Справа № 467/1163/25
Провадження № 1-в/467/304/25
01.09.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка подання в.о.начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі
В.о.начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_6 звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України щодо засудженого ОСОБА_5 , мотивуючи подання тим, що засуджений відбуває покарання у державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» з 20 серпня 2024 року згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року.09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року за № 3886-1Х. Нині викрадення чужого майна є кримінально караним, якщо його вартість становить понад два неоподаткованих мінімуми доходів громадян. Матеріальний збиток, спричинений засудженим згідно вироків суду від 07 березня 2024 року, 29 вересня 2021 року та 03 серпня 2020 року не перевищує двох неоподаткованих мінімуми доходів громадян. Таким чином, дії засудженого підпадають під дію ч.2 ст. 51 КпАП України, а не під дію КК України.
Представник колонії у судове засідання не з'явився.
Засуджений у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, подав заяву про слухання справи в його відсутність.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подання.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Початок строку покарання: 16 січня 2024 року. Кінець строку: 16 липня 2028 року.
ОСОБА_5 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 16 січня 2024 року.
Згідно вироку суду від 07 березня 2024 рокуостанній здійснив викрадення чужого майна 20 березня 2021 року у розмірі 900 грн., 01 квітня 2021 року - у розмірі 950 грн., 01 квітня 2021 року - у розмірі 477 грн., 02 квітня 2021 року - у розмірі 1300 грн., 06 квітня 2021 року - у розмірі 480 грн., 10 квітня 2021 року - у розмірі 1300 грн., 17 квітня 2021 року - у розмірі 1280 грн., 14 червня 2021 року - у розмірі 1458 грн., 20 червня 2021 року - у розмірі 1333 грн., 22 липня 2021 року - у розмірі 3900 грн., 08 серпня 2021 року - у розмірі 1100 грн., 11 серпня 2021 року - у розмірі 1800 грн., 19 серпня 2021 року - у розмірі 1499 грн., 26 серпня 2021 року - у розмірі 2024 грн.
Раніше судимий: вироком Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року за ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання засудженого.
Згідно вироку суду від 29 вересня 2021 року ОСОБА_5 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна: 25 лютого 2021 року у розмірі 7961 грн., 04 березня 2021 року у розмірі 600 грн., 06 березня 2021 року у розмірі 550 грн., 07 березня 2021 року у розмірі 630 грн., 09 березня 2021 року у розмірі 750 грн., 09 березня 2021 року у розмірі 600 грн., 08 березня 2021 року у розмірі 4345 грн., 28 березня 2021 року у розмірі 4345 грн., 31 березня 2021 року у розмірі 8474 грн., 06 квітня 2021 року у розмірі 29358 грн., 10 квітня 2021 року у розмірі 34774 грн., 10 квітня 2021 року у розмірі 21908 грн., 13 квітня 2021 року у розмірі 2950 грн., 14 квітня 2021 року у розмірі 5149 грн.
Крім цього, ОСОБА_5 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до вироку суду від 03 серпня 2020 року ОСОБА_5 вчинив: таємне викрадення чужого майна 05 січня 2020 року у розмірі 1300 грн., повторне таємне викрадення чужого майна 19 січня 2020 року у розмірі 1300 грн., а також таємне викрадення чужого майна, пов'язане з проникненням у сховище: 26 січня 2020 року у розмірі 1090 грн., 06 лютого 2020 року у розмірі 3337 грн., 11 лютого 2020 року у розмірі 1650 грн., 26 лютого 2020 року у розмірі 1290 грн., 05 березня 2020 року у розмірі 2170 грн., 21 березня 2020 року у розмірі 2170 грн., 22 березня 2020 року у розмірі 360 грн., 11 травня 2020 року у розмірі 900 грн.
На час, до якого відносяться інкриміновані засудженому діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VI від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009 року у 2020 та 2021 роках на час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому діяння згідно вироків суду, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 210 грн. 20 к. та 227 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала вказані суми, то наставала кримінальна відповідальність.
З 09.08.2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 року, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, чинній з 09.08.2024 року, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Згідно із ч.6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст. 4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, таємне викрадення чужого майна вартістю до 2102 грн. та 2270 грн. на час, до якого відносяться інкриміновані засудженому діяння (2020 і 2021 роки), кваліфікувалися б за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад вказані суми - за ч.1 ст.185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище) - за відповідною частиною статті 185 КК України.
За таких обставин, враховуючи, що вироком суду від 03 серпня 2020 року встановлено, що вартість викраденого майна не перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених у 2020 році, засуджений підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України. З огляду на положення абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення покарання» про те, що покарання не призначається за окремим епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, він не підлягає звільнення від покарання, призначеного за
ч.3 ст. 185 КК України. Також з вироку суду від 03 серпня 2020 року підлягає виключенню вказівка на призначення покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України.
Підстав для звільнення засудженого від покарання за вироками суду від 29 вересня 2021 року та 07 березня 2024 року суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 537-539 КПК України, суд
Подання в.о. начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Звільнити на підставі ч.2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 , засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 рокувід покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді 1 року обмеження волі та за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_5 засудженим вироком Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 рокуза ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Остаточно вважати ОСОБА_5 засудженим вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2024 року за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому рахувати з 16 січня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_1