА_3 , не могла підписати надану позивачем розписку про ніби-то отримання нею грошей. Фактично ніякої домовленості про продаж садової ділянки між нею та ОСОБА_1 не було, жодного попереднього договру сторони не укладали, заяву про виключення її з членів Садового Товариства відповідчака не писала - отже безпідставними та недоведеними є вимоги позову про повернення суми авансу.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 18.10.2011 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,0559 га, розташованої на ділянці № НОМЕР_1 в СТ "Корабели " в Центарльному районі містаМмиколаєва.
28.09.2022 року ОСОБА_1 вступив у члени СТ "Корабели", написавши заяву на ім'я голови СТ щодо переоформлення на нього земельної ділянки № НОМЕР_1 в цьому Товаристві, сплатив вступний внесок В травні 2023 року саме з ним головою СТ ОСОБА_9 був укладений договір постачання електроенергії та сплачено кошти за підключення ділянки № НОМЕР_1 до електропостачання. В совїй заяві ОСОБА_10 ,М засвідчив, що ознайомився з Статутом Товариства та зобов'язується його дотримуватися.
Також в судовому засіданні було оглянуто оригінал особової справи на земельну ділянку № НОМЕР_1 СТ "Корабели", яку надав до огляду голова СТ Когут . В матеріалах цієї особової справи міститься заява ОСОБА_1 , , а аткож заява , написана від імені ОСОБА_3 , про то, що просить виключити її зі членів СТ та переоформити її ділянку № НОМЕР_1 на ОСОБА_1 . Жодних документів на підтвердження особи ОСОБА_3 ( копія її паспорту, пенсійного посвідчення тощо), матеріали справи не містять . При цьому суд звертає увагу, що казана заява написана рівним почерком, підпис на заяві також є чітким та рівним, візуально повністю відрізняється від підпису на розписці, яку надано позивачем, і візуально є ідентичним підпису доньки ОСОБА_3 . ОСОБА_11 , який навявний в матеріалах спадкової справи на посвідчениій нотаріальної заяві останньої.
В судовому засіданні був допитаний в якості свідка голова СТ "Корабели" ОСОБА_9 . Суду пояснив, що до нього дійсно в вересні 2022 року зверталися ОСОБА_1 та власник ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ( приходила з донькою ) та повідомили , що домовилися про продаж дачі. Він не питав за скільки. ОСОБА_12 він знав, бо вона двічі приходила сваритися, знав про її намір продати дачу. Паспорт чи інші документи ОСОБА_13 він не догадався перевірити, просто знав, що це вона і що вона є власником дачної ділянки № НОМЕР_1 . В його присутності вона написала заяву про її виключення з членів СТ та про включення ОСОБА_14 до СТ як користувача ділянки № НОМЕР_1 . Розписувалася на заяві бабуся сама, але він точно не пам'ятає, може тоді відвернувся. Але ж вона сиділа в його кабінеті. Як передавалися гроші не бачив, при домовленостях не був присутній, документація попередня на цю ділянку відсутня.
Суду надано розписку від 14 січня 2023 року, згідно змісту якої ОСОБА_3 , отримала від ОСОБА_1 суму у 1900 + 100 доларів США. За останньою виплатою суми зобов'язується переоформити документи на власність дачі на ОСОБА_1 , оформив всі документи через нотаріуса.
Як пояснила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_15 , приблизно наприкінці лютого 2023 року ОСОБА_1 разом з нею та донькою відповідачки ОСОБА_11 , прийшли до відповідачки з сумою 2500 доларів США з метою розрахуватися остаточно за придбану земельну ділянку № 85 та оформити договір купівлі-продажу цієї ділянки у нотаріуса. при цьому ОСОБА_3 , відмовилася оформлювати договір, пояснивши це тим, що сподівається продати дачу після війни дорожче. На пропозицію повернути попередньо отриману суму коштів вона також відмовилася, мотивуючи тим, що гроші вже витратила. Не заперечувлал, що сам текст розписки писала саме вона на прохання ОСОБА_3 , а остання, декілька разів потренувавшись на окремому папірчику, розписалася власноруч.
