Справа № 444/393/25
Провадження № 2/444/714/2025
(ЗАОЧНЕ)
23 червня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Мікула В. Є.,
секретар судового засідання Садова І.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 паспорт громадянина України: серії НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ ГУДМС України у Львівській області 16 січня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: село Шабельня, Львівський район, Львівська область, 80311, - про стягнення коштів на утримання малолітньої дитини в частці від доходу відповідача,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягувати з нього в її користь кошти на утримання малолітньої (неповнолітньої) дитини (аліменти), а саме дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 30 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що у шлюбі із відповідачем в них народилася одна дитина, а саме дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована, проживає разом з нею, перебуває на її утриманні.
Відповідач не надав та не надає коштів на утримання їх спільної дочки, завжди при витратат на дитину покладався на неї.
Утримувати дитину їй допомагає мати, ОСОБА_4 , яка є бабцею ОСОБА_5 .
Раніше відповідач мінливо та в незначному розмірі лише міг купити продукти харчування додому, про необхідність купівлі яких для дитини вона наголошувала.
Однак жодної іншої участі в матеріальному утриманні дитини відповідач не брав та не бере.
Упродовж тривалого часу відповідач появлявся додому за місцем їх спільного із дитиною проживання лише на вихідні дні, завжди стверджував, що буде ночувати за місцем праці, а упродовж останніх двох тижнів взагалі не проживає разом із ними, не появляється.
Відповідач фактично повністю самоусунувся від забезпечення потреб дитини.
Позивач зазначає, що вона є особою з інвалідністю 3 (третьої) групи, характер її захворювання позбавляє можливості працювати.
Вона отримує від держави пенсію в розмірі 2361,00 грн. щомісячно за рахунок якої, а також завдяки тим коштам, які виділяє бабця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зі своєї пенсії, утримують дитину.
Тобто тих коштів, які вона отримує як пенсію, катастрофічно не вистачає на утримання їх спільної із відповідачем дочки самостійно.
При цьому просить суд взяти до уваги, що в дитини є біологічний батько, який має обов'язок її утримувати.
На даний момент малолітня, а в подальшому неповнолітня дитина потребує грошей для забезпечення її потреб кожного дня.
Дочці повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим ніж прожитковий мінімум.
Вважає, що відповідач у справі, який є особою молодого віку, здоровим та працездатним повинен сплачувати аліменти в частці від доходу в розмірі 1/4 його доходу (заробітку).
Такий розмір аліментів зумовлений тим, що в них із відповідачем є одна спільна дитина до 18 років, дочка потребує постійної купівлі нового одягу та взуття, забезпечення продуктами харчування, ціни на які досягли європейських, купівлі лікарських засобів при захворюваннях, таких як ГРВ, нежить, кашель тощо, купівлі канцелярського приладдя, бо навчається в школі.
В будинку необхідно підтримувати певний температурний режим, щоб дитина не хворіла в зимовий, весняний та осінній час, в неї є витрати на оплату комунальних послуг, які використовуються в тому числі і в інтересах та потребах спільної із відповідачем дитини.
Вказує, що дитина потребує відвідування ігрових кімнат, кінотеатрів, інших місць проведення дозвілля, гуртків для саморозвитку.
Дочці кожен день потрібні кошти для купівлі їжі, періодичного придбання канцелярського приладдя, одягу.
Просить взяти до уваги додатково, що ОСОБА_3 постійно хворіє, в неї весь час тримається температура не нижче 37,1 - 37,2 градуса, вона упродовж тривалого часу із дитиною їздять на діагностику до різних лікарів щоб з'ясувати причину такої температури та поганого самопочуття.
Зокрема лікарями дочці встановлені діагнози: хронічний бронхіт , хронічний тонзиліт, алергічний риніт.
Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 працює начальником конвою у БКС ГУНП у Львівській області, його заробітня плата за 2024 рік до вирахування податків становила 424734, 00 гривень.
Відповідач є власником земельної ділянки, площею 900 м2 в селі Шабельня, Львівського району Львівської області.
Викладене підтверджується інформацією із щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, яка є в загальному доступі на сайті НАЗК https://public.nazk.gov.ua в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
А тому враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що дочка, яка не досягнула повноліття, проживає разом з нею, повністю знаходиться лише на її утриманні і буде надалі проживати разом з нею, відповідач взагалі не надає кошти на утримання дитини упродовж тривалого періоду, обов'язок відповідача, батька дитини, утримувати дочку, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зумовлені її розвитком, зважаючи на те, що на даний момент малолітня, а в подальшому неповнолітня дочка потребує значних коштів на утримання, а відповідач є особою молодого віку, він є працездатним, офіційно працевлаштований, отримує стабільне грошове забезпечення зі сторони держави, а тому вважає, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати кошти на утримання (аліменти) їх спільної дитини та виконувати покладені на нього законодавством обов'язки по забезпеченню зі своєї сторони дочці належного рівня життя для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Вважає, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати добробут дочці зі сторони батька.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомленням сторін у справі для розгляду справи по суті на 25 березня 2025 року о 09 год. 45 хв.
24 березня 2025 року відповідачем на адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні та бажанням скористатися правничою допомогою адвоката.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25 березня 2025 року, зважаючи на першу неявку відповідача ОСОБА_2 , його клопотання про відкладення розгляду справи, судове засідання було відкладено на 23 червня 2025 року о 14 год. 00 хв.
20 червня 2025 року відповідачем на адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване ОСОБА_2 тим, що його адвокат, ОСОБА_6 , який мав представляти його права у справі, був залучений до виконання військового обов'язку у процесі мобілізації до оборони Українського суверенітету, а тому відповідач просив надати час для залучення у встановленому законом порядку іншого адвоката для представництва його прав у суді.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином.
Судом не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи, зважаючи на недоведеність відповідачем поважних причин для цього, оскільки ОСОБА_2 не надано на адресу суду жодного доказу про те, що адвокат ОСОБА_6 є його представником, що такий мобілізований.
Крім того суд звертає увагу, що це повторна неявка відповідача та його повторне клопотання про відкладення розгляду справи.
Тобто суд приходить до висновку, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно без поважних причин не з'явився на розгляд справи.
Також суд враховує на інтереси обох сторін, в тому числі і позивача, а також бере до уваги розумні строки розгляду справи.
Відповідач правом на подання відзиву протягом 15 днів з дня вручення йому документів, а саме ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками не скористався.
Ч. 1 ст. 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зважаючи на те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання, а зазначені ним причини для відкладення розгляду справи є недоведеними жодними доказами, тобто не з'явився без поважних причин, не подав відзиву на позовну заяву, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просить справу розглядати у її відсутності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, зважаючи на подану нею заяву про розгляд справи у її відсутності та без участі відповідача й про постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки всі учасники в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Позивач ОСОБА_7 19 листопада 2012 року зареєструвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 у Липницькій сільській раді Жовківського району Львівської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 19 листопада 2012 року було зроблено відповідний актовий запис за № 22. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_8 .
Це підтверджується викладеним у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане 19 листопада 2012 року Липницькою сыльською радою Жовківського району Львівської області.
У шлюбі у сторін народилася одна дитина, а саме дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане Липницькою сільською радою Жовківського району Львівської області.
З акта обстеження житлових умов № 106, який 28 січня 2025 року складений старостою Липницького старостинського округу Дубрівським Петром Петровичем за участі діловода Рава-Руської міської ради ОСОБА_9 в присутності сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вбачається, що в будинку адресою АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_4 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , 1989 року народження, тобто позивач, ОСОБА_3 , дочка, та ОСОБА_4 , 1960 року народження, мати позивача.
Громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АДРЕСА_2 не зареєстрований і не проживає.
Тобто суд констатує, що дитина, ОСОБА_3 , зареєстрована, проживає разом із позивачем, перебуває на її утриманні.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не надав та не надає коштів на утримання їх спільної дочки, завжди при витратат на дитину покладався на неї.
Утримувати дитину їй допомагає мати, ОСОБА_4 , яка є бабцею ОСОБА_5 .
Раніше відповідач мінливо та в незначному розмірі лише міг купити продукти харчування додому, про необхідність купівлі яких для дитини позивач наголошувала.
Однак жодної іншої участі в матеріальному утриманні дитини відповідач не брав та не бере.
Згідно ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідачем не подано жодних доказів на адресу суду на спростування таких тверджень позивача.
Будь-яких доказів на спростування даних тверджень позивача відповідачем на адресу суду не подано.
А тому суд приходить до висновку, що відповідач не забезпечує потреби дочки.
В той же час суд враховує, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим ніж прожитковий мінімум.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
А тому відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи те, що спільна дитина позивача та відповідача проживає разом з матір'ю, доказів, що батько дитини, відповідач у справі, надає кошти на утримання дочки суду не представлено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).
Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.
З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Тобто такий обов'язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати.
Судом встановлено, що відповідач є особою молодого віку, доказів його непрацездатності, перебування на його утриманні інших осіб, в тому числі і непрацездатних, дітей, матеріали справи не містять.
Враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що дочка сторін, яка не досягнула повноліття, проживає разом з позивачем, знаходиться на її утриманні, відсутність доказів, що відповідач надає кошти на утримання дитини, обов'язок відповідача, батька дитини, утримувати дочку, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зумовлені її розвитком, зважаючи на те, що на даний момент малолітня, а в подальшому неповнолітня дитина потребує значних коштів на утримання, а відповідач є особою молодого віку, він є працездатним, офіційно працевлаштований, отримує стабільне грошове забезпечення зі сторони держави, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати кошти на утримання (аліменти) його дитини та виконувати покладені на нього законодавством обов'язки по забезпеченню зі своєї сторони дочці належного рівня життя для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Суд враховує, що ОСОБА_3 потребує постійної купівлі нового одягу та взуття, забезпечення продуктами харчування, ціни на які досягли європейських, купівлі лікарських засобів при захворюваннях, таких як ГРВ, нежить, кашель тощо, купівлі канцелярського приладдя, бо навчається в школі.
В будинку необхідно підтримувати певний температурний режим, щоб дитина не хворіла в зимовий, весняний та осінній час, в позивача є витрати на оплату комунальних послуг, які використовуються в тому числі і в інтересах та потребах дитини.
ОСОБА_3 потребує відвідування ігрових кімнат, кінотеатрів, інших місць проведення дозвілля, гуртків для саморозвитку.
Дитині кожен день потрібні кошти для купівлі їжі, періодичного придбання канцелярського приладдя, одягу.
Суд додатково враховує, що ОСОБА_3 постійно хворіє, в неї постійно тримається температура не нижче 37,1 - 37,2 градуса.
Лікарями дитині встановлені діагнози: хронічний бронхіт , хронічний тонзиліт, алергічний риніт, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного хворого № 05709, яка видана 28 січня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Левелмед», що також є причиною значних витрат на лікування дитини.
При цьому суд бере до уваги, що це є додаткові витрати.
Всі ці потреби, які є фактично життєвонеобхідними для дитини викликають значні витрати.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з моєї сторони як матері, з якою проживає неповнолітня дитина, яка перебуває на її утриманні, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.
Беручи до уваги значні потреби дитини, про які зазначено вище, відсутність будь-яких доказів про те, що на утриманні відповідача є непрацездатні особи, що він по стану здоров'я має перешкоди до праці, зважаючи на те, що він працює начальником конвою у БКС ГУНП у Львівській області, його заробітня плата за 2024 рік до вирахування податків становила 424734, 00 гривень, він є власником земельної ділянки, площею 900 м2 в селі Шабельня, Львівського району Львівської області, що підтверджується інформацією із щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, яка є в загальному доступі на сайті НАЗК https://public.nazk.gov.ua в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на утримання дитини аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Зважаючи на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати добробут дочці зі сторони батька.
Відповідачем не доведено жодними доказами, що стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно буде порушувати його права та можливість забезпечення власних мінімально необхідних потреб, також відповідачем не доведено, що його заробіток, дохід не дає можливість йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
А тому суд, виходячи із норми ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, приходить до висновку, що аліменти із відповідача на утримання дитини підлягають стягненню саме із дня пред'явлення позову, яким є 31 січня 2025 року, що підтверджується штампом на позовній заяві (аркуш справи № 1).
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так як позивач звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволені, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 280, 430 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, який працює начальником конвою у БКС ГУНП у Львівській області, кошти на утримання малолітньої (неповнолітньої) дитини (аліменти), а саме дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 30 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття та стягувати такі в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ ГУДМС України у Львівській області 16 січня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо Львівському апеляційному суду.
Суддя: Мікула В. Є.