Справа № 489/649/22
Провадження №4-с/489/22/25
01 вересня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,
за участі:
представників Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В., Маніло Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
встановив:
В травні 2025 року ОСОБА_1 із застосуванням системи «Електронний суд» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В обґрунтування скарги посилався на те, що виконавчий лист № 2/489/478/23, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього на користь держави 18 286,05 грн., надійшов до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21.05.2024, що підтверджується повідомленням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.04.2025, в якому зазначено: «21.05.2024 виконавчий лист про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь держави доставлено кур'єром Ленінського районного суду м. Миколаєва до Інгульського ВДВС міста Миколаєва. Прийнято 21.05.2024 ОСОБА_2 , про що є відповідний запис у журналі вихідної кореспонденції». Всупереч вимогам законодавства щодо негайної реєстрації виконавчих документів, Інгульський ВДВС зареєстрував зазначений виконавчий лист в АСВП лише 17.03.2025. На підставі цієї реєстрації 18.03.2025 головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Маніло Н.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77532843. Таким чином, з моменту фактичного отримання виконавчого документа Інгульським ВДВС (21.05.2024) до моменту його офіційної реєстрації в АСВП (17.03.2025) минуло майже 10 місяців. Протягом всього цього періоду відділ ДВС не вчиняв жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення - через відсутність реєстрації виконавчого документа. Ця тривала бездіяльність посадових осіб Інгульського ВДВС полягає у несвоєчасній реєстрації виконавчого листа та, які наслідок, у невжитті заходів щодо виконання судового рішення протягом зазначеного періоду. Така тривала бездіяльність порушила як права стягувача, так і права ОСОБА_1 як боржника, зокрема право на своєчасне отримання інформації про наявність виконавчого провадження та можливість добровільного виконання рішення у встановлені строки після належного відкриття провадження.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у несвоєчасній реєстрації виконавчого листа № 2/489/478/23 (судова справа № 489/649/22), виданого 09.05.2024 Ленінським районним судом м. Миколаєва , що призвело до невжиття заходів щодо виконання зазначеного виконавчого листа протягом періоду з 21.05.2024 по 17.03.2025.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2025 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.04.2025 ОСОБА_1 приймає участь у розгляді справи № 489/649/22 в режимі відеоконференції.
23.05.2025 на адресу суду від Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, згідно якого ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 77532843 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 489/649/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судового збору в дохід держави в розмірі 18 286,05 грн. 18.03.2025 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Станом на теперішній час заборгованість ОСОБА_1 погашена в повному обсязі, 31.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Факт отримання відділом ДВС виконавчого документа підтверджується реєстраційним штампом відділу, проставленим на заяві Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.05.2024. При цьому правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями не передбачена фіксація на вхідних документах дати отримання та прізвища, ім'я, по батькові та посади співробітника, яким отримано документ. Таким чином, відповідні відомості на будь-яких носіях у відділі не відображаються та не документуються. Інгульський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наголошує на тому, що відповідно до п. 10.2 розділу ХІІІ Прикінцеві і перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Відділ ДВС вважає, що переконавшись у своїх помилкових твердженнях щодо пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, ОСОБА_1 звертається до суду з даною скаргою, згідно якої вважає, що невчасна реєстрація виконавчого документа призвела до невжиття заходів щодо виконання виконавчого документа. Такі твердження не відповідають положенням діючого законодавства, ОСОБА_1 був обізнаний про існування рішення суду, яке набрало законної сили, проте всупереч вимог закону в добровільному порядку таке рішення не виконав.
В судовому засіданні 14.07.2025 скаржник ОСОБА_1 , який приймав участь у розгляд справи в режимі відеоконференції просив відкласти судове засідання для ознайомлення ним з матеріалами виконавчого провадження в системі «Електронний суд», протокольно вказане клопотання задоволено, розгляд скарги було відкладено до 01.09.2025 до 13:00 год. У судове засідання 01.09.2025 скаржник ані в режимі відеоконференції, ані особисто не з'явився, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду його скарги не направляв.
Представники Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. та Маніло Н.В. в судовому засіданні скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.