Також в судовому засіданні було оглянуто відеозапис розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , та ОСОБА_16 ( справжність відео сторони в судовому засіданні не заперечували) . Як слідує з наданого відеозапису - ОСОБА_3 , зазначає, що дача не продається і не треба її вмовляти . гршей за дачу вона не брала, коли ОСОБА_17 зазначає, що він клав гроші на стіл- відповідачє, що хай питає в того, хто ці гроші забирав. Заперчеує і факт написання будь-якої розписки. Коли з іншої кімнати жіночий голос ( сторони пояснили, що то була донька відповідчки ОСОБА_7 ) зазначає, щоце її дача і мама обіцяла її продати - ОСОБА_18 це заперечує, в категоричній формі продовжує відмовляти в продажі дачі в тому, що отримувала гроші за дачу. Пропонує ОСОБА_17 спитати у того, з ким він домовлявся і кому передава гроші. Також на відео видно, зщо у ОСОБА_3 , дійсно паралізована права рука, але вона вміло користується лівою рукою, допомагаючи притримувати предмети правою рукою.
Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , яка є матір'ю відповідчаа та родичкою ОСОБА_3 , остання заперечувала , що отримувала гроші за дачу, вона взагалі останнім часом боялася грошей, майже нек виходила з дому. Восени 2022 року до неї повернулася жити її донька ОСОБА_7 , яка зловживала спиртними напоями, з того часу вона почала ображати матір,вчиняти до неї психологічне насилля.якщо хтось і брав гроші від миколи, то це ОСОБА_7 , донька відповідчаки, отже вона і повнна, якщо таке дійсно було, повертати йому гроші. ОСОБА_20 не мала наміру продавати цю дачу, не могла вона і ні писати розписку, ні підписуватися, оскільки права рука в неї була повністю паралізована.
ОСОБА_3 , була інвалідом першої групи безстроково з 2011 року, зазначено про її потребу в постійному сторнньому догляді.
Також відповідачаем надано копії нотаріально посвідчених правочинів, учасником яких була ОСОБА_3 , від 12.10.2017 року, від 16.03.2023 року (двіреність), від 16.03.2023 року ( заповіт).
Нотаріусом засвідчено, що "внаслідок паралічу правої руки ОСОБА_3 не може власноруч підписати цей правочин, за її проханням та у її пристуності правочин підписується третьою особою", також Заповіт від 16 березня 2023 року( через два місяці після підписанн, за твердженням позивача ОСОБА_3 розписки про отримання грошей) посвідчувалися в пристуності двох свідків .
Як вбачається зі Статут СТ "Корабели" Розділ 3 "Членство у садівничому товаристві" - прийом громадян у члени товариства провадиться за письмовою заявою вступаючого правлінням товариства та документу, підтверджуючого право його власності на садовий будинок або земельну ділянку. Рішення про прийом у члени товарситва приймається правлінням і набуває сили після затвердження його загальними зборами (зборами уповноважених) членів товариства.
Отже, оскільки відповідних рішень відносно ОСОБА_1 стосовно прийому його у члени СТ "Корабели" в устанволеноум Статутом порядку не приймалося, голова Правління нвідповідно своїх повноважень за ст. 4.15 Товариства взагалі не уповноважений прийматьи будь-яких рішень щодо як прийому у члени СТ, так і про виключенян з членів СТ - отже посилання позивача на його правомірність користування дачною ділянкою № НОМЕР_1 не приймаються судом до уваги.
За такого, суд критично оцінює свідчення голови правління СТ "Корабели " ОСОБА_9 , оскільки він значно первищив свої повноваження, видаючи членську книжку ОСОБА_1 ,, як не власнику земельної ділянки, та приймаючи будь-яку оплату від останнього, атакож оскільки він навіть не намагався пересвідчитися в особі попереднього власника/користувача ділянки № 85 та справжності її особистого волевиявлення .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина статті 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).)
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).)
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).)
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20).
Аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див.: пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч.1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
Це, зокрема, проявляється у тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
На зазначеному наголошено в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 511/126/17 (провадження № 61-12099св24).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).)
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до вищенаведених норм права та сталої судової практики Верховного Суду аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню, якщо договір купівлі-продажу не укладено і товар не передано.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальні засади (принципи), зокрема добросовісність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов'язання (немає обов'язку) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів
У частині першій статті 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки на корсить покупця ОСОБА_1 , не був укладений та нотаріально посвідчений, кошти стягувати згідно статті 1212 ЦК України (Постанова КЦС ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17).
