Миколаївської області
Справа №477/1778/25
Провадження №1-кс/477/951/25
26 серпня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 1202515153230000064 від 21.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України про арешт майна
25.08.2025 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025153230000064 від 21.08.2025 року про накладення арешту на транспортний засіб марки «Хюндай Туксон» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , ключі від зазначеного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу.
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначила, що 21.08.2025 року, в ході перевірки документів на транспортний засіб «Хюндай Туксон» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , інспектором СРПП ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області , встановлено невідповідність свідоцтва про його реєстрацію НОМЕР_2 виданого ТСЦ5149 від 29.12.2021 року на ім'я ОСОБА_4 , встановленому зразку, тобто такому, що має ознаки підробки.
Того ж дня до єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12025153230000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.4 КК України.
Оскільки вилучене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 звернулася з даним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, посилаючись на достатність підстав вважати, що вилучене під час огляду майно відповідає критеріям речового доказу, тому з метою його збереження наявні підстави для арешту вилученого майна.
Користувач вилученого майна - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про те, що є військовослужбовцем та перебуває на виконанні бойових завдань у зв'язку з чим не може з'явитися до суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, п еревіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що в що в провадженні СВ ВА №5 в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження і № 12025153230000064 від 21.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
До ЄРДР 21.08.2025 року о 15.08 год. внесені відомості про скоєне кримінальне правопорушення за фактом керування військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_5 транспортним засобом «Хюндай Туксон» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_4 з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 з ознаками підробки.
При огляді місця скоєння події за заявою СРППП ВП МРУП ГУНП ОСОБА_6 виявлено та вилучено сам транспортний засіб марки «Хюндай Туксон» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
21.08.2025 року постановами слідчого вилучене під огляду місця події майно а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сам транспортний засіб та ключі від нього визнано у якості речових доказів в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №120251532300000064 від 21.08.2025 року.
З метою збереження речових доказів, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.
Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, а також з урахуванням заперечень сторони захисту, слідчий суддя виходить з такого.
Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме підроблення документів ( свідоцтва про реєстрацію Т/З) що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна на саме свідоцтво про реєстрацію у межах інкримінованого кримінального правопорушення відомості про яке внесені до ЄРДР, тобто свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
У свою чергу зі змісту клопотання, та доданих до нього матеріалів, зокрема протоколу огляду від 21.08. 2025 року вбачається, що під час огляду місця події а саме місця зупинки транспортного засобу та огляду посвідчення про його державну реєстрацію а саме автомобілю марки «Хюндай Туксон» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 слідчим не зазначено про винайдення конкретних доказів у т.ч. і речових, які мають відношення до кримінального правопорушення, у виді використання завідомо підробленого документа у відношенні автомобіля та ключів від нього , які вилучені у користувача ОСОБА_5 . Протокол огляду не містить відомостей про наявність на вказаному автомобілі слідів вчиненого кримінального правопорушення, що відносило б його до засобів чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, після чого вилучено сам транспортний засіб.
При цьому, звертаючись із цим клопотанням прокурор, та у судовому засіданні по розгляду цього клопотання, просила накласти арешт на вилучене майно, виключно з метою збереження речових доказів, посилаючись на відповідність вилученого майна ознакам, визначених статтею 98 КПК України.
У свою чергу, слідчий суддя вважає неналежними доводи прокурора у цій частині клопотання, так як ним не наведено підстав та обставин вважати вказане вище вилучене майно речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Матеріали поданого клопотання не містять відомостей та належних підстав, вважати вилучений транспортний засіб засобами чи знаряддями вчинення кримінального правопорушення, прокурором не наведено які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберігати вилучене майно, яким чином воно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на не обґрунтованість необхідності арешту цього майна з метою його збереження як речового доказу, через його невідповідність критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
З огляду на викладене, оскільки за загальним правилом, визначеним частиною третьою статті 132 КПК України, застосування заходу забезпечення кримінального провадження можливе лише тільки коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні сторони обвинувачення, а накладення арешту, без з'ясування вище вказаних обставини може бути надмірним тягарем та перешкоджати реалізації підозрюваним та членами його родини гарантованих Конституцією України прав, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про арешт майна не обґрунтовано належним чином.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
З урахуванням вищевикладеного доводи клопотання про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна для запобігання його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також те, що таке майно відповідає зазначеним у частині другій статті 167 КПК України критеріям, слідчий суддя відхиляє як такі, що не підтвердженні належними доказами й спростовуються матеріалами судового провадження.
Керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання прокурора про арешт майна, вилученого 21.08.2025 року під час проведення огляду місця події, а саме: транспортний засіб «Хюндай Туксон» чорного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , ключі від автомобіля та свідоцтво про його державну реєстрацію - задовольнити частково.
Накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ5149 від 29.12.2021 року на ім'я ОСОБА_4 .
Відповідно до частини третьої статті 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1