Представник стягувача Державної судової адміністрації України в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення представників відділу ДВС, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи, копію ВП № 77532843, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2023 по справі № 489/649/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки у спільній частковій власності та визнання порядку користування земельною ділянкою позовні вимоги задоволено частково. А саме проведено реальний поділ житлового будинку АДРЕСА_1 з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 125-030 від 02.02.2023, складеного судовим експертом Лесків С.А., графічно відображеному в додатку № 1 до висновку експерта; встановлено між сторонами порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 125-030 від 02.02.2023, складеного судовим експертом Лесків С.А., графічно зображеному в додатку № 4 до висновку експерта; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи в сумі 9 600,00 грн., судовий збір в розмірі 1 984,80 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 19.04.2024 по справі № 489/649/22 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2023 в частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат - змінено. Зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 25 530,72 грн. та в дохід держави - 18 286,05 грн.
09.05.2024 Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист по справі № 489/649/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України в дохід держави 18 286,05 грн. Зі змісту вказаного виконавчого листа вбачається, що строк пред'явлення його до виконання - до 19 липня 2024 року (а.с. 3-4, т. 5).
Згідно листа від 09.05.2024 за вих. № 489/649/22/15137/2024/2/489/478/23 Ленінським районним судом м. Миколаєва було направлено вказаний виконавчий лист для виконання до Інгульського відділу ДВС міста Миколаєва (а.с. 2, т. 5).
У відповідності до повідомлення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.04.2025 повідомлено, що 21.05.2024 виконавчий лист про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь держави доставлено кур'єром Ленінського районного суду м. Миколаєва до Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва. Прийнято 21.05.2024 ОСОБА_2 , про що є відповідний запис у журналі вихідної кореспонденції.
У відповідності до штампу про отримання вхідної кореспонденції Інгульський відділ ДВС міста Миколаєва отримав виконавчий лист по справі № 489/649/22 17.03.2025, вх. № 5291 (а.с. 2, т. 5).
18.03.2025 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маніло Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77532843 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/478/23 (489/649/22), виданого 09.05.2024 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 18 286,05 грн. (а.с. 7, т. 5).
Згідно ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У відповідності до п. 10-2 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У відповідності до положення п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Положеннями п. 1 розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, документи, що надходять до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця каналами електрозв'язку, поштою (телеграми, телефонограми, факсограми, факсимільні повідомлення, електронні документи), надаються особисто (у тому числі під час особистого прийому) або доставляються кур'єром, приймаються відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем або відповідальною особою приватного виконавця.
Реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється шляхом внесення відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем (відповідальною особою приватного виконавця) відомостей до Системи, крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, реєстрація яких здійснюється у Системі автоматично (п. 6 Правил).
При цьому вказаними Правилами не передбачена фіксація на вхідних документах дати отримання та прізвища, ім'я, по батькові та посади співробітника, яким отримано документ. Відповідні відомості у відділі ДВС не документуються.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що строк на пред'явлення до примусового виконання вищевказаного виконавчого листа не пропущено.
Точний час (дата) надходження до відділу ДВС вказаного виконавчого листа для примусового виконання, із врахуванням Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження», не має для питання про законність дій посадових осіб державної виконавчої служби вирішального значення - у зв'язку із перериванням строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, враховуючи положення ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 2 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, у даному випадку визначення строку (дати) надходження виконавчого листа на примусове виконання до органу ДВС жодним чином не порушує права боржника, оскільки постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору виносяться одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження - незалежно від того, коли було винесено останню; термін на добровільне виконання рішення суду після надходження виконавчого листа до органу ДВС діючим законодавством не встановлюється.
Окрім викладеного, суд вважає за необхідне окремо зауважити, що норми права, на які посилається скаржник, взагалі або у викладеній ним редакції не існують становим на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної скарги.
Дослідивши матеріали цивільної справи № 489/649/22, зміст скарги та додатків до неї, копії матеріалів виконавчого провадження № 77532843, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено, що права скаржника при реєстрації виконавчого листа по справі № 489/649/22 органом державної виконавчої служби порушено не було, відповідно вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Інгульського ВДВС у м. Миколаєві є безпідставними, необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 01.09.2025.
Суддя Г.А.Микульшина