Тлумачення частини третьої статті651, частини четвертої статті653, пункту 3 частини третьої статті1212 ЦК Українисвідчить, щоякщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам)і згодом відмовилася від договору, товона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставіпункту 3 частини третьоїстатті 1212 ЦК України. Вказане підтверджується позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 25.03.2020 року (справа №537/4259/15-ц).
Як слідує зі змісту позовних вимог , позивач зазначає, що він домовивися з ОСОБА_3 про укладання у майбутньому договору про купівлю-продаж нерухомого майна, а саме садової ділянки № НОМЕР_1 в СТ "Корабели" за 4500 доларів США , а тому сплачена ним відповідачці сума грошових коштів у розмірі 2 000,00 доларів США є авансом, який підлягає обов'язковому поверненню позивачу, так як відбулося невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс.
Відповідач заперечує як факт отримання самою ОСОБА_3 коштів від позивача, так і факт пілдписання нею розписки про отримання цих коштів від 14.01.2023 року . На підтвердження цього представник відповдіача надав документи на підтвердження того, що ОСОБА_3 не могла фізично самостійно підписувати будь-які документи, оскільки л 2011 року є інвалідом 1 групи саме в зв'язку з паралічем рук .Також укладені відповідачкою нотаріально посвідчені угоди в 2017 році та в березні 2023 року ( через два місяці після наданої розписки) підписані віж її імені третьої особою, та нотаріусом в устанволеному законом порядку засвіжчено фізична неможливість ОСОБА_3 підписувати документи у зв'язку з паралічем правої руки.
Суд погоджується з твердженням позивача , що у спірних правовідносинах порушено права позивача, який не реалізував очікувань на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, передавши за нього авансовий платіж.
Проте позивачем не доведено, що отримання 2000 доларів США відбувалося саме відповідачкою ОСОБА_3 , до якої і пред'явлені були позовні вимоги, як і існування домовленостей саме з ОСОБА_3 щодо майбутнього укладення договору купівлі-продажу садової ділянки - адже судом встановлено , що юридично значущих дій на підтвердження свого наміру саме ОСОБА_3 не вчиняла.
Суд критично ставиться від її начеб-то відмови від членстава в СТ і волевиявлення на переоформлення дачі на ОСОБА_1 - з вищевикладених підстав.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 про те, щ він протягом півроку передавав відповідачці по 100 доларів щотиждня, не беручи від неї при цьому жодних підтверджень про отримання коштів - оскільки сильно їй довіряв. Сумнівним є домовленості про передачу коштів у загальному розмірі 4500 доларів США (за його твердженням) на майже рік вперед в період військових дій на території ОСОБА_21 та з огляду на похилий вік отримувача цих коштів - без жодного на те документального підтвердження.
Так, фактично єдиним допустимим доказом отримання відповідачкою грошових коштів є розписка від 14 січня 2023 року, оскільки показами свідків факт передачі коштів не може бути підтверджений.
Проте, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що ОСОБА_3 мала параліч правої рукиі фізично не моглла підписувати документи ( і таке вбачається на відео, оглянутому в судовому засіданні, де дійсно видно, що ОСОБА_3 позбавлена була мілкої мотрики правої руки, що необхідно для вчинення підпису - ще і достатньо маленького та деталізованого ) що ставить під сумнів підписання цієї розписки відповідачем ( написання самого тексту розписки було здійснено свідком ОСОБА_15 - що сторони не заперечували).
Проте, рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.
Отже, факт отримання цих коштів саме ОСОБА_3 від позивача останнім не доведено в силу вимог процесуального закону (статті 12, 81 ЦПК України).
Отже, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог , заявлених саме до ОСОБА_3 , що є підставою для відмови у задоволенні позову .
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн., понесені ним при поданні позову, відшкодуванню за рахунок відповідчаа не підлягають.
Керуючись ст. ст. 18,79-81, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (який є правонаступником ОСОБА_3 ) про стягнення суми авансу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 01 вересня 2025 року.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО