Справа №463/7554/25
Провадження №1-кс/463/7286/25
слідчого судді
29 серпня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області та прокурора у кримінальному провадженні №12025142360000446 від 17.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та зобовязання до вчинення дій,
встановила:
14.08.2025 скаржниця звернулася до слідчого судді із скаргою на бездіяльність посадової особи відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області та прокурора у кримінальному провадженні №12025142360000446 від 17.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Скаргу мотивує тим, що відділом дізнання Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025142360000446 від 17.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. В обґрунтування своєї скарги заявник зазначає, що у даному кримінальному провадженні перебуває у статусі потерпілої. Вважає, що правова кваліфікація дій підозрюваних не відповідає фактичним обставинам події. Окрім цього зазначає, що дізнавач не провів необхідних слідчих дій, а прокурор не забезпечив належного процесуального керівництва.
Водночас, заявниця не погоджується з діями (бездіяльністю) дізнавача та прокурора, вважають її незаконною та просить зобов'язати їх вжити заходи, шляхом внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування кваліфікації всіх злочинів, вказаних заявником, провести додаткові слідчі дії, визнати ОСОБА_4 потерпілим і призначити йому законного представникка ОСОБА_5 , зобов'язати завершити досудове розслідування в межах розумних строків.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 14.08.2025 визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
Статтею 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини гарантується.
При розгляді питання про можливість оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування суд враховує також положення міжнародно-правових норм, які є частиною національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання про його права та обов'язки або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одним з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний спосіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст. 21 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, слідчj. суддею Личаківського районного суду м. Львова відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду з метою з'ясування фактичних обставин скарги безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.
Скаржник до судового засідання подала заяву про розгляд скарги у її відсутності, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Представник суб'єкта оскарження - дізнавач відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, Галицької окружної прокуратури, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступних підстав.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
При цьому, відповідна бездіяльність може бути оскаржена виключно за наявності таких умов:
-слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію;
-така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк;
- з клопотанням про здійснення процесуальної дії звернувся суб'єкт, що має на це право;
-відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Наведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту скарги, заявник, не погоджуються із прийнятим дізнавачем та прокурором рішенням щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей на виконання виключно за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто за фактом умисного легкого тілесного ушкодження та подальшим визначення підслідності за дізнавачами відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 214 КПК до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З цими вимогами узгоджуються приписи Положення про ЄРДР, з огляду на які до реєстру вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Пункт 5 частини 5 статті 214 КПК містить поняття "попередня правова кваліфікація". Це свідчить про те, що правова кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння.
Точність правової кваліфікації кримінального правопорушення має суттєве значення для кримінального провадження, зокрема, для цілей визначення належної його підслідності, підсудності, визначення правового режиму здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в конкретному кримінальному провадженні, застосування запобіжних заходів тощо.
Водночас, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та здійснення функції обвинувачення покладено на прокурора (статті 36 КПК), зокрема, прокурор уповноважений скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих (пункт 7 частини 2 статті 36 КПК).
Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК).
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частини 1, 3, 5 статті 22 КПК). Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (частини 1, 3 статті 26 КПК).
Відповідним суб'єктом, який визначає попередню правову кваліфікацію при отриманні відомостей про кримінальне правопорушення є слідчий або прокурор, оскільки вказані особи наділені повноваженнями починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом та вносити відомості до ЄРДР.
Як вбачається із повідомлених заявником відомостей та долучених документів дізнавачем внесено відомості за заявою від 17.05.2025.
Натомість, визначення прокурором кваліфікації є проявом його дискреції, втручатися у яку слідчий суддя не має, з огляду на положення ч. 1 ст. 36 КПК України відповідно до яких прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
При цьому, предметом оскарження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України є невиконання обов'язку вчинити певну процесуальну дію, що у даному випадку було вчинено.
Незгода особи із обсягом такої процесуальної дії, а саме визначеною прокурором кваліфікацією не охоплюється таким видом бездіяльності, яка може підлягати оскарженню у вказаному порядку.
Окрім цього на процес збирання доказів можуть впливати й інші учасники кримінального провадження, зокрема, заявник та потерпілий, їх представники, шляхом подання на підтвердження своєї заяви речей і документів (пункт 2 частини 2 статті 60 КПК), подання доказів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, заявлення клопотань, надання пояснень тощо (частина 1 статті 56 КПК).
У той же час ні заявник, ні потерпілий, ні слідчий суддя не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом нав'язування слідчому, прокурору саме тієї кваліфікації кримінального правопорушення, яка є бажаною для них, чи яку вони вважають правильною.
