Справа № 201/3345/25
Провадження № 2/463/1666/25
22 серпня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді: Мармаша В.Я.,
з участю секретаря судових засідань: Гавц О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач звернувся до Соборного районного суду м.Дніпра про стягнення заборгованості з позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3158627 від 14.09.2022 року в розмірі 99 773,89 грн, 2 422,40 грн судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн з підстав та мотивів викладених письмово у позові.
Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 29.04.2025 постановлено зазначену вище заяву передати за підсудністю на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.
Ухвалою судді від 09.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
19.05.2025 відповідач на адресу суду направив відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів та підстав, викладених у ньому. Зазначив, що договір є неукладеним, докази є недостатніми, недопустимими, розрахунок заборгованості є неправомірним, а умови договору несправедливими. Крім того, витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги є неспівмірними та не підтверджені належні та допустимі докази понесення таких. А тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та у випадку повторної неявки відповідача в судове засідання відносно ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомила.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3158627, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої відповідачу було забезпечено через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація здійснювалася відповідачем при вході в особистий кабінет шляхом перевірки позивачем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого позикодавцем ОСОБА_1 на її номер мобільного телефону. Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який опублікований в особистому кабінеті відповідача на вебсайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 14.09.1011. Відповідно до умов Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу грошові кошти (кредит) у безготівковій формі в сумі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень зі строком кредитування на 360 днів з можливістю пролонгації відповідно до умов Договору, із застосуванням стандартної процентної ставки 1,99% в день, шляхом перерахування грошових коштів кредиту на платіжну картку відповідача, зазначену останньою в Особистому кабінеті клієнта Товариства та в пункті 2.1 Договору.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 25.08.2020, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
У зв'язку з частковим виконанням Відповідачем п. 1.4.2 кредитного договору та частковим погашенням кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було застосовано індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку та перераховано Графік платежів до вказаної вище дати за зниженою процентною ставкою.
Крім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено ряд Додаткових договорів до Договору №3158627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.09.2022 року, а саме Додаткові договори про прощення (анулювання) боргу від 28.06.2023, 04.07.2023, 10.07.2023, а також 26.07.2023.
Факт перерахування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 15 000,00 грн підтверджується розрахунком заборгованості станом на 13.09.2023.
Більш того, 11.10.2022 відповідач сплатила на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 3 343,20 грн, а 07.11.2022 остання здійснила оплату на суму 7 701,30 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», що додатково свідчить про факт укладення відповідача з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3158627 від 14.09.2022, а також визнання сум заборгованості за таким, наслідком чого стало укладення Додаткових договорів про прощення (анулювання) боргу від 28.06.2023, 04.07.2023, 10.07.2023, а також 26.07.2023.
При цьому, у вищезазначеному договорі зазначено та погоджено сторонами, що нарахування процентів за договором здійснюється за дні користування кредитом, проценти за користування кредитом нараховуються залежно від того, належно чи неналежно позичальник виконує умови Договору, проценти визначені за користування кредитом, а не як міра відповідальності за невиконання кредитного договору відповідачем.
Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Вище зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 викладена правова позиція стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем виконав в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, а ОСОБА_1 взяті на себе договором зобов'язання перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не виконала.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3158627 від 14.09.2022 вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача станом на 13.09.2023 становить 99 773,89 грн, яка складається: заборгованість за тілом кредиту - 14 999,98 грн; заборгованість за відсотками - 84 773,91 грн.
13.09.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Позивачем укладено Договір факторингу № ККЛУ-13092023. Відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в тому числі і до Відповідача за Договором про надання споживчого кредиту №3158627 від 14.09.2022.
Сума та розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №3158627 від 14.09.2022 передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» згідно Договору факторингу №ККЛУ-13092023 від 13.09.2023 та після отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.
Позивач надав суду детальний розрахунок процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору, яка, в тому числі, містить інформації щодо строків та підстав їх нарахування, випадків погашення заборгованості відповідачем. При цьому умовами кредитного договору визначено як строк дії договорів, так і підстави нарахування підвищеної процентної ставки в межах цього строку у разі неналежного виконання для умов договору боржником, що й мало місце у даному випадку.
У свою чергу, суд не вбачає підстав для витребування інформації щодо надходження на карткові рахунки відповідача кредитних коштів, оскільки факт перерахування кредитних коштів підтверджується зазначеними у договорах номером картки відповідача. Більше того, відповідач мала змогу самостійно довести факт неотримання нею кредитних коштів, надавши суду банківську інформацію про наявність/відсутність у неї відповідних карткових рахунків, на які здійснювався переказ кредитних коштів згідно представлених позивачем платіжних інструкцій, чи інформацію про рух коштів на них.
Крім того, відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами також не спростувала, не надала власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявила. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надала.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови договорів, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З цих же підстав, заперечення сторони відповідача суд вважає спростованими.
Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед позивачем становить 99 773,89 грн.
З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, ухвалюючи заочне рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 99 773,89 грн.
Інші аргументи сторін, не спростовують зазначених вище висновків суду, а тому не впливають на зміст та правові підстави ухваленого судом рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України»: «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)».
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 0103 від 01.03.2024, укладений між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» , Витяг із замовлення №23 до Договору про надання правничої допомоги № 0103 від 01.03.2024, Детальний опис наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги № 0103 від 01.03.2024, копія платіжної інструкції.
Як вбачається з оригіналу платіжного доручення, позивачем при пред'явленні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у розмірі 7 422,40 грн (у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та 5 000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу), відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3158627 від 14.09.2022 в розмірі 99 773,89 (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят три гривні вісімдесят дев'ять копійок) грн,а також 7 422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судових витрат.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.09.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал", ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Мармаш В. Я.