Справа №487/6147/25
Провадження №1-кс/487/3854/25
24.08.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025152030001144 від 21.08.2025 за ч. 4 ст. 189 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , -
24.08.2025 начальник відділення СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 21.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025152030001144 за ч. 4 ст. 189 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030001144 за ч. 4 ст. 189 КК України.
22.08.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке по ступеню тяжкості відноситься до особливо тяжких злочинів, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий зазначає, що лише обрання найбільш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на інших підозрюваних, потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор, підтримав дане клопотання та просив про його задоволення.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначав, що органом досудового розслідування його дії були кваліфіковані невірно, жодного наміру вимагання грошових коштів він не мав. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного у судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання. Посилався на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання, та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ ГП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030001144 за ч. 4 ст. 189 КК України.
Відповідно до клопотання, 10.08.2025 біля 09.00 год., ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним по введення на території України воєнного стану, перебуваючи у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить потерпілому ОСОБА_7 , висловив вимогу останньому щодо передачі йому майна потерпілого у вигляді грошових коштів у сумі 5000 грн, які нібито потерпілий заборгував офіційній дружині потерпілого ОСОБА_8 за комунальні послуги під час спільного проживання останніх.
Почувши відмову потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_4 почав погрожувати останньому застосуванням насильства та створювати умови, які б спонукали потерпілого сприймати вказані погрози як реальні, а саме: висловлювати погрози та здійснювати телефонні дзвінки знайомим.
Потерпілий ОСОБА_7 побоюючись за своє життя та здоров'я, сприймаючи погрози ОСОБА_4 як реальні, залишив місце свого проживання.
В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на вимагання грошових коштів у потерпілого, неодноразово вказував потерпілому ОСОБА_9 про необхідність передачі йому грошових коштів, та погрожуючи фізичним насильством, вказував, що сума боргу буде поступово зростати.
20.08.2025 ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на вимагання грошових коштів, за допомогою месседжеру «WhatsApp», висловив вимогу потерпілому ОСОБА_7 , який уникав спілкування із ОСОБА_10 , побоюючись реалізації виказаних ним погроз, щодо передачі йому 7000 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за офіційним курсом НБУ становить 289489,9 грн.
Далі, 21.08.2025, о 10.28 годині ОСОБА_4 під час телефонної розмови із потерпілим ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, неодноразово виказував погрози потерпілому застосуванням фізичного насильства, якщо останній не передасть йому обумовлену суму у 7000 доларів США, та під час розмови вживав усіх необхідних заходів залякування, щоб переконати потерпілого у реальності висловлених ним погроз, а також зазначив, що без його відома здійснить продаж автомобіля CHEVROLET AVEO з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 та перебуває у користуванні потерпілого.
22.08.2025, біля 16.00 години, потерпілий ОСОБА_7 домовився про зустріч із ОСОБА_4 біля буд. №37 по вул. Світанковій у м. Миколаєві.
Після цього, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_12 , який у невстановлений під час досудового розслідування дату та час вступив у злочинну змову щодо вимагання грошових коштів у потерпілого, поїхати спільно із ним на зустріч із потерпілим.
Цього ж дня, приблизно о 16.40 годині, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_12 , на автомобілі «КIA» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під'їхали до території домоволодіння АДРЕСА_1 , де біля воріт їх очікував потерпілий ОСОБА_7 .
Знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи спільний злочинний корисливий умисел, ОСОБА_12 висловив вимогу потерпілому, щодо передачі ОСОБА_4 , раніше вказаних останнім грошових коштів, погрожуючи, що у разі відмови автомобіль CHEVROLET AVEO з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , доступу до якого потерпілий ОСОБА_7 був фактично позбавлений через побоювання застосування відносно нього фізичного насильства, буде реалізований без його відома та відома власника. Після цього ОСОБА_4 з метою спонукання потерпілого передачі визначених ним грошових коштів, наніс удар долонею руки в область голови останнього, тобто застосував відносно нього фізичне насильство.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вимагання грошових коштів у потерпілого, ОСОБА_4 дістав з автомобіля «КІА» предмет схожий на пістолет револьверного типу, та з метою залякування потерпілого здійснив постріл із вказаної зброї у повітря, після чого спрямував зброю у напрямку потерпілого ОСОБА_7 та почав погрожувати потерпілому її застосуванням у разі відмови передачі останнім, визначених ним грошових коштів.
У цей же час ОСОБА_12 , на виконання спільного злочинного корисливого умислу, також почав висловлювати вимоги потерпілому ОСОБА_7 , щодо передачі грошових коштів та погрози стосовно того факту, що за його вказівками треті особи позбавлять його волі та застосують до нього фізичне насильство.
Тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , своїми умисними діями створили усі умови, які б спонукали потерпілого ОСОБА_7 , сприймати їх погрози як реальні та передати ОСОБА_4 майно у вигляді грошових коштів, вимогу щодо передачі яких йому було висловлено.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме: вимагання, поєднане із застосуванням насильства та погрозою у його застосуванні, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
22.08.2025 в порядку п.2 ч.1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 .
23.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Протоколом прийняття заяви про скоєння кримінального правопорушення від ОСОБА_7 ; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; Протоколами пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками; Протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 ; Протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 ; Протоколом обшуку транспортного засобу - автомобіля «КІА» .
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 , оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 , міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції, тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що віднесено до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двонадцяти років, у період дії воєнного стану та у складі організованої групи, що свідчить про наявність ризику його наміру переховуватись від органів досудового розслідування або суду, в тому числі за межами України чи на непідконтрольній території.
Крім того, з огляду на характер та спосіб організації злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , а саме зв'язок із співучасником, застосування погроз та насильства до потерпілого, існує обґрунтований ризик його впливу на іншого фігуранта кримінального провадження, потерпілого, свідків, зокрема з метою спонукання до дачі неправдивих показань або відмови від свідчень.
Крім цього, враховуючи виявлену у діях підозрюваного корисливу мету, попереднє об'єднання у групу, слідчий суддя вважає обґрунтованим ризик повторного вчинення ОСОБА_4 аналогічного кримінального правопорушення.
Крім того слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.
З урахуванням наведених обставин, слідчий суддя вважає, що саме міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже застосування до ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, на думку слідчого судді є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на зазначені вимоги закону, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, його матеріальний стан, характер злочину пов'язаного із погрозою застосування насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а також встановлені ризики, слідчий суддя вважає можливим не визначати підозрюваному розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 20.10.2025 (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 27.08.2025 о 15.00 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1