Справа № 481/830/25
Провадж.№ 2/481/429/2025
іменем України
27.08.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02.06.2025 р. представник ТОВ «КОШЕЛЬОК» Гурський Г.Ю. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3642005019-582189 від 13.01.2022 року в розмірі 23372,64 гривні, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7200,00 гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 16172,64 гривні, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.
Свої вимоги мотивував тим, що 13.01.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір №3642005019-582189 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Зазначений договір укладено шляхом підписання його відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. На виконання вказаного договору позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 7200,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку, номер якої визначено позичальником. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши кредитні кошти в порядку і строки, передбачені договором. Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував. В зв'язку з цим станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість розмірі 23372,64 гривні, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7200,00 гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 16172,64 гривні.
В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 02.06.2025 року визначено головуючу по цій справі суддю Вжещ С.І.
Ухвалою судді від 05.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду на 30.06.2025 року11:30 годину.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладений судовий розгляд по справі до 09.07.2025 року 10:45 год..
Ухвалою суду від 09.07.2025 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 12.01.2022 року по 04.05.2022 року. У зв'язку з витребуванням доказів та наданням позивачу строку для подання відповіді на відзив, відкладено судове засідання до 27.08.2025 року о 10:30 годині.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 30.06.2025 року, 09.07.2025 року та 27.08.2025 року не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не подавав.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
13.01.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 3642005019-582189 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності( а.с.18-29).
Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надано строком на 22 дні. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Згідно із пункту 4 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою: Дисконтна процентна ставка в день 0.99%; Річна дисконтна відсоткова ставка 361.35%; Процентна ставка в день - 2/2%; Річна відсоткова ставка - 803%.
Відповідно до п. 2.4 договору кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.
У відповідності до п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.
Згідно п. 9.1 договору він є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 2524.
Перерахування коштів позичальнику ОСОБА_1 підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 12.01.2022 по 04.05.2022, виданою АТ КБ «ПриватБанк»(а.с.37).
Згідно розрахунку, долученого до матеріалів справи, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 3642005019-582189 від 13.01.2022 становить 23372,64 гривні, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7200,00 гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 16172,64 гривні( а.с.30-32).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Дослідженими судом доказами підтверджується, що між ТОВ «Кошельок» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Також належними і допустимими доказами підтверджується фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, згідно наданих ним реквізитів при укладенні кредитного договору та утворення заборгованості у розмірі.
Враховуючи наведе, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 23372,64 гривні, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7200,00 гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 16172,64 гривні, яка відповідачем не спростована.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року; додаток до договору про надання правової допомоги від 15.05.2025 року, на загальну суму 10000,00 грн.( а.с.64-67,69).
Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв'язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.
Дослідивши подані, на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про задоволення заявлених витрат, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3642005019-582189 від 13.01.2022 року в розмірі 23372 (двадцять три тисячі триста сімдесят дві) гривні 64 копійки, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7200 (сім тисяч двісті) гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 16172 (шістнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», місцезнаходження за адресою: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 01.09.2025 року.
Суддя Вжещ С.І.