Справа № 944/3727/24
Провадження №2/944/472/25
11.08.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача 17 000 гривень майнової шкоди, спричиненої пожежею, а також понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 12 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_2 займався впорядкуванням своєї присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована по сусідству з житловим будинком позивачки, шляхом спалювання залишків сухої трави, хмизу, гілок тощо. Внаслідок порушення ОСОБА_2 правил пожежної безпеки під час спалювання, іскри від відкритого вогню потрапили на горище господарської будівлі позивача та спричинили пожежу. В результаті пожежі було знищено належну позивачу господарську будівлю, а саме: дах, площею 40 кв.м., дерев'яне перекриття, площею 40 кв.м., дерев'яні стіни, площею 26 кв.м., 3 тонни сіна та 2 куб.м дров, які зберігались у господарській будівлі. Позивач звернулась з заявою до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області. 18 квітня 2024 року під час проведення працівником поліції перевірки, в присутності свідків повністю визнав свою вину та суму завданої внаслідок пожежі майнової шкоди в розмірі 20000 гривень. ОСОБА_2 відкодував 3000 гривень, а решту коштів в сумі 17000 гривень зобов'язався сплатити до 18 травня 2024 року, про що власноруч написав розписку. Оскільки решту коштів ОСОБА_2 не повернув, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Варениця В.С. позовні вимоги підтримав, додатково зазначив, що обсяг пошкодженого майна підтверджується актом про пожежу, вартість шкоди узгоджена сторонами в ході добровільного врегулювання спору, що підтверджується розпискою.
У судовому засіданні позивач підтримала свого представника, додала, що вона погодилась на поступову сплату відповідача частинами шкоди, зважаючи на його вік та майновий стан, хоча розуміла, що ця сума не покриє усіх витрат. Суму шкоди у розмірі 20 000 грн. вона узгодила разом із відповідачем. Відповідач своєї обіцянки не дотримав, після сплати трьох тисяч гривень, решту суми не сплатив.
Відповідач у судовому засіданні надав суду такі пояснення. Він проживає у АДРЕСА_2 є будинок і господарство батьків дружини, яке вона успадкувала. У вересні 2023 року відповідач домовився з жителем с.Рогізно Русланом, щоб він зрізав дерева в старому саду, гілки вивіз а дрова забрав собі. Гілки були складені на три купи, 12 квітня 2024 року відповідач підпалив одну з них, після чого пішов по допомогу до ОСОБА_3 , який зрізав дерева, вони спалювали вдвох. Відповідач почекав поки догорить остання купа, загасив залишки. В той час, помітив що горить сарай сусідки - позивачки. Він разом з іншими людьми намагалися погасити полум'я. Приблизно через годину приїхала пожежна служба і догасила пожежу. Через деякий час до нього приїхала позивачка з поліцією, сказала дати 3 тисячі гривень для того щоб заплатити людям, які вивозитимуть згарища. Відповідач погодився, після чого запропонував ОСОБА_3 заплатити по половині, він не погодився. Через два дні він привіз кошти позивачці, яка запропонувала поїхати до старости села, де він передав позивачці три тисячі гривень і вони написали розписки. Розписку писав добровільно, без тиску, оскільки думав, що розділить суму на половину з ОСОБА_3 , так як вони разом займались спалюванням гілок. Вказав, що в сараї зберігалось сіно десятилітньої давності, дрова були на іншому подвір'ї, вони не згоріли лише обвуглились.
11 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвоката Варениці В.С. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.
11 серпня 2025 року від відповідач ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він вказав, що заявлений позов визнає.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи на підставі поданих ними заяв.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11 серпня 2025 року, є дата складення повного судового рішення 14 серпня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №238271680 від 22 грудня 2020 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту акта про пожежу від 12 квітня 2025 року, о 13 год 22 хв надійшло повідомлення про пожежу у АДРЕСА_3 . В наслідок пожежі знищено: дах, площею 40 кв.м., дерев'яне перекриття, площею 40 кв.м., дерев'яні стіни, площею 26 кв.м., 3 тонни сіна та 2 куб.м дров.
Відповідно до розписки від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 3000 гривень за спал господарської будівлі, решту коштів в сумі 17000 гривень зобов'язався сплатити до 18 травня 2024 року.
Відповідно до розписки від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 гривень за спал господарської будівлв за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про результати проведення перевірки по зверненні ОСОБА_1 від 17 квітня 2024 року, перевірку припинено у зв'язку із заявою про припинення перевірки ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Оскільки сума, яку просить стягнути позивач була визнана відповідачем, шляхом подання заяви про визнання позову, а також відповідачем 18 квітня 2024 року було сплачено 3000 гривень в рахунок часткового відшкодування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає таке.
У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яка є релевантною і до норм новогоЦК України, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно дост. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивач стягнути з відповідача 3000 гривень витрат на правову допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 671/1957/20.
На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу стороною позивача протягом усього судового розгляду не надано жодного доказу, окрім ордеру на підставі договору про надання правової допомоги серії ВС № 1311883 від 23 жовтня 2024 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 209 від 27 жовтня 1993 року.
Разом з тим, в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем та його представником не подано до суду жодних доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити, у сумі 3000 гривень, зокрема не надано ані розрахунку таких витрат, ані документа, що підтверджує оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим вимога про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
За подання позовної заяви позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1223, 20 грн, що підтверджується квитанцією від 08 липня 2024 року.
Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1211, 20 гривні.
Керуючись ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2025 року.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адесою: АДРЕСА_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Суддя Д.Б. Поворозник