Показовим у цьому світлі є такі норми права: (1) заявник та потерпілий, їх представники відповідно до пункту 10 частини 1 статті 303 КПК позбавлені права оскаржувати слідчому судді повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру, зокрема, з мотивів незгоди із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, та позбавлені можливості впливати на зміст обвинувального акту в частині кваліфікації кримінального правопорушення (стаття 291 КПК) інакше, ніж шляхом висловлення своєї позиції слідчому чи прокурору в рамках відповідних звернень, клопотань тощо; (2) можливість здійснення потерпілим функції обвинувачення передбачена КПК лише на етапі судового розгляду обвинувального акту (стаття 340 КПК), тобто після затвердження прокурором обвинувального акту та спрямування його до суду.
Отже, сукупний аналіз положень статей 2, 36, 214 КПК свідчить про таке: (1) до виключної компетенції слідчого, прокурора відноситься визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення під час внесення відомостей до ЄРДР, який визначає її на підставі зазначених у заяві відомостей, фактів про вчинення кримінального правопорушення; (2) у слідчого, прокурора немає обов'язку вносити до ЄРДР відомості у точній відповідності зі змістом заяви про кримінальне правопорушення в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Таким чином, слідча суддя дійшла висновку, що: (1) правова кваліфікація може змінюватися в процесі здійснення досудового розслідування та встановлення відповідних фактичних обставин, які можуть свідчити про вчинення інших злочинів; (2) під час вирішення питання про визнання бездіяльності слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя не наділений повноваженнями на визначення кваліфікації злочину, яка є обов'язковою для реєстратора ЄРДР; (3) здійснення судового контролю з боку слідчого судді за порядком виконання судового рішення та за діями слідчого, прокурора щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування до повідомлення особи про підозру КПК не передбачено. Виправлення будь-яких допущених помилок на цьому етапі можливе прокурором (в тому числі вищого рівня) в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Також слідча суддя звертає увагу, що питання визначення підслідності у кримінальному провадженні належить до виключної компетенції прокурора (частина 2 статті 218 КПК) та його рішення з цього питання не підлягають оскарженню до слідчого судді в порядку статті 303 КПК. Неможливість оскарження цього рішення прокурора на етапі досудового розслідування компенсується тим, що такі скарги: (1) можуть бути звернені до прокурора вищого рівня для перевірки та скасування незаконних й необґрунтованих рішень прокурорів нижчого рівня (частина 6 статті 36 КПК); (2) можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 (частина 2 статті 303 КПК).
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.307 КПК України, а також виходячи з того, що у своїй процесуальній діяльності згідно положень ч.5 ст.40 КПК України слідчий є самостійним, приходжу до переконання, що вимоги скаржника в частині зобов'язати слідчого провести слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, виходять за межі повноважень слідчого судді, а тому до задоволення не підлягають.
Так, слідчий суддя не вправі у запропонований заявником спосіб зобов'язати орган досудового розслідування вчинити процесуальні дії необхідні та достатні для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки зазначене питання орган досудового розслідування вирішує на власний розсуд, шляхом оцінки фактичних обставин кримінального провадження, зібраних доказів і співставлення їх з положеннями Закону.
Наведене вище узгоджується із висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який знайшов відображення у постанові від 16.05.2019 за № 761/ 20985/18 (провадження № 51-8007 км 18), де зазначено, що жодною з норм кримінального процесуального закону, не передбачене повноваження слідчого судді про встановлення слідчому процесуального строку для закінчення досудового розслідування. Беззаперечно, ухвалюючи таке рішення слідчий суддя виходить за межі КПК України, адже таке рішення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Діючим КПК України передбачена можливість оскарження недотримання розумних строків на стадії досудового розслідування прокурору вищого рівня у спосіб та порядок, що визначений ст.308 КПК України, відповідно до якого підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
Крім того, заявник може скористатися правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про оскарження рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування в порядку п. 9-1 ч.1 ст. 303 КПК України.
Виходячи з вищезазначеного, слідчий суддя не наділений повноваженнями для встановлення відповідних граничних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Окрім цього вимоги заявника в частині визнати її малолітнього сина у якості потерпілого, а її ОСОБА_3 його законним представником виходять за межі повноважень слідчого судді, а тому до задоволення не підлягають.
Так відповідно до постанови Верховного Суду від 01.12.2022 №522/7836/21 слідчий суддя не може своїм рішенням покласти на слідчого такі зобов'язання, які суперечать змісту ст. 55 КПК України, що за своєю суттю свідчить про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1); потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3).
Аналіз змісту ч. 5 указаної статті свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов'язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні.
Згідно ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. 303-304, 307, 309, 376 КПК України, слідча суддя,
постановила:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області та прокурора у кримінальному провадженні №12025142360000446 від 17.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та зобовязання до вчинення дій
Копію ухвали невідкладно надіслати особам, які подали скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1